Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Через Крим переживаємо колосальне національне приниження

Я людина цивільна, не військова, тому дії українського Міністерства оборони можу трактувати хіба що “на хлопський розум”.

Розумію, що у військових є тактика і є стратегія. Тактика — це дії на найближчу перспективу, стратегія — на далеку. Якщо українська влада вирішила віддати Крим без жодного пострілу, обґрунтовуючи цю тактику тим, що потрібен час, аби акумулювати війська на східному кордоні, це можна зрозуміти і прийняти. Віддали меншу територію, щоб зберегти більшу. Українські військові у Криму мали наказ не стріляти по окупантах, аби не спровокувати повномасштабну війну, до якої ми в ті дні не були готові. В такий спосіб Україна намагалася виграти час. Час, може, і виграли, але багато чого програли, безнадійно втратили.

Втратили чимало військових, які під моральним та фізичним тиском російських окупантів перейшли на бік ворога. Але Бог з ними, їх якраз найменше шкода. Військові з психологією зрадників, які в першу чергу думають про квартиру та зарплату, нашій армії не потрібні. Нехай таке меркантильне “добро” служить в армії противника. Зрадивши присягу раз, вони зрадять і вдруге. Це був баласт, який ми скинули. Шкода тих військових-патріотів, які сьогодні виглядають розгубленими і безпорадними. Вони не зрадили, не перебігли, і стали заручниками, кинутими, по суті, напризволяще! Шкода військової техніки та зброї на мільярди гривень, яку залишили противнику, а її можна було б зберегти! Та найбільше болить те, що в Криму переживаємо колосальне національне приниження!

Українські військові, зокрема і легендарний командир військової частини у Бельбеку полковник Юлій Мамчур, ще кілька тижнів тому зверталися до міністра з проханням дати їм чітку команду. Вони натякали: якщо не здатні повноцінно воювати, а виглядало, що не здатні, то нас, техніку та зброю треба виводити, рятувати. Міністр Тенюх натомість каже, що чітка команда була дана — триматись до останнього... Останнього чого? Солдата? Патрона? Останнього дня місяця? Року? Команда справді була, тільки не чітка! Зрештою, як триматися, якщо заборонено використовувати зброю? Битися врукопаш, коли ворог озброєний до зубів? Якщо з самого початку не було наміру використовувати зброю, чому її вчасно не вивезли? Чому не вивели кораблі, коли це ще можна було зробити (поки росіяни не затопили свої, перекривши вихід українським)? Брали б приклад з прикордонників, які вивели свої кораблі і катери в Одесу, Бердянськ і Маріуполь і врятували їх.

Влада говорила, що не маємо права йти з Криму, бо будуть нарікати, що здали Крим. Але ж все одно здали! Могли здати без втрат, а здали з колосальними втратами. І майновими, і репутаційними.

Чи правильно, що не чинили жодного опору? Складне питання. З одного боку, зберегли життя українських військових, з іншого, професія військового передбачає ризик. Якщо у нас є міністр ОБОРОНИ, то призначення його підлеглих — обороняти, захищати свою країну, а не тягнути час... Ця тактика була б зрозумілою, якби ми бачили якусь стратегію, якби влада мала якийсь план. Його немає досі! Наразі все скидається на бездіяльність і безпорадність. Все на когось сподіваємося. На ЄС, на Америку. Щось подібне було на Майдані. Чекали, як Бог дасть. Бог, та й Америка, дає тим, хто щось робить. Хочемо, щоб Захід блокував рахунки наших ворогів? А ми багато заблокували рахунків колишніх можновладців тут, в Україні? Лише через місяць взялися за міністрів. І то не першої величини...

Прикро і боляче дивитися на те, що робиться в Криму. Українських військових-патріотів б’ють ногами в обличчя, принижують, викрадають, арештовують, а влада “виробляє план”. Та не тільки в Криму ми безпорадні. Не здатні захистити державні будівлі і на материковій Україні, де ще немає “зелених чоловічків”. Чи не щодня якісь провокатори та диверсанти встановлюють на державних установах російські прапори. В Херсонській області, біля селища Стрілкового (Арабатська Стрілка) допустили висадку десанту російських піхотинців, які захопили газорозподільчу станцію. Вчора невідомі люди під охороною російських військових демонтували газову бурову вишку! А ми далі “тягнемо час”?

На жаль, виглядає на те, що в Міністерстві оборони опинились випадкові, некомпетентні люди. Народний депутат від “Свободи” Ігор Кривецький розповів журналістам, як Тенюх став міністром. “Була кандидатура від афганців, але цей чоловік сам зрозумів, яка небезпека, сам відмовився. Поруч стояв Тенюх, який сказав: « Я готовий взяти на себе відповідальність». Виходить, міністром став перший-ліпший, який “стояв поруч”. По-моєму, найвищий час усувати цю злочинну випадковість.

Схожі новини