У Варшаві – пан або пропав

І знову нам нікуди відступати... Бездарною і безвільною грою проти молдован і чорногорців футбольна збірна України приперла себе до стіни. Аби продовжити боротьбу за путівку на Мундіаль-2014, “синьо-жовтим” у Варшаві треба обов’язково перемагати. Нічия нашій команді нічого не дасть (навіть попри сприятливий календар на фініші відбірного циклу).


Три очки після чотирьох матчів — не той багаж, із яким можна буде всерйоз говорити про продовження боротьби за одне з двох перших місць у групі Н.

У збірної Польщі натомість ситуація не настільки однозначна. Звісно, “кадра” хоче перемогти, але й нічийний результат не буде для підо­пічних Форналіка катастрофою... Отже, поляки можуть дозволити собі не лізти вперед, принаймні з перших хвилин, тоді як українці мусять атакувати. Такий розклад не додає оптимізму. Українська збірна не вміє грати “першим номером”, що вона зайвий раз довела в матчах із Молдовою і Чорногорією. Коли наші футболісти зустрічаються зі щільним захистом, то губляться, не знаючи, що робити... Звичайно, один-єдиний гол, забитий у ворота Польщі, ситуацію змінить. Тоді вже полякам треба буде атакувати. А значить, з’являться вільні зони, і наші зможуть провести свої фірмові швидкі контратаки... А цей один-єдиний гол ще треба забити! Збірна Польщі — зовсім не збірна Молдови. А “синьо-жовті” навіть Молдові забити не змогли...

Чемпіонат України значно сильніший від чемпіонату Польщі. У весняну частину єврокубків цьогоріч вийшли чотири українські клуби — про такий результат польські клуби можуть тільки мріяти... Але чи означає це, що збірна України сильніша від збірної Польщі? Аж ніяк. Це приблизно рівні за класом команди. Перевага сильнішого чемпіонату нівелюється тим, що на перших ролях у наших клубах не українці, а легіонери. Недолік слабшого чемпіонату, своєю чергою, компенсується тим, що усі польські збірники грають у непоганих європейських клубах. У кожній лінії “кадри” є справжні лідери. Це футболісти дортмундської “Боруссії” — оборонець Піщек, хавбек Блащиковський і нападник Левандовський. Після того, як припинив виступи за збірну України Андрій Шевченко, лідер у нашій команді не проглядається... Хіба що футбольний боєць Анатолій Тимощук? Але, при всій повазі до цього гравця, його найкращі роки на смарагдовому газоні вже позаду. Та й у мюнхенській “Баварії”, за яку виступає Тимощук, Анатолій останнім часом постійної ігрової практики не мав.

Коли грають рівні команди, на перше місце виходить командний дух. У кого він сильніший, той і перемагає. Багато залежало від наставника “синьо-жовтих” Михайла Фоменка — чи вдалося йому налаштувати хлопців на цей матч? Якщо у п’ятницю ввечері наші вийдуть на “Народови” не “вмирати”, а відбувати номер, як це бувало, “чуда на Віслі” нам не бачити...