Скромність понтифіка як німий докір...

Якби конклав кардиналів не обрав новим Папою Римським кардинала з Аргентини 76-річного Хорхе Маріо Берґольйо, його, образно кажучи, варто було би вигадати.


Людям завжди важливо мати ідеали, моральні орієнтири. Але саме зараз, як ніколи, в час не лише економічної, а, в першу чергу, духовної кризи, світ потребує справжніх моральних авторитетів, реальних людей, які своїм прикладом спонукатимуть усіх нас змінюватися у кращий бік. Саме таким “вчителем людства” має усі шанси стати Папа Франциск. Після смерті Івана Павла ІІ ця ніша багато років залишалася вакантною...

З перших днів свого понтифікату він сколихнув світ: говорячи, здавалось би, прості, звичайні речі, вже примусив багатьох замислитися над своїм буттям. У своїй першій проповіді закликав усіх, хто «обіймає посади, відповідальні за економічне, політичне та соціальне життя», зосередитися на захисті довкілля, дітей, людей похилого віку та, насамперед, бідних, які «дуже часто є останніми, про кого ми думаємо». Без турботи про людей, додав він, «відкривається шлях для руйнації, а серця затвердівають». Понтифік сказав, що сам він має надихатись «найбіднішими, найслабшими, тими, кого Матвій перераховує у повчанні про останній Божий суд: голодними, спраглими, жебраками, нужденними, хворими, ув’язненими».

Папа Франциск з’явився саме тоді, коли світ почав незворотно божеволіти від споживального буму, захланності, збагачування. Гроші і влада для багатьох стали єдиною цінністю, своєрідною релігією. Занадто багато зла і аморальності накопичилось у світі, набрало критичної маси. Моральні люди стали марґіналами, такими собі невдахами, що загубилися, не вписалися у часі. І Папа Римський, говорячи про співчуття та любов до бідних, про скромність та етичні цінності, схоже, прагне опустити людей на грішну землю. Як людина глибока і освічена, він розуміє, що одним лише моралізаторством світ не зміниш. Правильні слова та настанови треба підкріплювати особистим прикладом. Тільки тоді це може подіяти. Тому новообраний понтифік з перших днів почав ламати заскорузлі стереотипи поведінки глави Ватикану, демонструючи простоту та скромність. Шокував усіх, коли після свого обрання поїхав з Ватикану не особистим лімузином, а мікроавтобусом, разом з усіма кардиналами. Другий шок — коли сам розплатився в готелі. Під час інавгураційної Служби одягнув звичайну білу сутану і взув чорні черевики, а не червоні шкіряні пантофлі. Здавалось, що тут такого, — одягнути традиційні червоні пантофлі, які носили усі попередні понтифіки? Франциск сказав, що не варто витрачати десять тисяч євро (стільки вони кош-тують), аби їх пошити, бо півроку тому купив собі нові меш-ти, які його цілком влаштовують. Мовляв, яка різниця, в чорних мештах Папа чи в червоних...

Таким чином Папа хоче спробувати прищепити світу нові цінності, запровадити моду на скромність. Але не всім це до вподоби. Адже скромний і смиренний Папа на тлі інших церковних діячів, що звикли до розкошів, виглядатиме як німий докір.

Дуже шкода, що на інтронізацію Папи Римського Франциска не приїхав президент України Віктор Янукович. Були присутні короновані особи, державні лідери і керівники міжнародних організацій, зокрема віце-президент США Джо Байден, канцлер Німеччини Анґела Меркель, голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, президент Італії Джорджо Наполітано, президент Аргентини Крістіна Кіршнер. Загалом глави 34 держав. Вперше в історії на інавгурацію Папи Римського приїхав зі Стамбула Вселенський патріарх Варфоломій I — духов-ний лідер православних християн. Україну представляв віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко. Це багатьох неприємно вразило, адже можливість побувати на такій історичній події — це також і шанс для лідера держави бути причетним до світової еліти, до чогось дуже важливого і значущого! Але Віктор Федорович чомусь вирішив проігнорувати таку подію. Може, тому, що його мешти зі страусової шкіри дуже дисонували б зі скромним взуттям понтифіка?..