Хай би депутати хоч у «сімейках» ходили, лиш би ділом займалися...

Якщо у попередньому парламенті товариш Чечетов був головним регіонівським «диригентом» (за що відхватив прізвисько Розмахуй), то тепер у нього нова спеціалізація — «розводящий кошенят».


І з цією роллю Чечетов вправляється не гірше, ніж з «розмахуйством». Підкинув у Савіка Шустера провокативну репліку про начебто заборонені депутатським дрес-кодом вишиванки — й опозиційні «кошенята» самі на «розвод» вишикувалися. Таке «м’явкання» в Інтернеті розвели, змагаючись, хто більший патріот вишиванки.

А «регіоналам» тільки того і треба було: бачите, мовляв, які у нас опозиціонери — як сварливі бабки на базарі. Репліка Чечетова («Титульна нація хоче змусити нас ходити у вишиванках, хоча у Регламенті Верховної Ради прописано, що народний депутат має з’являтися в парламенті у костюмі та краватці») навряд чи когось здивувала. Що з таких «українолюбів» візьмеш?! А ось чвари, які посіяла в опозиції чечетовська маячня, тій же опозиції просто так не минуться.

Ні, мовчати на випад і відверту брехню (бо насправді жодними постановами і законами депутатський дрес-код не прописаний) Чечетова було б ганебно. Захистити ображені «антивишиванківщиною» національні почуття однозначно потрібно було. Тільки зробити це гідно, а не «як завжди». Прийшли депутати від «Батьківщини» і «Свободи» дружно у вишиванках — нехай. Хоча виглядало це не стільки від душі, скільки для картинки. Одягнули вишиванки, аби Чечетову помститися. Яка ж це шана до вишитої сорочки, коли її на зло одягають? Могли б влаштувати Чечетову тиждень високої моди у парламенті: виставили б на вході до Верховної Ради чечетовський макет у костюмі матрьошки чи російського Петрушки.

Та опозиції не до того було: її депутати інтернет-перепискою зайнялися, повчаючи одне одного патріотизму і поливаючи лайкою. Анатолій Гриценко цілий блог видав на тему парламентсько-вишиванкової несумісності. Мовляв, депутати у вишиванках під парламентським куполом — це «смішно, несерйозно, прояв неповаги до законодавчого органу». «Ви бачили американських конгресменів чи сенаторів зі стрічками на голові з орлиним пір’ям? Хіба вони менші патріоти своєї країни, ніж ми? Австрійських парламентарів у шкіряних шортах і національному одязі бачили? Щотижня побачите, причому по всій країні, але у вихідний день, у парку чи ресторані — не в парламенті, — обкладався аргументами Гриценко. — Я не Чечетов і не Табачник. У моїй родині люблять і шанують українську культуру й українську традицію. Жінки в нашій родині завжди красиво вишивали, навіть мене малого мама трохи вчила».

Шкода, Анатолію Степановичу, що вишивати навчилися, а істину про те, що іноді краще жувати, аніж говорити, не засвоїли. Навіщо займатися моралізаторством, шкоди від якого більше, ніж користі? Та й про яку повагу до законодавчого органу говорите, коли вона вже давно нижче плінтуса? І вишиванки тут ні при чому. Хай би депутати хоч у «сімейках» на роботу ходили, тільки б ділом займалися. А не у костюмах за ціною річної зарплати маленького українця штани у парламентських кріслах протирали і розмірами патріотизму мірялися.

У «вишитій» перепалці вже до того договорилися, що у нас ледь не головний борець за Незалежність України — депутат Олесь Доній (який у відповідь на Гриценковий блог посвятив себе у прапороносці української Незалежності, заявивши: «Анатолій Гриценко хоч і старший за мене, але не боровся поруч з нами за Незалежність України»). А депутат Юрій Стець так захопився відповіддю Гриценкові, що на матюки перейшов — публічно порадив колезі не займатися х... ею. Цікаво, чи після такого хоч язика пополоще, перед тим, як знову у вишиту сорочку одягнутися?