«Єдине, що знали, коли почалася війна — працюватимемо в Україні»

У Хмельницькому працює двадцять релокованих підприємств з регіонів України, де тривають бойові дії. Міський голова Хмельницького Олександр Симчишин розповів журналістам, що підприємства рідних галузей, які працюють у Хмельницькому, не робили перереєстрацію у місці релокації, податки сплачують за місцем реєстрації - у Запоріжжі, Донецькій області, Харкові та Харківщині. Каже, він один з небагатих мерів України, який проти такої перереєстрації, бо вважає, що надходження з податків повинні підтримувати на плаву економіку регіонів, де триває війна. Ці кошти вкрай потрібні для відбудови інфраструктури.

«У нас було більше релокованих підприємств, але дехто повернувся до дому. І ми тому раді. Найважче було пристосуватися машинобудівникам, — продовжує розмову Олександр Симчишин. — Їм було складно знайти тут фахову робочу силу, бо кваліфіковану інженерію ми втратили ще у 90-х роках. Треба було шукати кваліфікованих інженерів. Спеціально для маріупольських металургів запустили курси з перекваліфікації. Аби вони змінили професію і знайшли роботу у Хмельницькому за вакантними посадами».

Одне з релокованих підприємств у Хмельницькому, яке відвідала журналістка «ВЗ», — Sanimed-M з Харкова. Підприємство з румунськими інвестиціями засноване в 2016 році, виготовляє продукцію для лабораторних досліджень у медичних закладах (для сучасної діагностики різних захворювань). Зокрема, поживні середовища, які використовують лікарні та лабораторії при проведенні досліджень. Клієнти підприємства — відомі лабораторні діагностичні центри України, лікарні, військові госпіталі, станції переливання крові…

«Львові за приміщення захотіли втричі більшу орендну плату, ніж у Хмельницькому»

Частину виробничих потужностей Sanimed-M все ще залишилися у Харкові. Підприємство працює у вкрай складних умовах — під постійними обстрілами. «Релокувалися не одразу, бо Харків постійно обстрілювали і небезпечно було перевозити обладнання, — каже для „ВЗ“ директорка та співвласниця Sanimed-M Олександра Українець (корінна харків'янка, яка має юридичну та економічну освіту. — Авт.). — Не можна було запропонувати персоналу піти до офісу, щоб демонтувати обладнання, бо всюди було небезпечно, вороги безперервно обстрілюють місто. Персонал ми оберігаємо, вклали багато коштів у його навчання і працюємо за новітніми технологіями. Бо біологів та хіміків в Україні не так багато. Усім платили зарплату і всі сиділи вдома в укриттях. Не знали, що робити… Єдине, що знали, — працюватимемо і будемо сплачувати податки в Україні. Лише в березні я поїхала в західні міста України, аби знайти приміщення для відновлення роботи».

Щоб геть не втратити ринок, частину харківського підприємства вдалося релокувати до міста, що на березі Південного Бугу. Тут є п’ятеро працівників, решту персоналу шукають — вакансій чимало. Окрім Хмельницького, власники Sanimed-M розглядали інші міста для релокації - Львів, Чернівці, Ужгород. Найбільше власницю Sanimed-M розчарували Чернівці. Каже, там не те, що приміщень немає, навіть «Нова пошта» працює так, що довелося б зривати замовлення клієнтам… А у Львові за приміщення захотіли втричі більшу орендну плату, ніж у Хмельницькому.

«Ніхто не запропонував приміщення, аби зразу переїхати і працювати»

«Не справа в орендній платі, — каже Олександра Українець. — Під час релокації найважче було знайти стерильне приміщення з відповідною вентиляцією. Бо вирощування поживних середовищ для медичних лабораторій вимагає відповідного приміщення. Маємо вимоги до освітлення, системи опалення. А нам пропонували колишні промислові підприємства без комунікацій та ремонту».

Навесні минулого року Олександра Українець разом з чоловіком таки знайшли приміщення у Хмельницькому. Це трапилося випадково. Після низки пошуків та розчарувань в жінки опустилися руки. Коли в телефоні гортала стрічку контактів, раптом згадала про свого клієнта з Хмельницького, який постійно купував матеріали для лабораторної діагностики. «Зателефонувала, бо була у відчаї, не знала, що робити», — продовжує розмову Олександра.

Після телефонного дзвінка клієнт за кілька днів допоміг Олександрі знайти приміщення. У радянські часи в приміщенні на окраїні Хмельницького працювала комунальна пральня. Приміщення теж було занедбане. Довелося робити ремонт, встановлювати вентиляцію та пристосовувати офіс до лабораторних умов.

«Ми єдине в Україні підприємство, яке виготовляє необхідні речі для лабораторних досліджень, маємо 90% державних замовлень. На жаль, нам так і ніхто не запропонував приміщення, аби зразу переїхати і працювати. Це приміщення було дуже занедбане», — каже директорка Sanimed-M.

Площа приміщення Sanimed-M у Хмельницькому — 370 метрів квадратних, орендна плата — 16 тисяч гривень. Договір оренди підписано на десять років. У ремонт приміщення підприємство уже вклало шість мільйонів гривень.

«Завезли обладнання і мільйон гривень віддали державі»

Олександра Українець каже, рада, що зупинилися працювати саме в Хмельницькому, бо логістика тут хороша. Серед вагомих переваг — це кращий вихід на ринки заходу України. Зараз левову частку продукції Sanimed-M замовляють львівські лабораторії (раніше купували переважно у Польщі, але тепер ціни на польські реагенти зросли. — Авт.).

Зараз підприємство потрохи виходить з кризи. У перші місяці широкомасштабного вторгнення Sanimed-M простоювало, але працівники отримували зарплату. Середня зарплата — 15 тисяч гривень. Чималі суми торік було витрачено на перевезення обладнання до Хмельницького.

«Вклалися у Хмельницькому в ремонт, докупили нове обладнання вартістю у 30 мільйонів гривень, на яке держава не дала нам пільг, — продовжує Олександра Українець. — Завезли обладнання і заплатили 20% ПДВ. Мільйон гривень віддали державі. Для роботи потрібне ще обладнання, подала заявки на два гранти. В нас і не було пільг, окрім 2% податку з обороту. І то тепер їх забрали…».

Олександра Українець готова жити на два міста — Харків та Хмельницький. Каже, уже стала хмельничанкою та думає про розширення свого підприємницького дітища.

«В мій дім у Харкові прилетів снаряд, їжджу туди ремонтувати, — з сумом каже. — Можу емоційно там витримати не більше тижня… Моя сім‘я переїхала до Хмельницького. За кордоном ми не були. Працюю, шукаю можливості, гранти, рекламую бізнес».