«В Китаї всюди вимірюють температуру - охоронці в будинках, в супермаркетах, на ринках..."

Чотири роки минуло, відколи колишня викладачка кафедри світової літератури Дрогобицького педагогічного університету імені І. Франка Галина Варнацька живе та працює в одному з навчальних закладів для дітей у китайському місті Фошань (провінція Гуандон), де своїх підопічних навчає азам англійської мови. Сьогодні вона — наш онлайновий гість. Одна з головних тем розмови — це боротьба з коронавірусом, який, як відомо, «народився» в Китаї. Що потрібно знати, до чого маємо бути готові ми, про що вчить китайський досвід?

«Навіть незнайомі люди кажуть мені: «Доброго ранку, Учителю!»

— Що спонукало вас знайти роботу та дім у такому далекому від української сторони світі, як Далекий Схід?

— Головна мотивація — бажання отримати новий досвід, набути знань, спробувати себе у новому середовищі. Саме тут, в Азії, я пробігла кілька марафонів, вивчала йогу, згодом стала вчителем йоги, брала участь у медитаційних ретритах, кулінарних класах, відвідала чи не усі сусідні країни.

Живу тут із 2016 року. До нової дійсності адаптувалась. Маю радість від спілкування зі своїми підопічними-учнями, приятелями-вчителями та батьками дітей. Від своєї праці отримую задоволення. День розписаний не погодинно, а похвилинно. Хоча, звісно, скучаю за Дрогобичем, щодня спілкуюсь з рідними, тримаю зв’язок з друзями.

— Чим китайські батьки відрізняються від українських?

— Особливим ставленням до педагога. Так само шанобливо до людини, яка дає знання, ставляться і їхні діти. Я для них не Галина Олександрівна, якою була у Дрогобичі, а Учитель. Багато людей в місті пізнає мене (іноземців тут можна порахувати на пальцях рук). Навіть незнайомі люди кажуть: «Доброго ранку, Учителю!» Це свідчить про культ знань у китайців. Китайські діти дуже працьовиті. Не знаю, чи це у них в крові «сидить», чи наслідок виховання?

На початку карантину у боротьбі з коронавірусною інфекцією, який у Китаї оголосили на початку січня, мене не було в країні. Коли повернулась, а було це 17 січня, довідалась неприємну для себе новину — в аптеках немає медичних масок. І що ви думаєте? На другий день телефонує мама одного з учнів і каже, що має для мене 100 медичних масок. Для порівняння, українське консульство виділило мені 10 масок і попросило оплатити їх доставку до мого помешкання. Медична маска у Фошані коштує на наші гроші приблизно 12 гривень.

«Неприязні погляди і на собі відчуваю»

— Сьогодні і в Україні бракує медичних масок, захисних окулярів та комбінезонів для медичних працівників. Щодня на цю дефіцитну продукцію ростуть ціни. Українці цим розгнівані, але не здивовані. Але, щоб у Китаї, країні, яка цілий світ донедавна забезпечувала медичними масками, у критичні дні їх не стало?! Важко у це повірити.

— Дефіциту вже немає. Як вже казала, початок карантину «пропустила», бо мала туристичну поїздку до Нової Зеландії. Там застудилась. Пройшла перевірку на коронавірус. Тест підтвердив, що здорова. Тому вирішила не змінювати своїх планів, не переривала подорож. У Китаї на початку оголошення карантину не було ні ажіотажу, ні панічних настроїв. Всі переконані, що держава про них подбає, але кожен старається ревно дотримуватись карантинних правил. Думаю, найгірше вже позаду. За даними офіційної статистики, уперше після початку епідемії випадків смертей від небезпечної інфекції не зафіксовано. Зате інше почало даватись взнаки. Оскільки почастішали випадки ввезення вірусу з-за кордону, місцеві з підозрою ставляться до іноземців, які сприймаються як потенційні носії небезпечного захворювання. Неприязні погляди і на собі відчуваю. Перестала бігати зранку. Якщо виходжу в місто — стараюсь ніде не затримуватись. Зробила необхідні покупки — і додому.

«Кожному видають по 2 талони на тиждень. Без цього талону до супермаркету не потикнешся»

— У чому специфіка китайського карантину? Що і нам, українцям, вартувало б взяти на «озброєння» з китайського досвіду?

— Живу у квартирі, яку мені надав навчальний заклад, в окремому будинку-гуртожитку, де, окрім мене, проживають ще три колеги, вчителі з інших країн. У кожного своє помешкання, свій вхід та вихід, наші шляхи не перетинаються. Між собою, як це передбачено карантином, очі в очі не спілкуємось. Для цього є телефон. Інша річ жителі багатоповерхівок. Живуть вони у таких собі житлових зонах, які складаються з 4−5 будинків. Територія огороджена. Спільний вхід під охороною. Щоб пройти до себе, слід набрати код або ж зісканувати пропускну картку. Під час цієї процедури самі підлягають «скануванню». Даний обов’язок покладений на охоронця. Він це робить за допомогою безконтактного інфрачервоного термометра. Йдеться про сучасний прилад, який у разі піднесення до руки чи голови за кілька секунд вимірює температуру тіла. Такі ж самі сканери використовуються і у супермаркетах та на ринках. Скрізь мусите бути у масці. Людей, які б під час карантину прогулювались чи просто вештались містом, немає. Якщо хтось на таке й наважився, то його швиденько повертали до тями правоохоронці.

Поєдинок з коронавірусом Китай виграв завдяки жорстким карантинним заходам і постійному моніторингу стану здоров’я потенційно хворих людей. У місті працює один супермаркет. Всі за продуктами ходять сюди. Перед входом вимірюють температуру. Якщо у вас більше 37, 3 градуса — відразу ж ізолюють. Такий же самий метод використовується на продуктовому ринку, який відкрився згодом. І перед тим, як підійти до продуктових рядів, на вас чекає сканер. Пройдете температурний контроль — пропустять до продуктів. Не пройдете — ізолюють. Аби люди щодня не відвідували магазин, а робили це лише тоді, коли запас продуктів справді вичерпується, кожному жителю міста видають по 2 талони на тиждень. Без цього талону до супермаркету не потикнешся.

— Чи зростали ціни на продукти під час карантину?

— З часу, відколи сюди приїхала, а минуло вже 4 роки, ціни на продуктові товари не змінювалися. І під час карантину також обійшлося без подорожчань. Крім того, влада закликала власників квартир не брати оренду за місяці карантину або ж зробити знижку, хто скільки зможе.

— Більше сорока днів ви прожили в карантинних умовах. Що порадите тим, для кого перебування під «домашнім арештом» стає нестерпним?

— Набратись терпіння. Будьте прикладом для найближчих, підтримуйте їх у всьому. Знайдіть собі в обмеженому просторі власної квартири заняття. Навчаю дітей в онлайн режимі. Намагаюся, щоб мої матеріали були якісними і цікавими, адже тепер мої відео уроки щодня переглядають не лише діти, а й їх батьки, які теж хочуть вивчати мову. Щодня вчу щось нове, читаю, займаюся спортом, медитую.

P.S. Колишня очільниця Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун не поділяє думку, що Китай нібито успішно поборов коронавірус. «Саме брехня і тиск на свободу слова китайської влади стали причиною такого масштабного поширення COVID-19 та таких тяжких наслідків для всього світу», — зазначила колишня очільниця МОЗ.

Супрун нагадала, як Китай тривалий час заперечував, що коронавірус передається від людини до людини. Першого пацієнта виявили 1 грудня, 6 грудня була госпіталізована його дружина, яка не перебувала у місці зараження чоловіка, тобто не відвідувала ринок тварин.

«6 грудня китайські лікарі фіксували випадки передачі вірусу від людини до людини. Однак, лише 20 січня голова національної комісії охорони здоров’я Китаю підтвердив випадки передачі вірусу від людини до людини», наголошує Супрун.

Міжнародні органи пропонували допомогу і просили про можливість провести розслідування, але Китай відмовляв. Чинився тиск на людей, які намагались поширювати правду.

Лікар Лі Венлянь ще у грудні розіслав повідомлення іншим лікарям про можливий спалах хвороби, яка нагадує ГРВІ, закликаючи їх носити захисний одяг. За кілька днів співробітники правоохоронних органів звинуватили його у «поширенні чуток». Доктора змусили підписати лист про те, що він опублікував «фальшиві коментарі», які «порушують громадський порядок». У січні Лі Венлянь помер від коронавірусу", — пише Супрун.

Карантин в Ухані ввели лише 23 січня. Від перших випадків влада говорила людям, що все під контролем, тож ніхто не застосовував заходів безпеки і навіть влаштували Китайський новий рік, під час якого в одному місці зібрались 40 000 сімей та ділились приготованою вдома їжею.

До моменту оголошення карантину в Ухані мільйони людей відвідали місто та покинули його у напрямку Китаю та інших країн світу.