Чому Путін зневажає Велику Британію?

Найгірше, що росіяни можуть мати рацію. Про це після отруєння в англійському Солсбері екс-«грушника» Скрипаля написала у виданні Washington Post відома американська публіцистка Енн Еплбом (дружина колишнього глави МЗС Польщі Радослава Сікорського).

Лондонград — так заможні росіяни називають столицю Великої Британії. Коли кажуть «Лондонград», мають на увазі не лише власників великих будинків у районі Кенсінгтон., а й британські інституції, банки, юридичні фірми, бухгалтерів, приватні школи, мистецькі галереї і навіть фінансистів Консервативної партії. Бо усі вони робили все, що можна, аби догодити росіянам.

Лондонград є місцем із дивними контрастами. Кілька років тому я стояла біля шкільного регбійного поля, спостерігаючи за тим, як маленькі хлопчаки змагалися у багнюці. Мене оточували зелені поля Англії, трохи далі паслися корови. Група чоловіків, що зібралася поблизу регбійного поля, напевно, батьків деяких хлопчаків, голосно дискутувала російською про великі суми грошей. Такою ж дивною була прогулянка з приятелями сільськими теренами графства Гемпшир, уздовж воріт великого маєтку. Хоча він був зареєстрований як власність фірми під назвою Skymist Holdings, насправді належав Єлені Батуриній, російській бізнесвумен, яка збагатилася, коли її чоловік Юрій Лужков був мером Москви. Місцеві знали, хто є власником маєтку, бо бачили Лужкова в тамтешньому пабі.

…Два десятиліття тому британський істеблішмент вирішив не надто цікавитися тим, як і де росіяни накопичили свої статки. Тобто в який спосіб вони розкрадали державні кошти, виводили їх на Захід, а потім використовували, аби забезпечити владу Путіна та його давніх колег із КДБ. Росіяни… багато тих грошей витрачали у Британії, забезпечуючи британцям прибутки.

2006 року на лондонській біржі було розміщено акції «Роснефти», нафтової компанії, утвореної з украдених засобів іншої фірми, власника якої заарештували й ув’язнили у Сибіру (йдеться про компанію ЮКОС і Михайла Ходорковського. — А. В.). Потенційних покупців попереджали: «Злочинність і корупція можуть створити у Росії несприятливий інвестиційний клімат». Однак продаж ішов добре, приносячи зиск тим, хто його організував. І стверджуючи таку засаду: крадене багатство може стати легальним, якщо з тим погоджується лондонський фінансовий істеблішмент.

Зараз відносини між двома державами сягнули дна. Британців шокувало відкриття, що російська влада трактує цілу Велику Британію як Лондонград. І що вже вдруге… використала небезпечну хімічну речовину, аби вбити одного зі своїх співвітчизників на британській землі. Прем’єр Тереза Мей гостро засудила Росію за використання «хімічної речовини військового типу, яка діє на нервову систему»… і закинула російському уряду «повну зневагу до значення тих подій».

Це означає, однак, що Мей не розуміє глибини проблеми. А саме того, що російська влада трактує Британію зі зневагою, бо вважає, що купила британську еліту.

Найгірше, що російська влада може мати рацію. Того самого дня, коли Мей виголошувала свою заяву, «Газпром», енергетична компанія, яка залишається під контролем держави (і є джерелом збагачення багатьох російських можновладців), здійснила емісію восьмирічних облігацій, номінованих у євро, вартістю майже мільярд доларів. Російське посольство поширило «твіт» про те, що попит на облігації «Газпрому» перевищує пропозицію, і завершило текст фразою «бізнес як завжди». А наступного дня облігації на суму сім мільярдів доларів продав російський уряд…

Це наші інституції, наші банки, наші податкові раї спричинилися до створення у Москві цього відверто цинічного режиму, який не має жодної поваги до наших прав чи наших політичних традицій. А ми все ще не можемо цього зрозуміти.

У своєму виступі в парламенті прем’єр Мей говорила про можливість застосування проти РФ гостріших фінансових санкцій. Насправді ж істотне питання для Великої Британії, як і для Франції, Німеччини чи США, — чи готові ми взагалі розірвати такі фінансові відносини? Ми могли би зробити податкові раї нелегальними, як на Віргінських островах, так і в Делавері чи Неваді. Ми могли би унеможливити анонімну купівлю нерухомості. Ми могли би вигнати з наших бірж російські фірми сумнівного походження. Але це вдарило би по кишені наших власних фінансистів і агентів із нерухомості. Це зупинило би стабільне надходження грошей до скарбниць політичних партій, а ринок творів мистецтва це позбавило би найбагатших покупців. Чи має на це Мей досить відваги? Чи має хтось із нас цю відвагу?

Переклав Андрій Воронич

Друкуємо зі скороченнями