«Наші чиновники їздили у Голландію як туристи...»
У провалі голландського референдуму український заробітчанин звинувачує «ліниву українську владу»
Коли минулого тижня голландці на своєму референдумі проголосували проти асоціації України з Євросоюзом, я, втомлений гіпнотичними заявами вітчизняних правителів, що “нічогострашногонесталося”, вирішив поцікавитися думкою людини, яка “тюльпанників” знає як свої п’ять пальців, бо прожила у Голландії більше десяти років. Після невтішних звісток з Амстердама мій співрозмовник теж був у кепському настрої. Але “четвертувати” голландців не став. Так і сказав мені: шукаймо причини у собі!
Василь народився і виріс на Тернопільщині. Має вищу освіту, симпатичну дружину і милу донечку. На жаль, його інженерні знання і успадкована від батьків працелюбність на рідних теренах виявилися нікому не потрібними, тож подався у чужі краї. Гарував на будовах Польщі, Чехії, потім осів у Голландії. Допомагає фермеру доглядати за високопородними бичками, береться і за іншу селянську роботу. 54-річний пан Брам українцем задоволений. До того ж багато чого корисного для його господарки підказав. Не раз господар запрошував його до хати за спільним столом відзначити національні і родинні свята. Коли українець вибирається додому, передає презенти його сім’ї...
- Чому голландці повернулися до нас задом? - перепитує Василь. І показує пальцем вгору: - Першопричину слід шукати на верхах, у Києві! Саме там недопрацювали. Наші клерки їздили у Голландію як туристи - щоб подивитися на тутешні квітучі парки, на вітряки. Їхали, щоб “погульбанити” у голландських пабах, а не для того, щоб у поті чола працювати на державу, пропагувати її, укладати вигідні торговельні угоди. Лінтюхи! Інакше і не скажеш! Про Україну мало тут знають. Багато хто з голландців не зможе показати на карті, де розташована наша країна. Українські міністри не билися за Україну!
На голландському телебаченні про нашу країну передають лише негативні новини. Показують, як у Верховній Раді б’ються депутати. Як розцвітає корупція, який бардак панує в економіці. Голландців шокувала історія зі збитим над Донбасом літаком, щоправда, хто винен у ній — розбиратися не хочуть. Обурив їх і випадок з викраденими музейними картинами, який у Києві ніяк не розслідують.
Мій господар так і казав: “Василю, ти - порядний хлопець. Але чому ви не оберете собі відповідальних державних менеджерів, які поставили б на місце корупціонерів, які підняли б вашу економіку? Ми, європейці, допомагаємо вам грошима — але вони зникають як вода у пісок, не видно, що ви їх розумно використовуєте. То навіщо нам такий тягар?”.
За словами Василя, голландці не хочуть на свою голову нового клопоту у вигляді союзу з “непередбачуваною країною”, яка не може навести у себе порядку. Сильно налякані мігрантською кризою, бояться, що наші громадяни через безлад вдома незабаром можуть наводнити Європу.
Господар, розказує Василь, наводив такий приклад: “От уяви, що я впустив до себе в будинок нещасного жебрака, обігрів, нагодував його, переодягнув, дав грошей. А він замість того, щоб подякувати і “ставати людиною”, знову береться за старе: лазить по смітниках, не працює, а клянчить, краде. Тож ми, голландці, з пересторогою ставимося до тих, хто не хоче працювати над собою...”.
- Треба нам, українцям, розібратися зі собою — а вже потім комусь висувати претензії, - каже голландський заробітчанин Василь. - Ми нікому не потрібні, бідні і нещасні. Якби менше балакали, розвивалися, докладали до цього зусиль, нас узяли б у європейське співтовариство з дорогою душею. Без усіляких референдумів.
