Як «резидент Мадяр» «Болєка» вербував

Перший президент вільної Польщі Лех Валенса був... платним агентом комуністичних спецслужб. Ця інформація стала у сусідній країні справжньою “бомбою”. Її “підірвав” голова польського Інституту національної пам’яті (ІНП) Лукаш Камінський, який повідомив: у будинку Чеслава Кіщака, генерала часів ПНР, знайдено папки з компроматом на легендарного лідера профспілки “Солідарність”. Камінський оприлюднив цей компромат, не чекаючи на результат графологічної експертизи підпису Валенси. Фактично, у такий спосіб нинішня польська влада помстилася екс-президенту, який цю владу жорстко критикував. На думку Валенси, після того, як партія Ярослава Качинського “Право і Справедливість” перемогла на президентських і парламентських виборах, польська демократія опинилася під загрозою.

Що ж саме міститься у знайдених у домі Кіщака папках? Це, зокрема, написане від руки зобов’язання “Болєка” (Валенси) співпрацювати зі службою безпеки “народної” Польщі і рапорт старшого інспектора Грачика про вербування “електромеханіка Леха Валенси”, датований 21 грудня 1970 року. Серед знайдених документів також перелік виплат, начебто одержаних Валенсою від спецслужб 1971 року.

У папках із дому Кіщака виявлено також службову записку функціонера СБ про його зустріч із “Болєком”, яка відбулася 5 жовтня 1973 року. Агент “Мадяр” у цій записці, зокрема, повідомив: “У ході розмови Болєк заявив, що вирішив відмовитися від подальшої співпраці з нами”. Чому саме? “Свою відмову Болєк пояснив тим, що він не має часу зустрічатися з нами й надавати інформацію про своїх колег, не маючи з того жодного зиску. Тобто, якщо ми йому за це не платимо”. Чому ж раніше “Болєк” цей час знаходив?

“Він заявив, що боявся репресій, і вважав, що краще погодитися на співпрацю. Попри усі спроби переконати його у слушності інформування нас про ворожу діяльність деяких осіб на верфі у Гданську, “Болєк” чітко заявив: співпрацю вважає завершеною”.

А ось уривок із рапорту іншого агента СБ, капітана Раткевіча: “У 1970-1972 роках “Болєк” передав ряд цінних повідомлень щодо деструктивної діяльності деяких працівників. Після стабілізації ситуації на Гданській верфі... був на контакті резидента “Мадяра”.

З того часу ми помітили, що співпрацювати далі “Болєк” не бажає. Пояснював це браком часу і тим, що на верфі нічого не відбувається, а також вимагав оплати за надані повідомлення, які не становили великої операційної цінності. Попри наші кількаразові застереження, 11 лютого 1976 року, виступаючи на зібранні профспілки... закинув керівникам партійної і профспілкової адміністрації неправильну поведінку. За цей виступ дирекція верфі 30 квітня 1976 р. звільнила його з роботи”. Тож “есбіст” Раткевіч робить висновок: “Вважаю за потрібне виключити Болєка з агентурної мережі, а його персональну папку передати в архів”.

“Якщо документи, надані Інститутом національної пам’яті, правдиві, - пише публіцист польського видання “Політика” Кшиштоф Бурнетко, - то вони доводять як відмову “Болєка” від співпраці з СБ, так і те, що раніше він намагався провадити з органами своєрідну гру і ошукати комуністичний апарат репресій... Зважаючи на пізніші вчинки Валенси, а також на репресії, яким його піддавала влада ПНР... він є жертвою комуністичного режиму, а не особою, яка йому допомагала. Навіть якщо випало йому колись передати СБ повідомлення, визнані нею цінними, навіть якщо взяв від органів гроші - Валенса залишається жертвою... ІНП без перевірки документів СБ... не кажучи вже про з’ясування історичного контексту тих часів, оприлюднив папери, підкинуті де-факто керівником комуністичних спецслужб”.

У польських ЗМІ оприлюднено також раніше не опублікований лист генерала Кіщака, датований 1996 роком. “... документи, які стосуються співпраці Леха Валенси зі службою безпеки, до 1989 року я ховав для того, аби їх не використали для компрометації Валенси і Руху, який він очолював. А після 1989 року - для того, аби їх не знищили, а також аби не використали, праві чи ліві, у політичних “розбірках”... Вважаю, що ці документи повинні бути збережені і у спокійні часи передані поважним науковцям - історикам. Якоюсь мірою ці документи полегшать їм ретельно описати нашу найновішу історію”.

На думку генерала Кіщака, папку “Болєка” слід було передати історикам “не раніше, ніж через п’ять років після смерті Леха Валенси”. Чому ж керівник ІНП вирішив оприлюднити ці документи вже зараз?

Глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський пояснив це так: “Це спроба з’ясувати, якими були основи створення нашої незалежної держави 26 років тому, чи були прийняті рішення суверенними, чи відповідали вони національним інтересам. Або, можливо, ті рішення визначалися якимись зовнішніми або внутрішніми службами, які хотіли керувати цим процесом”. От цікаво, агентом якої розвідки вважає Леха Валенсу нинішня польська влада? Російської? Американської? Найімовірніше, німецької... Насправді ж очевидно, що оприлюднення папки “Болєка” - банальна помста Валенсі з боку нинішньої влади. Як і керівники Євросоюзу, Валенса активно і дуже жорстко критикував партію Ярослава Качинського, зокрема за спробу “підім’яти” під себе Конституційний трибунал і публічні медіа. От і отримав “гранату” у відповідь...