«Ціни на нафту падають, а азербайджанський манат укріпився»

Українці мало знайомі з країнами Сходу. Що знаємо, наприклад, про Азербайджан? Хіба те, що в 90-х азербайджанці торгували на наших базарах фруктами. Тепер їм вже немає потреби поневірятися по світах. Мають пристойні роботи і зарплати у власній державі і подорожують світом хіба як заможні туристи. Оговтавшись від економічної і соціальної кризи важких пострадянських років, Азербайджанська Республіка переживає нове народження як одна із найбагатших країн Закавказзя.

Нещодавно гостею цієї країни була голова міста Рави-Руської Львівської області Ірина Верещук (на фото). Пані Ірина поділилася із “Високим Замком” своїми враженнями від поїздки.

- Азербайджанці вважають, що влада — від Бога. Тому для них президент Ільхам Алієв ледь не Бог, — розповідає пані Ірина. — Дуже шанують батька Ільхама, президента Гейдара Алієва, який правив країною загалом 23 роки. Син успадкував від нього владу і шанобливе ставлення народу. Чинна влада виправдовує його сподівання. Країна дуже багата. Їхній золотовалютний запас — 50 мільярдів доларів. І це на 9,5 мільйона населення. Усю газотранспортну систему Греції тримає Азербайджан. 70% заправних станцій Грузії має азербайджанська нафтова компанія «Сокар».

— Як у них побудована економіка?

— Це нафтова країна. Але вони не тринькали нафтодолари, а розклали їх по закордонних банках, позичили різним країнам. У Польщі, в Угорщині, всюди, де вони могли зайти, купили нафтові компанії, які або самі добувають нафту, або мають свої заправні станції. Нафтова компанія “Сокар” — державна, тож прибуток від інвестицій іде в державну кишеню. Вкладали також в ІТ-технології, які зараз приносять чималі прибутки. Тобто модернізували і диверсифікували свою економіку. Крім того, дозволяли західним компаніям, наприклад, французьким, добувати у себе нафту. Азербайджанська економіка при тому керована, Центробанк встановлює курс маната (грошова одиниця Азербайджана). У них немає такого поняття, як «манат пішов у вільне плавання».

— При цьому ринкові відносити все-таки є.

— Так. Це гібрид між керованою економікою і вільною, конкурентною. Якщо капітал в країну заходить — це добре. Але якщо хтось порушить їхні правила, держава втрутиться. Там усі платять податки. Їхня митниця щороку показує все більші й більші збори. У світі ціни на нафту падають вже кілька місяців. Подивіться, як знецінився рубль в Росії. А в Азербайджані манат укріпився. Коли почалися стрибки цін на нафту і люди в країні почали хвилюватися, президент Алієв їх заспокоїв: “Я ваш президент, ваш батько, і ніхто в Азербайджані не відчує проблем. Це проблеми влади, і ми їх вирішимо”. Вони, очевидно, скоротять якісь програми. Але це не позначиться на людях. У червні 2015 року в Баку будуть проводитися Перші Європейські Олімпійські ігри. Країна постійно будується. За три місяці збудували новий аеропорт — справжню махину. Будують якісно, на віки. Вкладають неймовірні гроші.

А які в них олімпійські палаци спорту! Я познайомилася з грузинською лікаркою-гінекологом, яка відкрила свій приватний кабінет в Азербайджані. Бо люди тут багатші. Мінімальна зарплата — 414 манатів. Один манат — 1,27 долара США і 1,11 євро.

— Чи важко країна йшла до такого рівня розвитку?

— Азербайджанці пройшли гіркий урок конфлікту у Нагірному Карабаху (1987—1994 рр.). Але змогли відірватися від Росії. Усе, що зараз відбувається в Україні, вони пройшли у 1990-х роках.

Азербайджанські колеги казали: почитайте історію, як Росія під час конфлікту в Нагірному Карабаху нацьковувала вірменів і азербайджанців. Цей процес триває і досі. Азербайджан би давно домовився із Вірменією і врегулював би питання Нагірного Карабаху, якби не Росія, яка весь час блокує мирне вирішення питання. Це нагадує ситуацію на сході України.

— Що кажуть про теперішню ситуацію в Україні?

— Ментально азербайджанці схожі на українців — доброзичливі, щирі, працелюбні. Азербайджан підтримав Україну в україно-російському конфлікті. Вони знають, що таке окупована територія. У країні побутує думка: якби світ одразу дав правильну оцінку російській агресії у Нагірному Карабаху і Росія була би покарана за підтримку сепаратизму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, не було би конфліктів у Грузії, Абхазії, в Україні.

Треба у них повчитися, як бути успішними в умовах фактичної війни. Ще в 90-х у них не було армії, так само як і у нас. Під час конфлікту в Карабаху було все так, як зараз у нас на Донбасі — спереду йшли вірмени (буцімто місцеве населення), а ззаду — російські війська. Їхні патріоти з усієї країни їхали у Нагірний Карабах захищати свою землю. У 1994 році уклали мирний договір, згідно з яким Нагірний Карабах став де-факто незалежною державою, але фактично Азербайджан програв. Ця рана кровоточить досі, хоча минуло 24 роки. Майже мільйон біженців вигнали зі своїх земель.

— Який в Азербайджані рівень життя: зарплати, ціни?

— В середньому вчитель заробляє 300 манатів (приблизно 300 євро). Буханець хліба — 40 гяпіків (гяпік — “копійка” в Азербайджані). Рівень безробіття низький. Людей задіюють на нафтових “поселеннях” — у них є цілі острови, де добувають нафту і там же будують житло, школи для дітей, інфраструктуру. Великі міста поділені на райони, у кожному районі виконком, керівництво якого призначає президент. Раз на місяць район перевіряє міністр, проводить прийом мешканців, причому на прийомі не має права бути голова району. Бо люди будуть боятися поскаржитися на нього. Це нагадує радянську модель, але вона там діє ефективно.

Англійська мова всюди в ходу, особливо серед молоді. Усі міністри, заступники, вільно розмовляють англійською. Будь-яка школа, дитячий центр, будинок школяра — все комп’ютеризоване. Всюди Wi-Fi. Люди їздять на дорогих машинах. «Тойота-лендкрузер», «Лексус» для них як у нас «дев’ятка». Країна активно заявляє про себе у світі, розвиває курорти. У них такі дороги, що нам і не снилися. Дороги в горах ледь не до кожного села. Азербайджан має хороший потенціал у тваринництві. Вода чиста, гірська, теплий клімат. Зараз там плюс 15. Вони дуже гостинні. Звернула увагу на таку деталь: коли приходиш в ресторан, то ще до того, як зробив замовлення, тобі одразу приносять холодні закуски, фрукти, хліб. Звичайно, ви потім за це заплатите. Але голодні клієнти не чекають навіть п’яти хвилин. Кухня у них неперевершена. Люди там часто ходять в ресторани, особливо у вихідні.

— Яка ситуація з корупцією?

— Я їхала з колегою, якого зупинив їхній ДАІшник на дорозі, зауважив, що він був не пристебнутий до крісла. Той вибачився, сказав, що зараз пристебнеться. Хабара в нього не вимагав. Каже, що хабарів там не дають і не беруть. Я не перевіряла... Але патрульної міліції у них на дорогах багато. Зарплати ДАІ, міліції не надто високі, в середньому на 20-30% вищі, ніж у лікарів і вчителів.

— Яке ставлення до жінок?

— Азербайджан з усіх прикаспійських мусульманських країн найбільш демократичний, європейський. Хеджабів жінки не носять. Сукні на короткий рукав, на пляжі засмагають у купальниках. Хіба ваххабіти (ортодоксальні мусульмани) ходять у традиційному одязі, в хеджабах. В країні традиційний, поміркований іслам. Жінки сидять з чоловіками в ресторанах, можуть випити вина, палити. Жінки доглянуті. Щоправда, відсоток працюючих жінок менший, ніж в середньому у світі. Вони здобувають освіту, хочуть працювати, але у них такий менталітет — чоловік головний у сім’ї, має заробляти гроші, а жінка — приділяти увагу дітям, чоловікові. Я запитувала, чи правда, що мусульмани мають по кілька жінок. Вони дивувалися: “Таке було хіба сто років тому!” Це все стереотипи. Вони європейські люди. Азербайджан — цілком європейська країна, але зі своїми особливостями. Звичайно, буває різне, сваряться, розлучаються. Але у них добре працюють цивільні закони — при розлученні жінки часто відсуджують майно.

— Що вас найбільше вразило, напружило?

— Дискомфорт відчула, коли йшла по центру Баку і побачила велику групу ваххабітів, які посеред вулиці молилися на колінах. Це було біля мечеті, очевидно, в мечеті не було вільного місця. Їх, напевно, відсотків вісім від кількості населення. Вони можуть підійти до жінки, якщо, припустимо, має короткі рукави, і зробити зауваження. Але вони безпечні, бо всюди в місті є охорона. Центральна частина Баку — у відеокамерах. Це знизило рівень злочинності у рази.

— З правами людини, наскільки мені відомо, там все-таки є проблеми. Як ситуація з опозицією, свободою слова?

— У них є опозиційна партія. Але це конструктивна опозиція. Спілкувалася зі звичайними азербайджанцями — якщо людям щось не подобається, кажуть, що то не президент винуватий, а його оточення. Вони, зрештою, як всюди у світі, незадоволені рівнем свого життя, хочуть жити ще краще.

P. S. Коли готувався цей матеріал, стало відомо, що Ірина Верещук подала у відставку. «Я втомилася від постійного тиску та безпідставних звинувачень від псевдопатріотів», — заявила Ірина Верещук на сесії Рава-Руської міської ради. Депутати не підтримали відставки міського голови.