А у голові... GPS-навігатор!

Британський науковець Джон О’Кефе і норвезьке подружжя дослідників Едвард і Мей-Бріт Мозери (на фото) відкрили клітини, які складають систему позиціонування у головному мозку — такий собі внутрішній GPS-навігатор. Тепер відомо, як наш мозок створює карту навколишнього середовища, як нам вдається орієнтуватися у просторі, не натикатися на предмети і не блукати манівцями. За це відкриття вчені отримали Нобелівську премію з медицини та нагороду у розмірі 1,1 млн. доларів.

Перший компонент системи позиціонування О’Кефе з Університетського коледжу у Лондоні відкрив у 1971 році. Дослідник помітив, що у щурів, коли ті переміщаються по кімнаті і потрапляють у частину приміщення, де вже раніше бували, активується певний тип нервових клітин. Те ж саме переживають усі хребетні (люди зокрема).

У 2005 році Мей-Бріт та Едвард Мозери з Норвезького університету науки і технологій у Тронхеймі ідентифікували інший тип нервових клітин, які генерують систему координат. Науковці зрозуміли: саме завдяки їй щури не блукають, а рухаються у знайомому їм напрямку. “Це відкриття допоможе зрозуміти механізм втрати просторової пам’яті у людей, які потерпають від хвороби Альцгеймера”, — припускають у Нобелівському комітеті.

— Механізми, які запускають цю недугу, науці невідомі. Але відомо, що відбувається при цій хворобі — відмирають клітини кори головного мозку. Відкриття, яке зробили вчені, стан хворих не полегшить, недуги від людей, які повинні захворіти, не відверне, — переконаний президент Українського товариства нейронаук, академік НАН України, завідувач відділу фізико-хімічної біології клітинних мембран Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця, найбільш цитований у світових ЗМІ український вчений Олег Кришталь. — Ліки від хвороби Альцгеймера винайдуть (як і від інших невиліковних захворювань). Однак коли це трапиться — передбачити неможливо.

— Чому відкриття О’Кефе чекало на визнання 34 роки, а відкриття подружжя Мозерів — тільки дев’ять?

— Бо ці відкриття доповнили одне одного.

О’Кефе вставив у гіпокамп щурів електроди і пустив їх бігати по знайомій кімнаті. Науковець виявив: як тільки щур потрапляє у якусь певну точку цієї кімнати, певна нервова клітина (точніше, цілий ансамбль клітин) збуджується. В іншій частині — прокидається інший ансамбль. Це і є так звані клітини місця. У гіпокампі фактично закладена карта нашого світу — нашої спальні, кухні, подвір’я, робочого кабінету тощо. Але що бачимо, коли беремо до рук мапу? Материки, країни, моря, різні населені пункти. Карта О’Кефе — це карта без умовних зображень, без пропорцій (щось подібне малювали давні єгиптяни і греки). Щоб зробити мапу дійсною, необхідно накласти її на сітку координат. Сіткові клітини відкрило подружжя Мозерів. З’ясували, в яких умовах вони функціонують. Нічого з того, що клітини вміють робити, не було би можливим без такої важливої функції мозку, як пам’ять. Мозок створює сітку координат і запам’ятовує її.

А тим часом...

Нобелівську премію з фізики присудили японським ученим Ісаму Акасака, Хіроші Амано та Судзі Накамурі — за винахід блакитних світлодіодів. Журі назвало цей винахід «революційним», оскільки раніше були відомі лише червоні та зелені діоди, а з появою синіх стало можливо створити білі світлодіодні лампи, які мають високу енергоефективність, довгий термін служби і є екологічно чистими. «Лампи розжарювання освітили ХХ століття. ХХІ століття освітлюватимуть світлодіодні лампи», — зазначили у Нобелівському комітеті, додавши, що відкриття було зроблено на початку 1990-х років.