«Парасолькова революція» в Гонконгу

Близько двох тижнів у спеціальному адміністративному окрузі Китаю Гонконзі тривають масові акції протесту. Їх причина — спроба Пекіна обмежити демократичні свободи округу, який Лондон передав Пекіну 1997-го з умовою, що там збережуть демократію.

Кістяк протесту — студенти, які погрожують захопити владні будівлі, якщо місцевий пропекінський керманич Лян Чженьїн не подасть у відставку, а Пекін не відмінить недемократичну виборчу реформу, за якою жителі Гонконгу у 2017-му мають обирати собі очільника з трьох кандидатів, яких визначить Пекін. Від 30-градусної спеки і сльозогінного газу учасники протесту прикриваються жовтими парасольками. Тож парасолька стала символом протесту. Водночас на вулиці вийшли противники протестів. Вони кажуть, що масові акції завдають збитку найбільшому фінансовому центру Азії. Противники носять сині стрічки. Кількість учасників протестів і їхніх противників на центральних вулицях Гонконга постійно зростає. Пекін називає акцію «нелегальною» і попереджає, аби Захід не втручався...

«Одна країна — дві системи»

Гонконг — особливий адміністративний регіон КНР. Він був під владою Великої Британії з 1842-го по 1997 рік. Британія віддала його Китаю за принципом «одна країна — дві системи». Такий принцип має діяти в регіоні до 2047-го. Тобто в Гонконзі має бути демократична система, заснована на британському праві, а на материковому Китаї може бути диктатура партії.

У Гонконзі — вільна преса, суди зберегли британські звички, легально ведуться політичні дискусії. З роками віра жителів регіону у дотримання принципу двосистемності спала. У липні 2007-го у цьому були впевнені 75% населення Гонконгу, у липні 2014-го — 37,6%. Поштовхом для протестів стало серпневе рішення Пекіна, що перші демократичні вибори в районі, які мають відбутися в 2017-му, заздалегідь мають схвалити у Пекіні. Тобто жителі автономного району мають вибирати, але лише зі списку тих кандидатів, які запропонує Пекін. Таке зазіхання на права автономії обурило гонконгців.

Захищаючись парасольками

22 вересня у міському парку Тамар (аналог Майдану) почався студентський протест Occupy Central. Центр Гонконга — осередок фінансових і владних установ. Через кілька днів мирний протест перетворився на сутички з поліцією. Один із лідерів протестів, університетський професор права Бенні Тай, закликав студентів не розходитися, поки Пекін не змінить виборче законодавство до демократичних стандартів. Відбулися сутички учасників протестів з поліцією, яка застосувала сльозогінний газ. Протестувальники звели барикади, вдягли респіратори і озброїлися газовими балончиками для контратак. Протести розійшлись по місту, і акцію перейменували на Occupy Hong Kong.

29 вересня китайська влада зробила несподіваний хід — відкликала з вулиць спецназ і зменшила концентрацію поліції. Офіси центру залишаються закриті, але напруга спала. Чженьїн зажадав від учасників протестів звільнити «окупований» центр міста. Рейтинг Чженьїна в Гонконгу стабільно низький, бо він пропекінський політик, тож його закликів учасники протестів не почули.

На думку місцевого журналіста Кі Чженхаї, успіх Occupy Central та поступки з боку Пекіна — малоймовірні. Навпаки, прірва між сторонами конфлікту лише зростає.

У Гонконгу з населенням понад 7 млн. осіб середній ВВП на душу населення становить 30 тис. євро, тоді як у материковому Китаї — 5 тис. євро. Це третій після Нью-Йорка і Лондона фінансовий центр. Найбільший транспортний вузол Азії. Осередок високотехнологічної промисловості, науки, світових будівельних компаній. Чверть століття Гонконг є «азійським тигром» разом з Південною Кореєю, Сінгапуром і Тайванем. Тож протести неабияк б’ють по економіці району.