Нащадок королівського роду Замойських на роботу ходить пішки

Неймовірно красиве містечко Замосць, що за 50 кілометрів від кордону у Раві-Руській, не типове. Було збудоване далеко від цивілізації, на сухому корінні, серед розлогих полів. Будівництво ініціював сам Ян Замойський — канцлер і гетьман Польської Корони. Для того, щоб втілити у життя мрію про ідеальне місто, Ян Замойський запросив італійського архітектора Бернардо Морандо. Заморський зодчий двадцять років “чаклував” над архітектурою замойського ансамблю, і на початку ХVІІ століття постало місто.

Про Яна Замойського ходять легенди, кажуть, що цей чоловік був меркантильним, підприємливим і неймовірно мудрим. Тому і місто вирішив будувати з нуля і сам на клаптику паперу накреслив багатокутник, на кожному куті якого мав стояти бастіон. Віддав цей малюнок італійцеві і звелів будувати. Замойський вцілив “у десятку”, бо за 400 з гаком років ці бастіони жодного разу не вдалося взяти нікому. Якщо уважно придивитися до плану міста, можна побачити, що він схожий на людське тіло: палац — це голова, головна вулиця — хребет, колегіат і академія — легені, ратуша — серце, а бастіони — руки і ноги.

Сказати, що Ян Замойський був космічно багатим, не можна. Але все робив за розрахунком. Навіть одружувався теж за розрахунком. Був чотири рази жонатим, і кожна його наступна дружина була набагато багатшою від попередньої.

Не буду заглиблюватися в історичну довідку міста, краще опишу свої враження від поїздки у Замосць. За останні двадцять років місто змінилося до невпізнання. У бідні дев’яності жителі міста ледь зводили кінці з кінцями. Від рава-руського кордону це було одне з найближчих міст, куди їздили наші “човники” з постіллю, посудом, рушниками, лампочками і, звичайно, горілкою та сигаретами. На кордоні збиралися кілометрові черги автівок, затарені під самісінький дах товаром на гандель для братніх поляків. При в’їзді у місто був величезний базар, на якому життя вирувало, як у вулику, від 5-ї ранку до глибокої ночі щодня. А потім наш народ біг у найближчий кантор, міняв злотувки на доляри і щасливий повертався додому.

Ще одне “тарговіско хандльове” було у старій фортеці, що у самому центрі Замосця. Зараз там можна побачити міні-виставку солдатів Війська польського різних часів, і, мабуть, щоб не забувати про старі добрі часи, у павільйонах фортеці продають чоловічий і жіночий одяг. А на подвір’ї за бажання можна вистрелити з гармати. Правда, стріляють не справжніми ядрами, а “трав’яними”. Чоловік, одягнутий у форму польського зброяра, рве траву і набиває гармату. Один такий постріл коштує 30 злотих (150 грн. — Г. Я.).

До 2000 року місто збагатилося рядом промислових підприємств. Замосць була столицею воєводства. Тепер 70-тисячне містечко — центр науки і культури державного значення.

Ще тоді, у дев’яності, я мріяла приїхати колись у Замосць, щоб походити старовинними вуличками, у деталях дізнатися історію міста. Така нагода випала завдяки Польській туристичній організації, на запрошення якої група українських журналістів відвідала міста Східної Польщі. Коли ми підійшли до одного з будинків у центрі міста, екскурсовод завів нас у дворик старої кам’яниці. Яким було моє здивування, коли він рукою показав на третій поверх — саме там живе мер міста Мартін Замойський — нащадок королівського роду Замойських. Нам не вдалося особисто побачити пана Мартіна, бо була неділя і мер відпочивав у заміському будинку з родиною. Кажуть, на роботу Мартін Замойський ходить без охорони пішки, бо міська ратуша — поруч. Із задоволенням спілкується з городянами просто неба.

Окремо скажу про замойську кухню. Це — своєрідний мікс кулінарних традицій багатьох національностей, які живуть протягом століть у містечку: поляків, українців, вірменів, греків і євреїв. Першість у стравах — гречка і картопля. Може, “мода” на гречаний пиріг з картоплею до нас дійшла саме від замойських господинь, а може, і навпаки. Бо у деяких селах Львівської області жодне весілля, хрестини, празник і навіть похорон не обходиться без гречаного пирога з картоплею, який подають з м’ясною мачанкою. Смачно їсти гарячий пиріг з холодною сметаною або кефіром.

Важко повірити і у те, що це провінційне містечко є польською столицею джазу. Протягом понад 30 років у Замосцю проводять фестиваль “Джаз на Кресах” і Міжнародний зліт джазових вокалістів. Нам не пощастило — на джазовий фестиваль не потрапили.

Замосць часто називають “Містом Аркад”. Серце міста-фортеці б’ється на Великому Ринку — одній з найкрасивіших міських площ, які вдалося будь-коли бачити. Тут стоїть велична Ратуша, більше схожа на королівський палац, оточена кам’яницями, затишними кафе, розкішними ресторанчиками. Є на Ринку готель “Меркурій”, у якому, кажуть, живе привид. За словами екскурсовода, привид робить збитки і обслуговуючому персоналу, і “квартирантам” готелю.

Поруч з готелем — найстаріша аптека у Польщі, яка безперервно працює уже понад чотири століття! Історичний центр Замосця зберігся дуже добре, за що його і визнало ЮНЕСКО Всесвітньою культурною спадщиною. На мою думку, місто збереглося у такому задбаному вигляді, бо його люблять і шанують поляки. А якщо щось дуже сильно полюбити, то воно буде жити і розквітати.

P.S. Редакція “Високого Замку” дякує за організацію подорожі Польській туристичній організації.