Кожен першокласник у Грузії отримує від держави нетбук

Про успіхи грузинських реформ в освіті пишуть багато. Лише за кілька років тут змінили все: від дошкільної до вищої освіти. Як це вдалося, кореспондентові «ВЗ» розповіла менеджер зі зв’язків з громадськістю міністерства освіти, культури і спорту Аджарії Теа Вадачхорія (на фото). Папір не може передати того запалу, з яким говорила ця жінка, і блиску в очах, коли розповідала про успіхи змін...

- Грузія успішно перейшла на 12-річну систему середньої освіти. Україна в останню хвилину відмовилася. Чи задоволені ви тим, що отримали?

— Коли учень закінчує 12 класів, може вільно продовжувати навчання будь-де за кордоном, не потрібно буде нічого доскладати чи відучуватися кілька курсів на батьківщині. І у Німеччині, і у Франції, і в Англії та багатьох інших країнах навчання також триває 12 років. Ми почали реформу у 2006 році. Щороку друкували підручники для трьох класів, наприклад, перший рік — від першого до третього, наступний — четвертий-шостий і так далі. Паралельно переписували програми. У 12-му класі учень займається виключно підготовкою до вступу в університет та складання випускних іспитів. Їх у нас вісім, минулого року ці екзамени почали складати за допомогою комп’ютерної програми. Це допомогло отримати об’єктивні знання про те, чого школа нав­чила дітей. І вага самого атестата стала більшою. Для вступу у вуз випускники шкіл складають іспити у незалежному центрі. Державного замовлення немає. Той, хто здає іспити найкраще, отримує повний грант на навчання, ще частина — частковий.

- Кожен першокласник у Грузії отримує від держави безкоштовно нетбук...

— Так, це комп’ютер, обладнаний усіма необхідними для навчання програмами. У мене вдома є першокласник і я, ознайомлюючись з його комп’ютером, розумію, що мені, дорослій, це також цікаво. Ноутбук у подарунок також отримує випускник дев’ятого класу, який за період навчання не отримав жодної четвірки. Він — його повноправний власник, може забрати додому, користуватися у школі, де, до слова, всюди є wi-fi.

- В Україні обов’язкова дошкільна освіта. У Грузії діє така система?

— Дошкільною освітою у нас займається не міністерство освіти, а місцева влада. Ходити чи не ходити дитині у садочок, вирішують батьки. Навчання у першому класі побудоване так, що перші три місяці діти бавляться, а вже потім розпочинають науки. Так адаптовуються до школи. Цікава система запису у перший клас. Зареєструватися можна тільки через Інтернет. Першими реєструються брати і сестри дітей, що вже навчаються у школі, та діти вчителів. Решта місць вільні для кожного. Той, хто зареєструється першим, і потрапить у бажану школу. Немає такого, що хтось підійшов до директора з коробкою цукерок. Робимо все, аби викоренити корупцію з освіти.

- Приватна середня освіта у вас розвивається?

— Так. У нас така система фінансування шкіл: гроші отримує не навчальний заклад, а учень — це 300-350 ларі у рік. І яку школу він вибере, та і отримає його ваучер. Ваучери дійсні і у тому випадку, якщо дитина йде у приватну школу. Тобто, окрім коштів, які сплачують батьки, вона має ще й державну підтримку. Тому кількість приватних навчальних закладів у нас зростає. Програми і у державних, і у приватних школах однакові, ми це жорстко контролюємо. У першому класі повинно бути шість годин грузинської мови на тиждень, і ніхто не має права це змінити. Є дві години, які школа може наповнити на свій розсуд, але не більше.

- Підручники вибирає школа чи їх «скидають» згори?

— Після конкурсу міністерство дає перелік рекомендованих підручників. І вже школі вирішувати, який вибрати. Вимога така: вчителі повинні порадитися і вибрати один підручник, змінити вибір вони зможуть не швидше, ніж через три роки, бо дуже погано щороку змінювати автора. З цього року книгами учнів забезпечує держава, досі їх купували батьки. Починаємо складати реєстр: які книги потрібні, скільки, для яких класів.

- Чи багато випускників здобувають вищу освіту? В Україні показник дуже високий — близько 80 відсот­ків...

— Коли починали реформи, дуже мало дітей хотіли здобувати професійно-технічну освіту, йшли в університети. А потім виявлялося, що випускник вузу працює офіціантом у барі чи покоївкою в готелі. Навіщо офіціант з вищою освітою? Вирішили підтримувати професійно-технічні заклади, тобто коледжі. Була широка рекламна кампанія на телебаченні, ми йшли до батьків і переконували їх: нехай краще дитина здобуде добрий робітничий фах, ніж виявиться нереалізованою після закінчення університету. Навчання у коледжах ми зробили безкоштовним, тоді як університети — платні. Зараз все більше охочих іти саме у ці навчальні заклади. Для держави це фінансово вигідно, адже вона не оплачує надаремно навчання у школі, а готує потрібного фахівця. Програми коледжів ми кардинально переробили, адже те, що було до 2006 року, мало комуністичний присмак і не відповідало сучасним реаліям. Перепідготували викладачів. Регулярно звертаємося із запитами до готелів, ресторанів: «Які вам потрібні офіціанти, які кухарі». І на основі їхніх пропозицій будуємо нав­чання. Хороший випускник коледжу може заробляти більше, ніж випускник вузу. Заробітна плата вчителя — 300-350 ларі, а кухар може отримували і тисячу ларі, і три тисячі...