Рятуючись від ведмедиці, засунув їй у пащу руку…

У хірургічному відділенні центральної районної лікарні Калуша із множинними рваними ранами на тілі перебуває 50-річний працівник Осмолодського лісництва. Покалічила цього чоловіка ведмедиця. Тільки за щасливим збігом обставин йому вдалося уникнути найстрашнішого…

Того дня після обіду лісник пішов у знайоме урочище неподалік села Кузьминець назбирати грибів. Але замість боровиків через півтори годи­ни пошуків натрапив у гущавині на двох ведмежат. Ті подали сигнал тривоги, на який прибігла їхня мати-ведмедиця, — і відразу пішла в атаку на грибника. Пова­лила його на землю, почала шматувати зубами, рвати гострими кігтями, гриз­ла руки-ноги. Як згодом згадував ме­дикам постраждалий, в якийсь момент, щоб захиститися від агресивного звіра, він засунув йому свою руку в пащу (до такого способу самозахисту, згадайте, вдавалися герої багатьох пригодниць­ких фільмів. — В. Ф.).

Після чотирьох атак розлючена вед­медиця все ж відступила. А закривавле­ний лісник, тамуючи біль, зумів добрати­ся до своєї машини і приїхати до лікарні. Тамтешні фахівці зізналися: якби чоло­вік забарився, міг би стекти кров’ю. Нині загальний стан здоров’я пацієнта стабі­лізовано. Хоча психологічна травма да­ватиметься взнаки ще довго.

Агресивну поведінку ведмедиці при­карпатські єгері пояснюють найперше її материнським інстинктом: заради без­пеки своєї малечі клишоногі готові на все. До того ж підвищені емоції цієї тва­рини міг спричинити голод. Через вес­ну з частими приморозками у Карпатах вимерзли плантації чорниць і брусниць, менше було малини. А ці лісові ягоди — чи не основний корм бурих ведме­дів. Цього сезону їм не вдалося нагуля­ти достатньо жирку для зимової спляч­ки у барлогах. Через це надто сердиті. У пошуках додаткових калорій з гірських вершин спускаються у низини, набли­жаються до людських осель — у надії по­живитися у садах яблуками, грушами, а на лісових вирубках — пізньою ожиною. Ось і зустрічаються по дорозі з гриб­никами. Якщо не виявити обережнос­ті, розсудливості, це «побачення» може мати погані наслідки.

Протягом кількох останніх років на Івано-Франківщині ведмеді (у Карпа­тах їх нараховується до чотирьох со­тень) тричі нападали на туристів. В од­ному випадку людина від отриманих ран загинула…

Представники Товариства охорони природи рекомендують любителям «ти­хого полювання» бути особливо обач­ними. У місцях можливого побутування ведмедів радять голосно розмовляти, за нагоди — співати, плескати у долоні, час від часу дзвонити у дзвоник. Ці шуми відлякують хижаків. Коли все ж таки по­бачили ведмедя, не втікайте (він бігає швидше), не робіть різких рухів, не ки­дайте камінням чи палицями — бо це лише роздратує тварину. Не обертайте­ся до цього хижака спиною, не дивіться йому в очі - бо так можете спровокува­ти вашого візаві. Зберігайте спокій, не­спішно відходьте на безпечну відстань.

І ще — у жодному разі не намагайтеся наблизитися до ведмежат, не пробуйте погладити їх чи пригостити. Ведмеди­ця-мама сприйме це як спробу нападу і діятиме відповідно. Кілька років тому «Високий Замок» писав про те, як «по­спілкуватися» із ведмедем в одному із приватних звіринців Прикарпаття спро­бувала одна львівська дама. Всупереч застереженням персоналу перелізла через першу лінію загорожі і вирішила почастувати звіра. А на другій лінії вед­мідь (до нього колись ставилися дуже жорстоко) через ґрати схопив жінку за куртку і спробував затягнути її до себе у вольєр. Ледь не дійшло до трагедії…

На Львівщині було кілька інцидентів з людьми та ведмедями у сезон збирання оленячих рогів.

Тож пам’ятаймо: треба поважати приватне життя дичини, виявляти такт до неї.