Передплата 2025 ВЗ

Рятуючись від ведмедиці, засунув їй у пащу руку…

Клишоногі нині розлючені, бо через брак ягід не набрали достатньо жиру на зиму

Цього господаря карпатських лісів краще обходити... Фото ілюстративне
Цього господаря карпатських лісів краще обходити... Фото ілюстративне

У хірургічному відділенні центральної районної лікарні Калуша із множинними рваними ранами на тілі перебуває 50-річний працівник Осмолодського лісництва. Покалічила цього чоловіка ведмедиця. Тільки за щасливим збігом обставин йому вдалося уникнути найстрашнішого…

Того дня після обіду лісник пішов у знайоме урочище неподалік села Кузьминець назбирати грибів. Але замість боровиків через півтори годи­ни пошуків натрапив у гущавині на двох ведмежат. Ті подали сигнал тривоги, на який прибігла їхня мати-ведмедиця, — і відразу пішла в атаку на грибника. Пова­лила його на землю, почала шматувати зубами, рвати гострими кігтями, гриз­ла руки-ноги. Як згодом згадував ме­дикам постраждалий, в якийсь момент, щоб захиститися від агресивного звіра, він засунув йому свою руку в пащу (до такого способу самозахисту, згадайте, вдавалися герої багатьох пригодниць­ких фільмів. — В. Ф.).

Після чотирьох атак розлючена вед­медиця все ж відступила. А закривавле­ний лісник, тамуючи біль, зумів добрати­ся до своєї машини і приїхати до лікарні. Тамтешні фахівці зізналися: якби чоло­вік забарився, міг би стекти кров’ю. Нині загальний стан здоров’я пацієнта стабі­лізовано. Хоча психологічна травма да­ватиметься взнаки ще довго.

Агресивну поведінку ведмедиці при­карпатські єгері пояснюють найперше її материнським інстинктом: заради без­пеки своєї малечі клишоногі готові на все. До того ж підвищені емоції цієї тва­рини міг спричинити голод. Через вес­ну з частими приморозками у Карпатах вимерзли плантації чорниць і брусниць, менше було малини. А ці лісові ягоди — чи не основний корм бурих ведме­дів. Цього сезону їм не вдалося нагуля­ти достатньо жирку для зимової спляч­ки у барлогах. Через це надто сердиті. У пошуках додаткових калорій з гірських вершин спускаються у низини, набли­жаються до людських осель — у надії по­живитися у садах яблуками, грушами, а на лісових вирубках — пізньою ожиною. Ось і зустрічаються по дорозі з гриб­никами. Якщо не виявити обережнос­ті, розсудливості, це «побачення» може мати погані наслідки.

Протягом кількох останніх років на Івано-Франківщині ведмеді (у Карпа­тах їх нараховується до чотирьох со­тень) тричі нападали на туристів. В од­ному випадку людина від отриманих ран загинула…

Представники Товариства охорони природи рекомендують любителям «ти­хого полювання» бути особливо обач­ними. У місцях можливого побутування ведмедів радять голосно розмовляти, за нагоди — співати, плескати у долоні, час від часу дзвонити у дзвоник. Ці шуми відлякують хижаків. Коли все ж таки по­бачили ведмедя, не втікайте (він бігає швидше), не робіть різких рухів, не ки­дайте камінням чи палицями — бо це лише роздратує тварину. Не обертайте­ся до цього хижака спиною, не дивіться йому в очі - бо так можете спровокува­ти вашого візаві. Зберігайте спокій, не­спішно відходьте на безпечну відстань.

І ще — у жодному разі не намагайтеся наблизитися до ведмежат, не пробуйте погладити їх чи пригостити. Ведмеди­ця-мама сприйме це як спробу нападу і діятиме відповідно. Кілька років тому «Високий Замок» писав про те, як «по­спілкуватися» із ведмедем в одному із приватних звіринців Прикарпаття спро­бувала одна львівська дама. Всупереч застереженням персоналу перелізла через першу лінію загорожі і вирішила почастувати звіра. А на другій лінії вед­мідь (до нього колись ставилися дуже жорстоко) через ґрати схопив жінку за куртку і спробував затягнути її до себе у вольєр. Ледь не дійшло до трагедії…

На Львівщині було кілька інцидентів з людьми та ведмедями у сезон збирання оленячих рогів.

Тож пам’ятаймо: треба поважати приватне життя дичини, виявляти такт до неї.