«Пішов звідси, наркоман!»

Чоловіка облаяли і побили за те, що він не став терпіти образ працівників ТЦК і відмовився покидати приміщення центру комплектування поки не отримає консультацію працівників, до яких стояв у черзі. Про це кореспонденту «ВЗ» розповів сам потерпілий Юрій Буйновський, інвалід війни, батько Юлії Буйновської, акторки українських фільмів та серіалів «Просто Надія», «Полкан», «Батя» та інших.

Все почалося з телефону

Про пригоду, що сталася з Юрієм, дізнався з посту його відомої доньки в Інстаграм. Тож вирішив розпитати, за що чоловік потрапив під гарячу ТЦКашну руку.

За попередньою домовленістю зустрілися з ним біля Ужгородського міськрайонного суду. Учасник бойових дій та ветеран російсько-української війни за порадою побратимів звернувся до адвоката за юридичним супроводом справи, яку, каже, не збирається нікому дарувати.

Попри те, що згадувати ту історію Юрію вкрай неприємно, він погодився відтворити ще раз усі події, що трапилися з ним 2 жовтня.

— До Ужгородського міськрайонного центру комплектування, що на Чубинського, 11, я навідався близько 13 години. Мав намір з’ясувати долю мого рапорту і поцікавитися, чи, бува, немає у центрі комплектування для мене роботи, оскільки воювати після того, як дивом вижив і переніс купу операцій, мені вже не дозволяють. Після спілкування у своїх справах, спускався з другого поверху приміщення ТЦК. На сходах мене зупинив молодий чоловік і попросив телефон, щоб подзвонити. У цей час з першого поверху піднімався працівник ТЦК. Пізніше з’ясував, що його прізвище Бруженяк. Побачивши чоловіка з телефоном, він у грубій формі наказав сховати його. Я забрав свій телефон і сховав у кишеню. Але це не задовольнило Бруженяка, і він, використовуючи лайку, сказав, що забере від мене слухавку. У відповідь я сказав, що він не має права забирати мої речі і спілкуватися зі мною у такій формі. При чому, сказавши це, сам Бруженяк пішов, спілкуючись своїм телефоном, — розповідає Юрій, затягуючись цигаркою і продовжує.

— Я пішов на перший поверх далі вирішувати свої справи. Коли очікував своєї черги до кабінету, до мене підійшов той же Бруженяк із капітаном та іншими працівниками і нецензурною лайкою почав мене принижувати, називати алкоголіком і наркоманом. Почав вимагати, щоб я покинув приміщення установи. Я сказав, що поки не почую відповіді на свої питання, нікуди не піду. Раптом мене повалили на підлогу і почали бити. Я намагався захищатися. Капітан крикнув, аби принесли кайданки. Мені намагалися заламати руки, але оскільки у мене зламана ключиця, то аби це фізично зробити, потрібно її хіба знову зламати. Тож від болю я намагався чинити спротив і сказав їм, що якщо хочуть одягати кайданки, то хай одягають спереду. Я протягнув руки і вони їх таки одягли. Мені було оголошено, що я затриманий, але жодних офіційних пояснень щодо підстав мого затримання не було надано. Отак у кайданках я продовжував лежати на підлозі, а Бружеляк продовжив мене ображати, мовляв, нащо ти сюди прийшов, наркоман! Я попросив викликати поліцію. Моє прохання проігнорували. Мене підняли з підлоги. Я стояв на одній нозі. До мене знову з претензіями підійшов Бружеляк і з усієї сили завдав удару своєю ногою у мою ногу. Я втратив рівновагу, після чого інші працівники ТЦК мене взяли під руки і посадили на стілець.

Керівник ТЦК просив не писати заяву

Я взяв свій телефон, набрав 102 і встиг сказати, що мене б’ють у ТЦК, однак не встиг пояснити деталі, бо телефон силою відібрали. Тієї ж миті підійшли інші свідки, які спостерігали за подіями та намагалися припинити цей напад. Після цього до мене підійшов керівник ТЦК Ігор Тищук.

Запитав, що сталося, і, зрештою, попросив не писати заяву у поліцію. Приїхали представники поліції. Мене забрали без будь-яких пред’явлених звинувачень, як пізніше розповідатимуть пресі представники ТЦК. Я наполіг на освідченні на алкогольне та наркосп’яніння. Отримав відповідне заключення про відсутність будь-яких наркотичних чи алкоречовин у моєму організмі. Відтак надав свідчення працівникам поліції і зняв згодом ушкодження… (Юрій показав і надав редакції копію заключення нарколога, своєї заяви до поліції та прокуратури і виписку про відкриття провадження з ЄРДР).

«Я воював за правову державу…»

— Я воював за правову державу і вірю, що у нашій державі працює закон, який зможе захистити мої права і покарати їх за моє приниження, — продовжує Юрій Буйновський. — Це принципово! Адже завтра там можуть обізвати наркоманом і побити ні за що будь-кого з нас.

Запитую Юрія про його бойовий шлях. Каже, пішов на війну добровольцем одразу після повномасштабного вторгнення. Показує кілька своїх бойових фото та відео з побратимами, окремих з яких уже нема серед живих, і розповідає, що дивується, як уцілів. Це сталося через пів року після початку війни. Вони з побратимами перебували на ротації у Слов’янську, коли туди прилетіли російські ракети. Він спав… Отямився вже в Ужгороді після кількох зупинок у Дніпрі, Вінниці та Львові, де його намагалися врятувати, складаючи як мозаїку, у тому числі і його роздроблену ногу. Пізніше дізнався, що побратими, які вціліли, знайшли його непритомного на другому поверсі будівлі і відправили на евакуацію. Згадавши про ногу, каже: «Добре, що не дісталося від ТЦКашника у хвору, бо вже б не стояв тут…».

Після тривалої реабілітації в Закарпатському госпіталі ветеранів, почав ходити, одружився й залишився жити в Ужгороді.

Юрій дуже пишається своєю донькою-актрисою, розповідає про її фільми, рекомендує обов’язково подивитися новий серіал без прикрас «Батя»… Попри, м’яко кажучи, неприємну історію, він залишається життєрадісним, стійким і позитивним чоловіком…

Закарпатський ОТЦК:

«Чоловік намагався застосувати фізичну силу проти співробітників…»

Коментуючи інцидент з Юрієм Буйновським, представник групи комунікацій Закарпатського ОТЦК та СП спростував інформацію про застосування фізичної сили до чоловіка, озвучивши таку версію подій:

«Чоловік, перебуваючи на території РТЦК, використовував ненормативну лексику, ображав військовослужбовців, і навіть намагався застосувати фізичну силу проти співробітників, після того, як його попередили про виклик поліції. Попри прохання покинути приміщення, він продовжував чинити опір, кричати та кидатися на людей з кулаками. Його неадекватна поведінка зривала роботу установи, призупинивши прийом громадян майже на пів години. Ніхто зі співробітників ТЦК не завдавав йому жодних тілесних ушкоджень», — розповіли в ОТЦК.

Працівники поліції, яких викликали на місце події, склали щодо чоловіка протокол за дрібне хуліганство.

«Співробітники РТЦК діяли в рамках закону, забезпечуючи порядок у воєнний час, коли кожен громадянин повинен проявляти повагу та гідність», — додали в ОТЦК.

А ми зі свого боку додамо: якщо Україна прагне стати європейською, демократичною, цивілізованою державою, за що нині і воює, то усі громадяни, незалежно від статусу і повноважень, також мають поводитися відповідно. Працівники ТЦК не повинні відчувати вседозволеності та діяти за принципом: «ціль виправдовує засоби». Бо через, мʼяко кажучи, нецивілізовані дії деяких представників ТЦК українці стали «шугатися» людей у військові формі. Якщо такі факти випливатимуть і надалі (а, на жаль, прикладів, незаконних дій представників ТЦК є чимало), то це буде лише демотивувати українців йти до війська та компрометувати сам процес мобілізації. І тоді виникає питання: в чиїх інтересах працюють такі «нервові» працівники ТЦК?..