«Химера» для армії

Донедавна сільські умільці переважно мудрували над тим, як змайструвати чи покращити сільськогосподарську техніку. Хвалилися господарі саморобними копачками, картоплесаджалками і навіть тракторами. Сьогодні усі сили кидають на допомогу армії. Як-от друзі з селища Брошнів-Осади Івано-Франківської області Володимир Муссур та Роман Боринець. Вони давно ремонтують автомобілі для армії, а нещодавно створили дрон, який здатен непомітно підкрастися до ворога й скинути на нього міну!

Володимир Муссур та Роман Боринець — друзі з дитинства.

Чоловіки ще й породичалися: дружина Володимира стала хрещеною доньки Романа. Володимир закінчив Івано-Франківський державний техніч­ний університет нафти і газу й, ставши магістром геодезії, зрозумів, що його справжнім покликанням є електроніка. Роман — професійний рятувальник, од­нак усі, хто його знає, кажуть, що він ще й механік від Бога.

З початку повномасштабного втор­гнення росії в Україну чоловіки стали волонтерами. Громадська організація «Знахідка», до якої входять друзі-уміль­ці, вже закупила та передала на пере­дову 50 автівок та полагодила для армії щонайменше 200 машин. Відкладають усі домашні справи і поспішають у май­стерню доводити до ладу черговий ав­томобіль. Одного разу відганяв авто для військових аж до Бахмута.

Коли ж випадає вільна хвилина, друзі залюбки у гаражі конструюють для укра­їнських воїнів саморобні пристрої, яким немає аналогів. Як-от, скажімо, дрон для перевезення вантажів «Химера».

— Цей наземний безпілотник ми роз­робили на прохання наших захисників, — розповідає Володимир. — З фронту бійці надіслали нам відео, як безпілот­ник підвозить на передову ящики з боє­комплектами. Радіємо, що на ньому та­кож доставляли на передову питну воду та продукти харчування. Хтось подав ідею, і на безпілотнику бійці прилашту­вали ще й ноші, щоб евакуювати з поля бою поранених.

Основою для цього дрона стала ав­тономна платформа на мотоциклетних колесах. Він оснащений камерою нічно­го бачення та акумуляторами від елек­тровелосипедів, а керується за допо­могою дистанційного пульта та приводу від гаражних воріт. Обійшовся він у сто тисяч гривень.

Через велике навантаження дрон не­щодавно вийшов з ладу. Із фронту його відправили на ремонт до розробників. І тепер майстри не лише відновлюють свій винахід, а й удосконалюють його. Потуж­нішою стане ходова частина, він стане більш мобільним. «Примара» вже може перевозити вантажі вагою до 220 кіло­грамів, долати бездоріжжя, 30-градус­ні підйоми. Відтепер за один рейс з поля бою евакуюватиме двох поранених.

— Ми майже повністю відреставрува­ли свій безпілотник, — радіє Володимир. — І навіть мої діти провели його тесту­вання на околицях нашого селища. На дроні вони проїздили понад 15 кіломе­трів. Незабаром відправимо його на пе­редову.

Коли поширилась інформація про атаку на базу Чорноморського флоту в бухті Севастополя, самоучки-аматори задумали створити дрон для замінуван­ня позицій окупантів.

— Пам'ятаю, як Роман міркував: «Пові­тряні дрони є? Є. Морські дрони є? Є. А чому наземного дрона-„мінера“ немає? Давай зробимо», — продовжує розмову Володимир. — У нас вийшло!

Друзі ставили собі за мету створи­ти дрон мінер-камікадзе. Однак май­стри обладнали його механізмом для скидання вибухівки. Виходить, після за­мінування ворожих позицій дрон має можливість уціліти і повернутися до пункту постійної дислокації.

Щоб отримати необхідні деталі, чоло­віки купили дитячого гіроскутера. Та, ро­зібравши його, зрозуміли, що головна деталь, яку хотіли звідти взяти, їм не під­ходить. Були змушені купувати іншу мо­дель гіроскутера, проте і він приніс роз­чарування. Лише у третьому виявилася плата, яка піддавалася перопрошиван­ню.

За допомогою комп’ютера Володи­мир перепрограмував плату гіроскуте­ра, для монтажу дрона використав та­кож деякі інші деталі ґаджета. Майстри підібрали необхідний кутник, бляху і зварили автономну платформу. У кон­струкції безпілотника використали на­віть магніт від вхідних дверей і ґумку від рогатки, яку замовляли через Інтернет!

— Ми тестували дрон з навчальною протитанковою міною, — додає Воло­димир. — Отримані результати свідчать про його ефективність. Наш «мотори­зований мінер» спроможний перево­зити 120 кілограмів вибухівки, долати 450 метрів, або ж їздити на удвічі більшу відстань із додатковою антеною. Про­те ми намагаємося удосконалити дрон з тим, аби міг промчати не менше півто­ра кілометра. Впевнений, що найближ­чим часом зможемо цього досягти. Тож українські воїни з допомогою нашого дрона отримають можливість на танко­небезпечних напрямах дистанційно мі­нувати підходи до своїх позицій.