У Молодкові знайшли старовинний раритет — зуб мамута
Музей-світлицю села Молодкова Надвірнянського району на Івано-Франківщині, куди його жителі зносять зі своїх домівок старожитності, у ці дні поповнив унікальний експонат. Ним став зуб мамута (так правильно називати вимерлих велетенських тварин, яких у нас помилково калькують з російської, як мамонт)
Цей раритет знайшов на межі села Старуні і хутора Фабрики місцевий краєзнавець, любитель природи, який через скромність називати себе не хоче.
Зуб мамута важить 2 кг 642 грами. Його розміри — 21×14 см. Деякі селяни припускають, що це міг бути загублений молочний зуб мамута, бо інакше в одному місці було б знайдено всю щелепу тварини. За словами Віталія Дричака, швидше за все, цей молочний зуб випав, а його власник пішов собі далі…
— У минулому столітті на межі Молодкова і Старуні знайшли рештки мамута, його згодом перевезли до Природничого музею у Львові, — розповідає кореспондентові «Високого Замку» художній керівник Молодківського будинку культури Уляна Пилип’юк. — А тепер, напевно, знайшли і один з його зубів. Утім, він може належати якісь іншій велетенській тварині - наукових досліджень палеонтологи ще не проводили. Просто ми заглянули в Інтернет — і ця знахідка виявилася дуже подібною до зуба мамута…
До слова, інші, більші рештки мамута, про якого згадувала нам пані Уляна, надибали колись у соляній шахті, там вони добре збереглися. Молодків славиться покладами озокериту і соляною ропою. З неї молодківці ще й досі виварюють сіль, виготовляючи конусоподібні гурманці (грудки солі).У цій ропі місцеві жителі засолюють сало. Тож почасти зрозуміло, чому тут так добре збереглися останки прадавньої тварини. Жителі села і його гості зможуть побачити цю знахідку вже 25 квітня, коли у будинку культури відкриють відповідну експозицію.
Коментар для «ВЗ»
Спочатку мамута сприйняли як великого вола, який впав у шахту…
Андрій Бокотей, професор Національного університету ім. І. Франка, доктор біологічних наук
Мамути у плейстоценовому періоді (а це від 2,5 млн років тому до 10 тисяч років тому) були достатньо поширені на території Прикарпаття, паслися тут чисельними стадами. На цій території із дуже суворим кліматом (холодом і сильними вітрами) не було лісу, тут був так званий тундростеп, де росли величезні трави, які слугували кормом для таких рослиноїдних тварин, як мамути, волохаті носороги, тури, зубри. Відтак дуже часто нині знаходять їх рештки.
До загибелі цих тварин призвів цілий комплекс чинників. Найперше — почалося потепління клімату. Мамути ж (вони були волохатими, мали на собі теплу шерстяну «шубу») були пристосовані до життя у холодну пору. Внаслідок потепління розтануло багато льодовиків, піднявся рівень морів — і через це вода затопила величезні території, де жили ці тварини. Частина популяцій виявилася ізольованою і вимерла. Мамути часто хворіли, на їхніх рештах знаходять сліди туберкульозу. Останні із цих особин жили 6 тисяч років тому на острові Врангеля. Очевидно, до їх загибелі долучилися і люди, які полювали на мамутів.
Історія зі знайденим прикарпатським мамутом дуже цікава. У тому місці на початку ХХ століття, у 1907 році, добували нафту і озокерит. Нафту було вже вибрано, залишився лише не менш цінний озокерит. Закинуті раніше шахти почали розкопувати. Біля Старуні досить багато таких шахт. В одній з них під час розкопок наткнулися на тушу великої тварини. Робітники подумали, що це — віл, який колись впав у шахту. Порубали ту тушу і викинули назовні. Але освічений механік, який пройшов неподалік, засумнівався у цій версії - занадто великою була ця туша для вола. Закликав науковців зі Львова і Кракова — вони дійшли висновку, що йдеться про мамута. Роботу на шахті зупинили, вибрали з неї все, що могли. У 1907 році мамута з-під Старуні привезли до Львова.
У згаданій шахті продовжили розкопки і через місяць, на п’ять метрів нижче, знайшли там ще одну тварину — волохатого носорога, теж вимерлого (його останки також зберігається у Природничому музеї). Старунський мамут жив приблизно 14 тисяч років тому.
