Одноразового посуду використовують більше, але повітря стало чистішим…

Уряд України запровадить обов’язкову евакуацію мешканців неокупованих районів Донецької області перед початком опалювального сезону. Чи готові інші регіони країни, зокрема Львівщина, прийнятий новий наплив внутрішньо переміщених осіб і як це зобразитися, зокрема на довкіллі?

Вокзал Львова проїжджало до ста тридцять тисяч осіб в день

За весь час повномасштабної війни, Львівщина прихистила близько півмільйона ВПО (більша частина з них згодом повернулися в інші регіони чи за кордон).

«У найважчий період від початку повномасштабного вторгнення, вокзал Львова проїжджало до ста тридцять тисяч осіб на день!, — каже заступник директора департаменту економічної політики Львівської ОВА Вадим Табакера. — 20% з них залишилося на проживання. Зі статусом внутрішньо переміщених осіб офіційно зареєстровано 245 тис. осіб, з яких 75 тис. дітей».

Через це регіону довелося стикнутися з новими викликами у гуманітарній сфері, які тягнуть за собою проблеми захисту довкілля. Йдеться про наплив людей з регіонів, де тривають інтенсивні бойові дії, збільшення навантаження на комунальну сферу, території природно-заповідного фонду, парки, де розмістили модульні містечка для ВПО тощо.

Основне навантаження припало на Львів і Львівську агломерацію. З усіх поселених в області ВПО, це понад половина у Львівському районі. Наступний за кількістю і навантаженню — Дрогобицький район (Борислав, Стебник, курортний Трускавець), 11% у Стрийському районі, багато людей розселилося зокрема у Моршині, далі йдуть — Самбірський (близько 8%), Золочівський (5%), 6,5% Червоноградський і Яворівський не менше 3%.

«Дрогобицький, Стрийський і Львівський райони дійсно відчули збільшення навантаження на їхню інфраструктуру. На залізничному вокзалі, на автовокзалах було значне збільшення скупчення людей. Комунальники стикалися з особливим навантаженням, наприклад, щодо вивезення сміття. Але на ситуацію глобально не повпливало на громадський порядок і на благоустрій згаданих населених пунктів, — каже пан Табакера.

За його словами, системи водовідведення та інших комунікацій, не зважаючи на те, що у багатьох населених пунктах вони застарілі, дозволяли витримати той рівень навантаження.

Такої ж думки дотримується керівниця управління екології та природних ресурсів ЛМР Олександра Сладкова. Вона стверджує, що від початку активних бойових дій з боку росії і потоку ВПО до Львова, міські комунальні служби якогось суттєвого впливу на свої системи не відчули. «Збільшилась кількість одноразового посуду у відходах… Але населення Львова скоріше за все зросло не суттєво, бо чимало львів'ян також виїхало. Тому, якогось значного негативного впливу на стан довкілля не спостерігається. Навпаки, повітря стало чистішим від зменшення використання приватних авто для щоденних поїздок», — переконана вона.

Термін експлуатації модульних будиночків — до трьох років

Однією з найбільших проблем, з якою стикаються люди, котрі втікають від війни, є пошук житла. На Львівщині влада встановила модульні містечка.

«Такі будинки мають невеликий термін експлуатації - у середньому три роки. Потім перетворюються на непотріб, яке не має належного порядку утилізації. Не до кінця зрозуміло, хто буде за них відповідати, — розповідає юристка-екологиня Софія Шутяк.

За її словами, в Україні модульні містечка почали будувати ще з 2014. Вони планувалися для нетривалого проживання, але, як відомо, немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. «Ті, які тоді будували у Запоріжжі чи Кривому Розі, вже мають сім років. Половина з них вже вийшла з ладу (проламані стелі, грибок), вони перетворилися на місця складування сміття та антисоціальної поведінки, — зауважує пані Шутяк. — І це створює дискомфорт і для тих, хто там продовжує проживати, і для людей довкола». Часто туалети розміщені над каналізаційним люком, не зрозуміло, як при цьому забезпечується відсутність неприємних запахів безпосередньо у цих місцях і довкола. У Львові модульні містечка поставили у межах Стрийського парку та парку ім. Івана Павла ІІ з порушенням закону про заборону будувати житло у зеленій зоні. «Модульні будинки поставили на територіях, які не призначені для житлово-комунального господарства, де не передбачається постійне мешкання людей, воно там забороняється, — наголошує юристка-екологиня Софія Шутяк. — Це створює додаткове навантаження на екосистему парку».

Натомість в. о директора Стрийського парку Олена Мазурик має іншу думку. За її словами, мешканці модульного містечка жодним чином парку не шкодять. «Вони ж не використовують його у власних потребах! Є певні обмеження, у них є їхня територія, їхні контейнерні будиночки. Стоки води — підключені до центральної системи водопостачання. Сміття вивозять тричі на тиждень», — пояснює. За її словами, мешканці модульного містечка сортують сміття — пет-пляшки, органіку і всі інші відходи. Зауважень щодо поведінки ВПО дирекція парку не має.

А те, що житло будувати у парку заборонено, пані Мазурик пояснює просто — це ж не на постійно, а тимчасово. «Не думаю, що такі дії якась катастрофа для природи. Коли приймалося це рішення, треба було вже щось робити і потрібна була підготована ділянка. Ми не зрізали дерев, не засипали газони, будиночки поставили на заасфальтований майданчик».

«Не маємо на сьогодні такої великої кількості модульних містечок, щоб говорити, що вони могли б створювати екологічну небезпеку», — переконаний заступник директора департаменту економічної політики Львівської ОВА Вадим Табакера. Але проблема поселення внутрішньо переміщених осіб зростатиме разом з тим, як до Львова прибуватимуть нові евакуаційні потяги.

На думку юристки-екологині Софії Шутяк, влада повинна прораховувати усі ризики, пов’язані з напливом ВПО і готуватися до різних сценаріїв. «Потрібно перевіряти наскільки змінилася чисельність населення, відповідно якою є кількість сміття на одну людину, яким є навантаження на комунальні об'єкти тощо. Мене цікавить, чи взагалі хтось це обраховує?»

Що робити з зайвим одягом?

Також зі збільшенням кількості ВПО зростає додаткова потреба у продуктах харчування, одязі, взутті, засобах гігієни тощо. Для цього від початку війни міжнародні благодійні організації відправляють сотні тисяч тонн гуманітарних вантажів в Україну, де перебраний і непотрібний одяг осідає додатковим сміттям.

Серед того, що жертвують, бувають якісні речі або навпаки: синтетичні, не нові і такі, які на війні не пригодяться. «Волонтерські організації просто телефонували нам і казали, наприклад, зараз привеземо три буси одягу, — розповідає заступниця голови спільноти „Емаус-Оселя“ Наталія Саноцька. — Але ми теж не завжди володіємо ресурсом це все „перетравити“: одяг львів'ян плюс речі з Європи. Перебрати, пересортувати, хоч маємо великий досвід, але навантаження на нашу організацію дуже велике».

За її словами, вони здають на переробку усе те, що можливо переробити в Україні - макулатуру, скло, бавовну, поліетилен. Все інше викидають на сміттєзвалище.

Внесок ГО «Емаус-Оселя» у справу зменшення відходів важко переоцінити. Лише вдень збирають і пересортовують понад 3 тонни одягу і взуття, з яких лише 10% відправляють на сміттєзвалище. Філософія організації, яка допомагає бездомним розпочати нове життя, — бережливе ставлення до речей і розуміння: те, що не потрібне мені, може бути необхідне іншій людині.

З початком війни благодійні крамниці організації перетворилися у центри видачі допомоги для внутрішньо переміщених осіб. Там можна було отримати безкоштовно все необхідне: одяг, взуття, посуд, матраци, постільну білизну, іграшки тощо. «Також „Емаус-Оселя“ надала притулок сімом внутрішньо переміщеним бездомним особам. Ми підтримуємо діяльність волонтерських жіночих спільнот, що плетуть маскувальні сітки і надали їм впродовж війни триста два мішки непридатного одягу відповідних кольорів», — додала Наталія Саноцька.

Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення рф впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.