Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«З тієї казарми у Старичах людей «пачками» вивозять з ковідом…»

Мати військовослужбовця обурюється, що резервістам не роблять ПЛР-тестів, а хворих на ковід у госпіталі примушують вантажити померлих

37-річного пана Сергія з Ужгорода, який є державним службовцем, призвали на навчання у селище Старичі, що на Львівщині (коли отримав повістку з військкомату, не роздумуючи зібрався на збори). Навчання офіцерів-резервістів на Яворівському полігоні розпочалося 6 вересня, і мало тривати місяць, до 6 жовтня. У казармі разом з Сергієм проживало ще двісті осіб. І ось уже через тиждень чоловік відчув себе зле. Подумав, що перемерз під час стрільб, тому і з’явилась застуда. Та коли зробив тест на ковід, виявилося, що інфікований вірусом…

Про випадок із сином журналістам розповіла мама Сергія, пані Олександра. Жінка обурюється, чому людей «загнали» у такій кількості у казарму, попередньо не зробили ПЛР-тестів? Журналіст «ВЗ» зателефонувала до пані Олександри, аби розпитати про усі деталі.

«У сина ще не було температури, але змінився тембр голосу, — розповідає мама. — Був закладений ніс. Я подумала, похолодало, у Львові почались дощі, мабуть, застудився під час навчання на полігоні. Ліки, що мав, не допомагали. Через три дні піднялась температура. Йому зробили ПЛР-тест і виявили ковід. Тоді сина доправили на лікування у Львівський військовий шпиталь».

Пані Олександра обурюється, невже держава не виділяє коштів на тести для військовослужбовців? Чи це банальна халатність?

«Це ще не все, — веде далі мама. — У шпиталі йому давали аспірин і аскорутин. Що це за лікування при ковіді? Я сину передала ліки, і слава Богу, його стан покращився. На восьмий день дитина була здорова. Зараз людей „пачками“ скеровують до шпиталю з тієї казарми… Як таке може бути?».

Пані Олександра розповідає про те, що сталося у шпиталі, і не стримує емоцій. «Мій син — вихована і порядна людина. Він вирішив по-людськи допомогти. Але не оцінив небезпеки… Це була неділя, медсестра попросила Сергія, аби він допоміг їй запакувати у чорний мішок померлого чоловіка та вивезти тіло за межі госпіталю, у морг… Коли мені про це розповів, я була шокована! Що у лікарні немає персоналу, аби він вантажив трупи? Це величезна медична установа, у якій, напевно, щодня хтось помирає. Чому у них немає чергової бригади, яка б займалась такими питаннями? Як пацієнт госпіталю, хворий на ковід, може цим займатися? Ще й виходити за межі медичної установи… Щоб що, й інших позаражати?

Журналістка «ВЗ» зателефонувала до керівника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, полковника Медичної служби Юрія Подоляна. Він якраз проводив нараду з приводу ситуації у Старичах та у госпіталі. Сказав, щоб йому за годину передзвонила.

«Я знаю, що це не військовослужбовець — це резервіст, який був викликаний на навчання. Він поступив до нас на лікування. Був серед одужуючих. А сталося так, що у неділю помер пенсіонер Міністерства оборони, якому було 84 роки. Ніхто нікого не примушував, а з дозволу начальника відділення медсестричка зайшла в палату, попросила допомогти. Такі випадки інколи трапляються, якщо людина заявляє, що вона боїться мертвого тіла, то ніхто її не примушує. Виявилося декілька охочих. Взяли його (пана Сергія. — Авт.), одягнули його в засоби захисту — бахіли, рукавички, маска, халат, все як потрібно. Він допоміг завантажити тіло. Сьогодні він буде виписаний. Жодних претензій він до лікарні не має. Можна порівняти з полем бою, коли отримує поранення один військовослужбовець, а інший, не чекаючи на медичного працівника, допомагає накласти пов’язку, чи евакуюватися у безпечне місце. Вважаю, що це нормальна ситуація», — каже пан Подолян.

«А у вас є чергова бригада, яка повинна такими питаннями займатися?» — запитую. «У нас згідно зі штатним розписом немає такої бригади. Така евакуація відбувається силами відділення».

«Чи багато зі Старичів до вас приїжджає ковідних хворих?». «До нас приїжджають ковідні хворі не тільки зі Старичів, а й зі всього гарнізону. Я не можу вам озвучити кількість пацієнтів, які знаходяться на амбулаторному і стаціонарному лікуванні… Хоча у мене є інформація з восьми областей Західної України, але кількість хворих з кожним днем збільшується — і амбулаторних пацієнтів, і стаціонарних».

Антон Миронович, пресофіцер Національної академії Сухопутних військ З С України сказав, що ситуацію прокоментує Начальник медичної служби 184 Навчального центру у Старичах, майор Ігор Тарабан. Однак пан Тарабан замість того, аби відповідати на мої запитання щодо ПЛР-тестів та кількості хворих на ковід у казармах, почав настирливо запитувати прізвище людини, яка захворіла на ковід?

«Чому ви мені ставите ці питання? Ви знаєте, яка у мене посада? — почула я у слухавці. — У нас у навчальному центрі резервістів немає! Ви скажіть прізвище, я вам скажу, хто, де лежить, з яким діагнозом, і з ковідом у тому числі.

У нас не передбачено робити ПЛР-тести, — нарешті відповів пан Тарабан по суті запитання. — Якщо люди прибувають з військкоматів на контрактну службу, вони за місцем проходження комісії, за два дні до приїзду, роблять обстеження. Якщо вони з військ приїжджають, то зазвичай вакциновані, і вони, відповідно, мають медичні записи: чи були в контакті з хворими на ковід, чи ні? І записи, що вони вакциновані".

Коли я запитала пана Тарабана про кількість хворих на ковід у навчальному центрі, він зауважив, що «це дивне запитання, і він не уповноважений це коментувати». «Тобто у вас в казармах спалаху коронавірусу немає?» — запитую наостанок. «У світі — пандемія! Може, ви про це не чули? Ми маємо говорити про конкретну ситуацію, конкретну людину, а не огульно… Хворих на ковід у нас дуже-дуже мало, у порівнянні зі Львовом».

Читайте також: Добова смертність від ковіду: Україна на другому місці в Європі

Схожі новини