Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Не можна школу у сільській місцевості ні понизити у ступені, ні закрити без громадського обговорення...»

На Львівщині планують закрити 18 шкіл, а їхнє майно – віддати в оренду

До нового навчального року на Львівщині можуть закрити 18 шкіл, а ще 22 — понизити у ступені. Мова насамперед про школи, де навчається мала кількість учнів. Про це повідомила начальниця відділу дошкільної, загальної середньої освіти та позашкільної роботи департаменту освіти ЛОДА Ірина Сислюк. За її словами, зараз школи Львівщини мають 200 млн грн нестачі фінансування. До кінця року деяким школам може не вистачити коштів на виплати заробітної плати вчителям. Аби вирішити цю проблему, влада запланувала оптимізацію шкіл. Посадовець пояснює, що в середньому на одного учня держава на рік виділяє 15−25 тисяч гривень, а у школах, де навчається мало дітей, ці витрати становлять 65−85 тисяч, а іноді перевищують 100 тисяч гривень.

Чи доцільно «одним махом» позбутися на­вчальних закладів у невеличких містах і селах? Невже місцеві органи вла­ди, нинішні ОТГ, не можуть знайти виходу із такої кри­тичної ситуації? Ламати, як кажуть, не будувати… Жур­наліст «ВЗ» поспілкувалася із заступником директора обласного Інституту піс­лядипломної педагогічної освіти Сергієм Пазюком. А також з вчителькою по­чаткових класів і фактич­но директоркою школи у селі Шарпанцях колиш­нього Сокальського райо­ну Ганною Кульчицькою. Шарпанецька загальна школа 1 ступеня (Сокаль­ська ОТГ) — одна з тих, що потрапила під міністерську «трансформацію шкіл».

За словами Сергія Па­зюка, на Львівщині є 22 по­чаткові школи, де менше ніж десять учнів! А також 66 шкіл, у яких в 1−9 класах на­вчаються менше сорока ді­тей. Ще маємо 31 заклад (1−3 рівня), тобто 11-річ­ки, де до ста учнів у школі. А має бути хоча би 110 учнів.

— Усі ці школи потра­плять під закриття? — за­питую.

— У першу чергу потріб­но ставити питання не про кошти, а про якість освіти у навчальних закладах. Ра­зом з головою комісії з пи­тань освіти Іванною Герус ми побували у Сокалі. На­приклад, у Сокальській, Зо­лочівській, Яворівській, Но­вояворівській громадах виникла така ситуація. Від­повідно до розрахунків за формулою освітньої суб­венції їм не додали коштів на адміністративно-педаго­гічний персонал (у цих ра­йонах понад 40 тисяч на­селення, де щільність осіб — понад 50 людей на ква­дратний метр).

— Кажуть, закриють школу — пропаде село…

— Треба аналізувати де­мографію населеного пунк­ту. Кожна громада веде та­кий облік дітей — від 0 до 5 років. І за кожною школою закріплена територія об­слуговування. Треба диви­тися, народжуються діти на цій території чи ні. Мож­на школу, звісно, тримати, але якщо ніхто у ту школу не прийде вчитися, це про­блема. Політика Міністер­ства освіти: маленькі діти мають вчитися біля дому (тобто, за можливості, не закривати початкові шко­ли у селах. — Авт.). Зараз знову дозволили створюва­ти класи-комплекти, тобто об’єднувати дітей, напри­клад, з 1−4 класів. В одно­му класі має бути не менше ніж п’ять дітей і не більше дванадцяти. У такому кла­сі-комплекті можна зеконо­мити кошти і дітей соціалі­зувати.

Якщо говорити про 5−9 класи, то у цьому випадку це катастрофа. Мала напо­внюваність класів призво­дить до переведення ді­тей на індивідуальну форму навчання. Дитині у сьомо­му класі, наприклад, дають вісім годин на навчання. А вона мала б навчатися 33 години. Але там «піш­ли» предмети. Мало дітей у школі, мало педагогів. Тоді кожен педагог читає де­кілька предметів. Мала бути політика така: якщо немає приросту дітей, їх потрібно було б підвозити до сусід­ньої школи.

— Яка ситуація зі шкіль­ними автобусами?

— На Львівщині багато автобусів. Але у нас ство­рено громади, відповідно, відбувся перерозподіл на­вчальних закладів між громадами. Тому треба заново налагоджувати усі зв’язки. Потрібно школи поєдна­ти між собою маршрута­ми. Стоїть питання для ба­гатьох громад — не просто займатися такою примітив­ною оптимізацією шкіл, а розробляти стратегії роз­витку навчальних закладів — на кілька років наперед. Не можна жодну школу у сіль­ській місцевості ні понизи­ти у ступені, ні закрити без громадського обговорен­ня. Має бути створена гро­мадська група — з освітян, батьків. У першу чергу у та­ких робочих групах мають бути представники тих за­кладів, які у групі ризику, які можуть закрити. Туди треба поїхати, подивитись, як за­клад функціонує, і тоді ро­бити висновки. Бо є наміри закрити навчальний заклад, але всі розуміють, що є ще законодавство. Ми плану­ємо закрити школу, а люди скажуть: «Не дозволимо!».

У попередні роки, якщо, скажімо, бракувало коштів на зарплати педагогам, міг допомогти район або об­ласть. А зараз у кого просити допомоги? Будь-яка громада не захоче ділитися коштами.

— Я так розумію, що про будівництво нових сучасних шкіл на Львів­щині не йдеться…

— Бачимо процес у зво­ротний бік… Проблема ба­гатьох наявних шкіл — від­сутність спортивних залів (Є на Львівщині досі школи, де туалет на вулиці. — Авт.). Для громад освітній бю­джет став несподіванкою. На Львівщині на заробітну плату педагогічних праців­ників закладів загальної се­редньої освіти бракує 200 млн грн. На учня Львівської територіальної громади ви­ділили 16 тисяч грн на рік. А, наприклад, на поморян­ського — 33 тисячі грн. Але і цих коштів бракує. Маємо говорити не лише про гро­ші, а й про комфортні умо­ви навчання дітей та якість освіти. У школі можуть бути і комп’ютери, і гарні парти, а результати ЗНО — погані.

Подейкують, є пропози­ція від депутатів — майно зі шкіл, які планують закрити, здавати в оренду. А вируче­ні кошти скерувати на освіт­ню галузь…

Пані Ганна Кульчицька зі своїми учнями. Фото з відкритих джерел
Пані Ганна Кульчицька зі своїми учнями. Фото з відкритих джерел

Ганна Кульчицька має 20 років педагогічного ста­жу. Каже, школу у Шарпан­цях планували закрити ще три роки тому. Власне тоді скоротили технічний персо­нал з навчального закладу — прибиральника і кухаря. Нині усі господарські робо­ти у школі вчителька і вод­ночас директорка виконує сама разом з колегою Ан­дрієм Степановичем, який має 30 років педагогічно­го стажу. Чого варті лише п’ятдесят соток шкільно­го подвір’я, яке треба поко­сити!

— Три роки тому нам вдалося обстояти шко­лу, — каже пані Ганна. — На сьогодні у нашій початко­вій школі навчається семе­ро дітей. У нас двоє педа­гогів. Приїжджає вчителька з англійської мови. З чет­вертого класу до Лучицько­го НВК, що за три кілометри від нашого села, перейде четверо учнів. До першого класу нашої школи прийде теж четверо учнів. Але ма­ємо непогану демографію, у селі є двадцять дітей від 0 до 6 років. Батьки напи­сали звернення до Сокаль­ської ОТГ, щоб нашу школу не закривали. Є діти стар­ших класів, яких шкільний автобус возить до Лучиць­кого НВК, але змушені по­вертатися маршруткою… Для малих дітей це недобра перспектива…

— Чи пропонують вчи­телям роботу у тих шко­лах, які планують закри­ти?

— Працевлаштовувати вчителів, як кажуть, немає можливості. Перспектива — «біржа праці».

Схожі новини