Криза століття: окупований Росією кримський курорт переживає історичний занепад
Зараз виповнюється 100 років, як Росія, а потім Радянський союз почали використовувати кримський курорт для оздоровлення та лікування людей
Хоча ще йшла громадянська війна в самій Росії, вона продовжувала вести війну щодо загарбання України, але в Петрограді вже потурбувалися про те, щоб прибрати до рук всі лікувальні властивості курортних місцевостей Криму.
Більшовицька влада протягом 1919 — 1921 років видає кілька декретів при привласнення курортів Криму та організацію закладів для лікування бійців Красної армії та еліти Росії. 20 березня 1919 року Рада народних комісарів РРФСР видала Декрет про лікувальні місцевості загальнодержавного значення, підписаний В. Леніним. У ньому всі курортні місцевості країни оголошувалися «надбанням трудового народу» і мали використовуватися для лікувальних цілей.
15 квітня того ж року в телеграмі голові Раднаркому і Наркомвоєну України, хоч вона ніяк ще не входила до складу Росії, Ленін вимагав «…вжити найсуворіших заходів охорони від руйнування і розкрадання лікувальних пристосувань, будівель, інвентарю, насаджень, матеріалів і запасів на курортах півдня Росії і Кримського півострова, Одеси, Голої пристані, Бердянська, Мойнаки, Саки, Євпаторії, Севастополя, Балаклави, Ялти, Алупки, Гурзуфа, Алушти, Феодосії, Керчі та інших … «. Цей декрет — приклад того, як більшовики імперативними методами розпоряджалися тим, що їм ні в якому разі не належало.
Матеріали кримських істориків свідчать про те, що грязелікування «кустарним чином» на Мойнакському озері почалося ще в 70-х роках XIX століття, а в 1886 році два лікарі
Кримський курорт розвивався дуже повільно. Не до курортів було тоді людям. Якщо в 1924 році тільки на Південному березі Криму лікувалися (якщо купання в морі, тобто таласотерапію, яка тоді ще була зовсім не розвинена, можна було назвати лікуванням, адже лікувальні властивості мінеральних вод і грязей були зосереджені в Саках, Євпаторії та на Керченському півострові), і відпочивали понад 30 тисяч осіб. То, через майже 50 років, в 1970-му, після війни і під час «будівництва комунізму» в Криму діяло більше 200 оздоровниць, які одночасно приймали лише близько 75 тисяч осіб.
Після Другої світової війни були виділені кошти на реконструкцію і розширення грязелікарні «Мойнаки». Згодом там було обладнано майже чотири десятки грязьових басейнів, побудована вузькоколійна залізниця для доставки грязей в вагонетках від озера, відкриті лабораторії і лікарські кабінети. А в 1960-х роках на території грязелікарні стали також добувати термальну мінеральну воду. Більшовики і представники радянської влади весь час похвалялися «турботою» про курорти. До 70-річчя декрету Леніна державний архів Криму підготував збірник матеріалів і документів «За декретом Ілліча: курортне будівництво в Криму, 1920−1989». У тому числі згадувався і наказ про відновлення курортів, виданий на наступний день після звільнення півострова від гітлерівських окупантів. В одному з документів зазначається, що за підсумками курортного сезону 1987 на півострові відпочили 8 мільйонів чоловік. На початку 90-х років кримський курорт пережив короткотермінову кризу, але кількість курортників поновилася в 1995 році, під кінець 90-х і на початку 2000-х років гостями кримського курорту щорічно були від 8 до 10 мільйонів курортників і туристів.
Однак в 2014 році, після анексії Криму Росією, в Криму відпочило лише кілька тисяч гостей. З того часу, як встановили експерти сайту BlackSeaNews, відвідування курортів Криму з кількох тисяч виростало лише до двох-трьох мільйонів, хоч окупанти постійно накручували офіційну статистику до шести-семи мільйонів, щоб приховати прірву тієї кризи, в яку потрапив кримський курорт після окупації.
Але всю правду видно на прикладі Євпаторійського та Сакського мінерального грязе-лікувального курорту, де зосереджені всі бальнеологічні властивості. Взяти б, наприклад, грязелікарню «Мойнаки», яка була заснована на березі однойменного лікувального озера з цілющою ропою та грязями 25 травня 1886 року. Вона була найбільшою лікарнею на всьому пострадянському просторі. У літній період тут проходило близько 10 тисяч процедур в день. Грязелікарня належала підприємству «Укрпрофоздоровниця». Окупанти взялися лікарню відновлювати, обіцяли кримчанам «золоті гори». Писали, що на відновлення грязелікарні з федеральної цільової програми буде виділено 700 млн рублів. Але відразу ж спіткнулися з всеосяжною російською корупцією.
Перший же підрядник проектно-вишукувальних робіт представив підроблений документ для підписання контракту. Відділ міського будівництва адміністрації Євпаторії виявив, що ТОВ «ІнжДорСтрой» надав підроблену копію банківської гарантії. З того часу справа «Мойнаки» подорожує по кабінетах прокурорів, суддів, тощо, а проект відновлення застряг, не розпочавшись. Спочатку глава адміністрації Євпаторії Андрій Філонов повідомляв, що відновлення євпаторійської грязелікарні «Мойнаки» почнеться не раніше середини 2018 року, і в значно скороченому вигляді в порівнянні з початковим проектом. Він уточнив, що старий проект дійшов до державної експертизи, однак фахівці встановили, що за виділені гроші реконструювати 30 тис. кв. м грязелікарні не вийде. У результаті був підготовлений новий проект, в якому відновлювана площа грязелікарні скоротилася до 11 тис кв. м. «Проект, створений в 2014 році, не реалізуємо і ніхто ще мільярд на нього не дасть — ми це розуміємо. Більш того, такі обсяги і не потрібні — треба щось більш локальне і ефективне», — сказав тоді Андрій Філонов. Однак через кілька років він сам потрапив у в’язницю, як вважають в Криму, за політичним звинуваченням, а проект стоїть досі замороженим, хоч планувалося, що в 2020 році лікарня вже мала б працювати.
Але замість відновлення лікарні «Мойнаки» влада Євпаторії почала роздавати земельні ділянки навкруги цілющого озера Мойнаки в оренду.
Почали планувати «Золоте кільце здоров'я»: на перспективній для розвитку території уздовж озера Мойнаки виділили земельні ділянки загальною площею більше 50 гектарів. Але й цей проект не був реалізований. Тоді влада Євпаторії запропонувала федеральним міністерствам охорони здоров'я і економічного розвитку розглянути варіант розміщення майбутнього реабілітаційного центру для дітей — об'єднану територію грязелікарні «Мойнаки» і санаторію «Батьківщина» замість території санаторіїв «Чайка» і «Бригантина». Однак виникли проблеми з відселенням людей, і все знову зупинилося. І нарешті в листопаді 2020 року адміністрація Євпаторії передала в республіканську власність земельну ділянку і залишки покинутої грязелікарні «Мойнаки» і санаторію «Батьківшина».
І тепер євпаторійці бояться, що лікарню «Мойнаки» спіткає та ж доля, що й винзавод «Масандра». За вже усталеною звичкою кримська влада може просто виставити це ласе та дохідне місце на аукціон, і знайдеться якийсь банк, який «зосередить в своїх руках всі лікувальні властивості» Західного Криму.
