«Епоха бідності» для них закінчилася (інфографіка)

Кінець епохи бідності… Принаймні для членів уряду. Українцям під кінець року розповідали про бюджетний колапс, через який змушені зупинити фінансування більшості бюджетних програм, натомість міністри не посоромились повиписувати собі і своїм заступникам безпрецедентно високі премії. Такий собі подарунок під ялинку… А за інформацією ексміністра соцполітики Павла Розенка, з 1 січня цього року розмір зарплати членів Кабміну перевищить 100 тисяч гривень. І це в країні, де більш ніж половина населення виживає на дохід до 5000 гривень!

«З „особливим трєпєтом“ зараз ціка­во слухати аргумен­тацію „слуг народу“, чому була скасована постанова попере­днього уряду про збільшення у 2020 році зарплат освітянам на 20%. Бо, за їхніми словами, то „був „популізм“, і коштів на це немає“. Натомість підняли зарплату міністрам, які почали скаржитись, що не виживають на зарплату у 20−30 тисяч гри­вень», — написав Розенко. Утім, майстер-клас освітянам, як тре­ба заробляти гроші, може по­казати міністр розвитку еко­номіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милова­нов. За вересень він задеклару­вав майже пів мільйона гривень доходу від викладацької та нау­кової діяльності у позаробочий час від університету Пітсбурга. Ще 175 тисяч зарплати отримав від Київського економічного ін­ституту (громадська організа­ція). Утім, це не заважало йому скаржитись на низьку зарпла­ту у міністерстві. Відтак у груд­ні він нарахував собі понад 222 тисячі зарплати. З них поса­довий оклад — лише 12 952, ще 78 тис. грн — премія за листо­пад, 71 тис. — премія за грудень, решта — надбавки, відпускні та відрядження.

Ще далі пішов міністр закор­донних справ Вадим Пристай­ко. Попри провальну роботу ві­домства, він нарахував собі 122 тис. грн зарплати з надбавками і преміями, але при цьому не по­соромився виписати собі ма­теріальну допомогу на оздо­ровлення — 55 924 гривні та допомогу на вирішення соціаль­но-побутових проблем — 55 924 гривні. Загалом він нарахував собі 234 тисячі гривень.

Міністр соцполітики Юлія Соколовська також не погребува­ла матеріальною допомогою «на вирішення соціально-побуто­вих проблем» у розмірі 47 394 грн. А ще ж були премії, оздо­ровчі. Загалом соціальна мініс­терка нарахувала собі 216 тисяч гривень. При цьому розмір про­житкових мінімумів з 1 січня ви­рішили не переглядати. Тож мі­німальна пенсія залишилась на грудневому рівні — 1 638 грн, хоча мінімальна зарплата зрос­ла на 500 грн.

Не менші зарплати отримали і у Мінкульті. Так, міністр Воло­димир Бородянський 27 грудня отримав 112 904 грн зарплати. Однак можна припустити, що це не весь його заробіток за гру­день. Був ще аванс. Просто ця декларація не оприлюднена. Скажімо, його перший заступник Анатолій Максимчук отримав 16 грудня 157 051 грн зарпла­ти, а 27 грудня — ще 248 021. За­ступниця міністра культури Іри­на Подоляк 16 грудня отримала 154 232 грн зарплати, а 27-го ще 240 478 грн. Тож заступники отримали понад 300 тисяч гри­вень «на шампанське».

До речі, міністр юстиції Де­нис Малюська, який скаржив­ся, що не може вижити на зарп­лату 29 тисяч гривень на місяць, бо звик витрачати приблизно 100 тисяч, у грудні отримав 1 млн 56 тис. …пенсії. Відповід­но до декларації, отримав він її від Міжнародного банку рекон­струкції та розвитку. Окрім того, нарахував собі 226 тисяч гри­вень зарплати з преміями… щоб порадувати маму. «Єдине, що радує у цій ситуації, це що наре­шті зможу нормально поговори­ти з мамою, бо останні кілька мі­сяців наші розмови зводились до виправдовувань після тез „негайно пиши заяву і йди з цієї дурної роботи“, „натягни шап­ку поглибше, сядь у тролейбус і послухай, що про вас розпові­дають. Воно тобі треба за 16 ти­сяч?“. Ну і так далі)», — написав у FB Денис Малюська, додавши, що історії про високі зарплати у Мін’юсті триватимуть. Прем’єр- міністр Олексій Гончарук також дав зрозуміти, що такі непри­стойно високі зарплати уря­довці отримуватимуть і нада­лі. Мовляв, це спосіб боротьби з корупцією (!). «Держслужбов­ці всіх рівнів мають отримува­ти гідну зарплату, щоб у них не було спокуси зловживати своїм службовим становищем», — зая­вив прем’єр.

Народний депутат Олексій Гончаренко повідомив, що з 1 січня топ-чиновникам підняли оклади. Зокрема, керівник дер­жавного органу (Офіс ПУ, апа­рат РНБО) матиме посадовий оклад на рівні 37 800 грн, керів­ник міністерства чи централь­ного органу виконавчої влади — 33 600 грн. При цьому вони можуть отримувати надбав­ку за ефективність у розмірі до 200% посадового окладу та пре­мії також до 200%. Таким чином зарплата міністра може сягнути 168 тисяч гривень.

Утім, навіть такі зарплати мі­ністрів — мізер порівняно з тим, що отримують топ-менеджери державних компаній, в тому числі й збиткових. Скажімо, за даними фінплану «Укрпошти», середньомісячна зарплата ке­рівника у цьому році запланова­на на рівні 1,867 млн грн (торік було 1,427). Сім членів нагля­дової ради коштуватимуть «Укрпошті» по 128 845 грн кожен. Апетит Ігоря Смілянського мож­на було б списати на те, що він жив у США, тож міряє заоке­анськими мірками. Та виявля­ється, його українська зарпла­та переплюнула навіть зарплату Трампа! Американський прези­дент отримує 400 тисяч доларів на рік, тоді як у Смілянського за підсумками цього року може ви­йти до 900 тис. доларів. А голо­ва американської поштової ком­панії USPS отримує на рік 286 тисяч. Попри захмарні випла­ти собі, коханому, підвищува­ти зарплату підлеглим Смілян­ський не збирається. Витрати на зарплату працівника «Укрпо­шти» заплановані на рівні 6031 грн. І на таку мізерну зарпла­ту житиме 61 тисяча людей, які працюють поштарями. А значну частину поштарів вимушено пе­реведено на пів ставки, тож на руки отримують подекуди тро­хи більше ніж дві тисячі гривень.

Така ситуація із зарплатами не лише на пошті, а й на «Укрза­лізниці». Про зарплату керівни­ка «Нафтогазу» Андрія Коболєва ходять легенди. Раніше він зізна­вався, що його зарплата — «це понад сім цифр до коми». А є ще премії! Скажімо, з грошей, отри­маних від «Газпрому» за рішен­ням Стокгольмського арбітражу, топ-менеджмент «Нафтогазу» отримає премії 1% від суми. Це приблизно 700 мільйонів (!) гри­вень. Хоча торік Коболєв уже отримував премію за перемогу в Стокгольмському арбітражі — 261 мільйон гривень.

Утім, річ не стільки у косміч­них зарплатах топ-чиновників, скільки у прірві між їхніми заро­бітками і тими копійками, на які доводиться виживати більшості українців. Адже середня зарп­лата в країні до 10 679 гривень — це абстрактна цифра. Вона зовсім не означає, що більшість людей у країні заробляє стіль­ки. За даними Державної служ­би статистики, у майже 60% сімей дохід на одну особу мен­ший за 5000 гривень на місяць. А у 22,2% домогосподарств ви­ходить менше, як 3000 гривень на душу. У селах ситуація ще гір­ша — там дохід до 3000 грн на одного члена сім’ї мають 35,2% сімей. Натомість лише 7% сімей мають середньомісячний дохід понад 10 тисяч гривень на осо­бу. Тобто є категорія людей, які заробляють в Україні стільки, що в середньому можна вивести саме таку цифру. І з кожним ро­ком прірва між багатими і дуже бідними зростає. Відтак споді­ватись на формування бодай незначного прошарку серед­нього класу в Україні годі. Біль­ше того, навіть у Міжнародному валютному фонді вважають роз­рив між багатими і бідними про­блемою. Причому не лише соці­альною, а й економічною. «Якщо частка 20% найбагатших людей у сукупних доходах збільшуєть­ся, у середньостроковій пер­спективі економічне зростан­ня сповільнюється», — йдеться у дослідженні МВФ. Відтак, якщо країна хоче стабільного розви­тку, має насамперед боротись з економічною нерівністю.

А як у сусідів?

Базова зарплата міністра у Польщі еквівалентна 2400 євро. З доплатами може виходити до 3500 євро, тобто до 100 гривень. При цьому середня зарплата в країні — приблизно 1140 євро, тоді як в Україні приблизно 380 євро.

У Чехії міністри отримують до 4000 євро, тоді як середньоста­тистичний чех отримує 1310 євро. Тобто зарплата міністра — це при­близно три середні зарплати гро­мадянина країни. За таким прин­ципом, якщо урядовці хочуть зарплату у 100 тисяч гривень, ма­ють спершу створити умови, аби середня зарплата українця пере­вищила 30 тисяч гривень. А то ви­ходить, що європейські зарплати вони хочуть лише для себе.

70 845 грн. Такою є максимальна сума зарплати, на яку нараховують Єдиний соціальний внесок. Тобто, отримуючи мільйонні зарп­лати, топ-чиновники навіть не сплачують внесків до Пенсійно­го фонду з усієї суми.

А тим часом…

Батьки Ігоря Смілянсько­го, який заробляє астрономіч­ні суми, керуючи збитковим дер­жавним підприємством, живуть у США і виявились прихильника­ми «русскава міра». На своїх сто­рінках у соцмережах вони нази­вають українців бандерівцями і фашистами, постять фото з геор­гіївськими стрічками тощо. Утім, сам Ігор Смілянський заявив, що не поділяє їхніх поглядів, «але вони мають право їх мати».

Коментар для «ВЗ»

Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова

Прірва між багатими і бідними, яка є в Україні, — це ознака не­дорозвинених країн. У розвинених країнах є значна частка се­реднього класу, тобто людей, які є не дуже багатими, але при цьому мають стабільний дохід, який дозволяє заощаджувати, ін­вестувати і загалом почуватися впевнено. І це стабілізаційний чинник. Середній клас впливає позитивно на ситуацію у держа­ві — як на виборах, так і на економічний розвиток країни, оскіль­ки формує внутрішній попит. Якщо є високий рівень внутрішньо­го споживання, ВВП країни не так сильно залежить від експорту, а отже, від зовнішніх ризиків. У нас же ВВП залежить насампе­ред від експорту. В Україні ж населення витрачає гроші насам­перед на їжу, комунальні послуги та товари першої необхідності.

Та найбільша проблема у тому, що бідних людей легше купити. І ми це бачимо на кожних виборах. І йдеться не лише про те, що українці голосують за популістів. Українського виборця легко ку­пити — за пайок, медичну послугу, дорогу в селі (яка і там би мала бути). Тобто люди готові продавати свій голос і п’ять років правлін­ня за пакет продуктів чи послугу вартістю 10−15 доларів на людину.