«Гіркі жнива» –  історія кохання, життя і смерті

Фільм канадського режисера українського походження Джорджа Менделюка “Гіркі жнива” - це історія кохання, життя і смерті. Джордж Менделюк — нащадок українських емігрантів. Його мама, рятуючись від голоду, втекла з Харкова до Львова у пошуках хліба. “Моя мама розповідала, як її однокласниця померла від голоду під час уроку — сидячи за партою”.

«Гіркі жнива» - перший англомовний фільм про той моторошний час, головні ролі у якому зіграли голлівудські актори. “Моє ім’я — Юрій Качанюк. Я — син Ярослава Качанюка і внук славного воїна Івана Качанюка. Моя Україна була світом, у якому легенди жили поруч. Перед тим, як вирости і усвідомити, що дракони також можуть бути реальними, а світом ходить справжнє зло, я закохався”, - каже голос за кадром на початку фільму. Через призму кохання Юрка Качанюка і сільської дівчини Наталки автори фільму показали наслідки революції, криваві репресії і штучний голод в Україні 1932-1933 років. Фільм “Гіркі жнива” потрібний не лише для українців, а, насамперед, для всього світу. Це розумів і продюсер картини,канадський бізнесмен українського походження Ігор Ігнатович, який вклав у зйомки 20 мільйонів доларів. Після прем’єрного показу фільму “Гіркі жнива” у Львові Ігор Ігнатович (на фото) дав ексклюзивне інтерв’ю журналісту “Високого Замку”.

- Що спонукало вас виділити таку шалену суму грошей для зйомок?

- Голодомор в Україні — болюча тема. Виношував ідею зняти фільм про ці жахіття давно. Західний світ майже нічого не знає про цей злочин, який вчинив Сталін проти українського народу. Досі було зроблено кілька документальних фільмів, але я мріяв про англомовний художній фільм у західному стилі. Коли мені показали сценарій, навіть хвилини не вагався.

- Ви чудово розмовляєте українською мовою...

- Я народився у Канаді, але мої батьки з України. Мама з Винник, що поблизу Львова, а тато зі Старого Самбора. Ми з батьками вдома завжди спілкувалися українською.

Нашою метою було взяти тему, незрозумілу для західного світу, і переконати глядачів в історичній правді. Ми хотіли, щоб це зробили західні актори.

- Про Голодомор знаєте від батьків?

- Батьки не знали голоду. Бо у Львові його не було. Зате вони добре знали про сталінський терор, як він мордував українців і висилав до Сибіру. Про Голодомор я дізнався, коли вчився у школі. А потім був шокований цим жахіттям, коли у 60-х роках минулого століття побачив документальний фільм, створений групою академіків з Торонто.

- Ви починали знімати фільм у 2013 році, а на екрани стрічка потрапила лише тепер...

- Ми знімали у Києві і Пирогово близько сорока днів. Залишилося лише два дні до завершення, як Янукович проголосив, що Україна йде не до Європи, а до Росії. Почався Майдан, і ми змушені були повернутися додому. Боялися, що Янукович зможе нам нашкодити — або пригальмувати зйомки, або взагалі заборонити.

- Але ви все-таки повернулися в Україну дознімати фільм, коли Революція гідності була у розпалі. Не боялися за себе і знімальну групу?

- Та звісно, що переживали за безпеку своїх акторів. Англійським акторам було заборонено ходити на Майдан.

- З якими труднощами зіткнулася знімальна група під час роботи над фільмом в Україні?

- Не виникало труднощів. Англійські актори заприятелювали з українськими — Остапом Ступкою і Олександром Печерицею. Усіх об’єднувала одна ідея — якнайкраще зіграти у стрічці, щоб фільм був переконливим, а не награним.

- Чому лише двох акторів взяли з України? І чому саме Ступку і Печерицю?

- Акторів вибирав Юрко (так пан Ігор називає режисера Джорджа Менделюка. - Г. Я.). Але для нас важливо було на головні ролі запросити відомих в усьому світі англійських акторів. Українських фільмів з українськими акторами про Голодомор знято багато. Вони брали участь і у кінофестивалях (“Голод-33” Олеся Янчука взяв Гран-прі Венсенського кінофестивалю. - Г. Я.). Але нашою метою було взяти тему, незрозумілу для західного світу, і переконати глядачів в історичній правді. Ми хотіли, щоб це зробили західні актори.

- Хто вас консультував під час зйомок?

- Найголовнішим консультантом у фільмі був мій приятель, канадський історик українського походження Орест Субтельний. На жаль, він захворів і відійшов в інший світ. Окрім нього, нами опікувався цілий штат українських істориків на чолі з Людмилою Гриневич у Києві.

Фото автора