Андрій РІКОТА: «Що може об’єднати людей поза святами та кризами? Відчуття відповідальності за спільне майбутнє!»
Депутат Львівської міської ради від фракції ВО “Свобода” Андрій Рікота вважає, що у питанні реформ місцевого самоврядування не можна просто перейняти досвід інших країн, не враховуючи особливостей нашої ментальності. Про це він розповів в інтерв’ю “ВЗ”.
«Чому українці об’єднуються або лише на свято, або вже у біді? Наша єдність ситуативна, а має стати стабільним та постійним станом українців. Відповідальність неможлива без повноважень, — каже депутат. — Не треба чекати вказівок зі столиці. Треба почати дбати про спільне майбутнє для свого будинку, вулиці, мікрорайону чи міста, зокрема, через створення органів самоорганізації. Горизонтальна взаємодія має стати на місце директивної вертикальної, наслідки якої лише от-от починаємо поборювати із прийняттям законів про дерадянізацію та десовєтизацію”.
Андрій Рікота навів приклад Польщі: “Президент Польщі Броніслав Коморовський зауважував, що реформа місцевого самоврядування стала найбільшою реформою демократії в країні. Чому прийняття рішень на рівні місцевих громад ефективніше, ніж керування на рівні центрального апарату? Перша перевага — швидкість прийняття рішення та його відповідність конкретній ситуації. Не може чиновник у Києві знати усієї регіональної специфіки. Друга перевага — фінансові повноваження громад — не 25%, а 100% податків на доходи фізичних осіб мають надходити до місцевих бюджетів. Третя перевага — реальна, а не фіктивна відповідальність (чим більше людина залучена до процесу прийняття рішення, тим відповідальніше його виконує)”.
Як приклад депутат наводить будівництво багатоквартирного будинку. Виділення земельної ділянки – повноваження міської ради. Але технічні питання (як цей будинок будуватиметься, чи відповідає він усім вимогам, чи готовий він до експлуатації) вирішує державний орган – Держархбудконтроль. «Чому представники міста не мають повноважень прийняти рішення, чи готовий будинок до експлуатації, чи відповідає усім вимогам? Чому за них це вирішують чиновники, які сидять у столиці і, вірогідно, жодного разу у цьому місті не були?» — дивується депутат.
— Що скажете про ідею скорочення чиновників, як один з елементів реформи місцевого самоврядування? Не секрет, що для отримання дозволів на певні проекти підприємці змушені оббивати пороги різних, часто-густо непотрібних, управлінь, щоб зібрати підписи.
— У світі кількість чиновників зменшується. Після 1991 року в Україні тенденція зворотна: при зменшенні кількості населення кількість чиновників зростає. В країнах із розвинутим місцевим самоврядуванням містяни можуть ініціювати усунення з посади будь-якого посадовця. У нас чиновник підзвітний лише своєму начальнику... Громада на нього не має впливу. Україні потрібна практика прямого народовладдя: проведення місцевих референдумів, впровадження механізму права вето громад щодо рішень органів місцевого самоврядування. У США навіть посада шерифа – виборна. Ми ж отримали у спадок радянську організацію управління — з роздутими штатами, з величезною кількістю дублювань. Це створює ідеальне тло для корупції.
Міську владу обирають не для того, аби гарно виглядала у ЗМІ. Її обирають для того, аби вона добре виконувала свою справу: забезпечення життєдіяльності міста та адекватної якості життя для його мешканців (інфраструктура, громадський транспорт, інженерні мережі та комунікації, громадський простір). Тут є проблема і на рівні повноважень, і на рівні фаховості міських чиновників. Яскравий приклад – питання тарифів у громадському транспорті. Замість чіткого механізму вирішення транспортного колапсу (обліку пасажиропотоку, впровадження автоматизованого механізму оплати за проїзд, встановлення графіка руху), маємо страйки і пасажирів, і перевізників...
— Одна з головних тем реформи місцевого самоврядування — положення про добровільне об’єднання громадян. Що це таке?
— Децентралізація полягає у підвищенні ролі місцевого самоврядування шляхом перерозподілу повноважень та фінансових ресурсів між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування за принципом формування бюджету: «знизу вгору». Об’єднання громад та їхня фінансова незалежність вкрай необхідні для України кроки. Але об’єднання громад має відбуватись виключно зі згоди цих громад та в їхніх інтересах, спільним рішенням. Це один із елементів реформи місцевого самоврядування, проте не панацея. Потрібен комплексний підхід. Чи може село, де проживає 84 людини, прирівнюватись за обсягом повноважень та відповідальності до села, у якому мешкає 12 тисяч? Чи може маленьке село повноцінно займатись питаннями освіти, медицини, інфраструктури?.. Хороший приклад – досвід Латвії. Внаслідок програми об’єднання громад, яка тривала вісім років, замість 553 територіальних одиниць було утворено трохи більше ста. Через «укрупнення» вони отримали значно більше повноважень та коштів. Коли говоримо про об’єднання громад, має йтися про якісну співпрацю на рівні локальних громад, об’єднаних не в ієрархічну непрозору та роздуту структуру, а в горизонтальну мережу рівноправного партнерства.
