«Продаж цехів ЛАЗу – національна зрада...»

У Львові не вщухають пристрасті довкола Львівського автобусного заводу (ЛАЗу), який останніми роками дихає на ладан. Зараз корпуси заводу розбирають по цеглинках.

15 квітня відбудеться аукціон з продажу арештованого майна автобусного заводу. Стартова ціна лота — 29,7 мільйона гривень. З молотка продають рештки майна на вул. Стрийській, 45, які належать ЛАЗу. На ідею продажу критично відреа­гували чиновники Львівської міської ради. “Це один із унікальних заводів ще з радянських часів. Продавати окремі цехи — національна зрада”, — прокоментував оголошення торгів директор департаменту містобудування Львівської міської ради Анд­рій Павлів.

Як сказала на брифінгу начальник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич, у мерії дізналися, що за позовом Фонду державного майна України декілька років тому було прий­нято рішення про визнання приватизації ЛАЗу незаконною. З невідомих причин це рішення суду виконано не було. “Після цього автобусний завод продали по частинах різним власникам (1% належить Ігорю Чуркіну, решту поділено між чотирма різними фірмами, які зареєстровані в офшорах. — Авт.). Було створено декілька структур заводу. Він фактично припинив своє існування, — наголошує Гелена Пайонкевич. — Говорити про законність чи незаконність аукціону — складно, оскільки маємо обмежений доступ до документів. Компетентні органи повинні були б провести перевірку: чому не виконувалось це судове рішення, які були підстави його винесення, які наслідки могли би бути за результатами його виконання?”.

Андрій Павлів додав, що на попередніх форумах місцевого самоврядування він та інші посадовці мерії наголошували на неприпустимості продажу підприємств, зокрема ЛАЗу. Причина — територія, на якій вони розташовані, не має містобудівного обґрунтування, а отже, перебуває у “підвішеному стані”. Поради посадовців не прий­няті ні на рівні уряду, ні у Верховній Раді.

“Наприк­лад, хтось купує цехи заводу і на їхньому місці хоче щось будувати, — каже пан Андрій. — Ми розробляємо містобудівну документацію, ця споруда потрапляє у межі “червоних ліній”. Тоді підприємці опиняються у незручній ситуації. Нам доведеться ділити цю територію на якісь окремі квартальні проїзди, заїзди, магістральні вулиці. Тепер хочуть продати на аукціоні частину майна ЛАЗу. Це означає вбивство перспективи відновлення підприємства середнього машинобудування. Це неприпустимо у воєнний час. Це державна зрада. Під час війни собі цього не дозволить жодна країна. Броньовані машини, військові карети швидкої допомоги, БТРи могли б випускати у Львові”.

Однак у мерії ніхто не каже, як врятувати ЛАЗ від аукціону: що зробити, щоб повернути його у державну власність. Мовляв, ЛАЗ давно має приватного власника... Експерти кажуть: єдиний законний спосіб повернути приватне майно у державну власність — невиконання інвестором своїх зобов’язань упродовж п’яти років.

Кроки до реприватизації ЛАЗу робили депутати Львівської обласної ради, які неод­норазово надсилали Кабміну офіційні звернення. Депутати облради не отримали з Кабміну навіть “відписки”... Про це повідомив “Леополісу” депутат Львівської обласної ради Ярослав Мудрий. “Негативно ставлюся до аукціону з продажу арештованого майна ЛАЗу, бо це підприємство могло б працювати на оборону нашої держави, — вважає Ярослав Мудрий. — ЛАЗ може випускати транспорт, який вкрай потрібен бійцям, які воюють у зоні АТО. Ще за часів Радянського Союзу завод мав у розробці виготовлення пересувних госпіталів, де є операційна. Втрачаємо бійців через невчасну медичну допомогу, бо до лікарень везти далеко. Вони помирають через втрату крові”.