Кримські греко-католики «під ковпаком» російської влади

У ці святкові дні тривога, а не радість переповнює серця вірян Української греко-католицької церкви, які живуть в окупованому Криму. Будь-якої миті російська влада, яка від березня минулого року заправляє на півострові, може поставити їх поза законом, а парафіяльні храми (чи пристосовані під них приміщення) в Ялті, Євпаторії, Сімферополі, Севастополі і Керчі — конфіскувати. Якщо б це сталося, кримські греко-католики повторили б сумну долю всієї УГКЦ, яку у 20-х, після Першої світової війни (коли російська армія прийшла у Галичину), і у 40-50-х роках минулого століття (з приходом «перших і других совітів») репресувала та ж Москва…

Занепокоєння у кримських греко-католиків виникло, як тільки стало відомо, що місцева влада вимагає від всіх релігійних організацій на півострові перереєструватися до 31 грудня 2014 року — на умовах російського законодавства. Якщо б греко-католики погодилися, це, по суті, означало б, що вони, всупереч здоровому глузду, позиції Києва і міжнародної спільноти, визнають тих, хто протиправно заволодів Кримом, підкоряються їхнім правилам. Відмовитися ж від «перереєстрації» означало б автоматично поставити себе поза “законом”. Така ось дилема. Але навіть якщо в УГКЦ пішли б на такий складний, ризикований крок, це, за словами глави Церкви, Блаженнійшого Святослава, не гарантувало б свободи совісті представникам цієї конфесії.

Воно й зрозуміло: у Кремлі «уніатську» УГКЦ не тільки вважають ворогом «канонічного православ’я», а й вбачають у ній політичну загрозу. «В очах Росії — чи то царської, чи радянської, чи теперішньої — Греко-католицька церква є носієм української національної ідеї. Саме тому вона сприймається Росією як ворожа», — каже історик Наталія Матлашенко.

Як мав би вчинити у нинішніх реаліях провід УГКЦ, щоб зберегти свою присутність у підневільному Криму? Ігнорувати приписи промосковської влади? Погодитися на її умови? Піти у підпілля? Питання архіскладне. Втім, ще зовсім недавно керівник департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ отець Олекса Петрів не виключав, що Українська греко-католицька церква змушена буде погодитися на приписи кримської влади. «Якщо задоволення релігійних потреб віруючих показуватиме необхідність перереєстрації, таке рішення будуть приймати», — припускав він. Іншою проблемою отець Петрів назвав необхідність постійної ротації священиків УГКЦ на парафіях у Криму. Оскільки вони не є громадянами Росії, то можуть перебувати там без «особливого дозволу» не більше 90 днів. Відтак через складну ситуацію зі свободою совісті у Криму нині із п’яти священиків УГКЦ на півострові працює лише один, у Севастополі, у решті парафій Богослужіння проводять монахи.

Час, відведений кримській громаді УГКЦ на російську перереєстрацію, минув. За даними “Високого Замку”, представники парафій на півострові не зверталися до місцевих урядників за новими дозвільними документами. Не бачили у цьому потреби. Сподіваються на тверезий розум чиновників і заступництво Боже...

А тим часом...

Як повідомив “Високому Замку” один з активістів кримської “Просвіти”, колишній житель Сімферополя Андрій Щекун, парафії Української православної церкви Київського патріархату не подали документів на перереєстрацію за російським законодавством. Крім того, жоден священик УПЦ КП російського громадянства не прийняв, відтак будь-якої миті може бути депортований.

Коментарі для «ВЗ»

о. Ігор ЯЦІВ,

прес-секретар УГКЦ

Наразі нічого зі статусом наших парафій у Криму не змінилося. Були свята, вихідні. Можливо, тому ніхто їх не тривожив. Але справді — від нас вимагали перереєструвати кримські громади. Вимоги були нереальними. Одна з них — вказати вищу структуру на території Російської Федерації. У випадку з Українською греко-католицькою церквою це важко уявити. Відповідно, уже навіть через це ми не могли перереєструватися...

Чи не може статися так, що кримські греко-католики підуть у підпілля, як було це з усією УГКЦ у радянські часи? Все залежатиме від того, як розвиватимуться події. Поки що ми не маємо повідомлень про те, що у наші храми прийшли якісь представники влади і вимагали, наприклад, припинити Богослужіння...

Андрій ЮРАШ,

директор департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури України

Це дуже складне питання — як гарантувати життєдіяльність українських релігійних спільнот у правовому полі Російської Федерації, де, на відміну від вітчизняного ліберального законодавства, є строге регламентування. Воно стосується протестантських, мусульманських громад, недавно були спроби підпорядкувати і зареєструвати за російським законодавством кримські парафії Української православної церкви Московського патріархату. Проблема стосується всіх конфесій. Кожна спільнота вирішує її у свій спосіб. Як вчинили в УГКЦ, інформації немає. Напевно, відбуваються внутрішні переговорні процеси, узгодження позицій...

Україна ніколи не погодиться на визнання півострова російською територією, відтак вважатиме своїми всі релігійні структури, які функціонують там. Запевняю, що ніхто у Києві кримські громади УГКЦ з обліку знімати не буде...

Чи не надходили у наш департамент скарги на утиски греко-католиків у Криму?

Утиски почалися з початком російської окупації, вони тривають зараз. Минулої весни, влітку викрадали священиків, були обмеження у їхній діяльності. Через це дехто зі священиків залишив Крим і Донбас. Проблему не знято. Навіть якщо немає фізичних ущемлень, загальна ситуація у названих регіонах не сприяє свободі совісті. Уже навіть сама вимога перереєструвати релігійні організації за російськими законами це — форма тиску.