«Люди на Донбасі відчувають себе зрадженими...»

В Україні розгорілися бурхливі дискусії навколо “мирних ініціатив” президента Петра Порошенка — його законопроектів щодо амністії сепаратистів і надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей. За ці пропозиції у закритому режимі парламент проголосував у вівторок, після підпису глави держави вони стануть законами. Частина політикуму називає документи вимушеним компромісом, який закладе фундамент миру, відверне війну, інші — відвертою здачею національних інтересів, зрадою, капітуляцією перед Кремлем. Що думають про це українські патріоти, які живуть на сході? Наша розмова — із луганським підприємцем, керівником громадської організації “Права справа” Дмитром Снегирьовим.

— Як сприйняли “план Порошенка” ваші краяни?

— Луганщина — неоднорідна. Є ті, хто підтримує так звану “ЛНР”, а є ті, хто хоче бачити Донбас у складі єдиної, суверенної української держави. Говоритиму від імені останніх. Прийняття згаданих законів легітимізує “уряди” самопроголошених утворень “ДНР”, “ЛНР”, надає їм статус, розширює їхні повноваження. Ці закони, по суті, є визнанням нашої поразки у військовому протистоянні, у неоголошеній війні між Росією та Україною. Умови компромісу, які сепаратисти пропонували українській владі на початку квітня, були більш прийнятними для нас, ніж ті, на які влада пішла після п’яти місяців збройного конфлікту. Порошенка ми обирали не тільки як президента, а ще як і Верховного головнокомандувача, який спроможний зберегти нашу територіальну цілісність. На жаль, не отримали того, що хотіли. Донбас відірвали від України. Проголошення особливого статусу його районів дає преференції правлячим олігархічним кланам Ахметова і Єфремова, яких вони не бачили у своїх найсолодших снах. Якщо у квітні йшлося лише про певні економічні уступки для них, перерозподіл бюджету, то сьогодні вони отримали безконтро­льну владу над регіоном. З їх відома призначатиметься місцева влада, прокурори, судді, буде своя власна армія, власне міністерство внутрішніх справ...

— Що думаєте про амністію бойовикам?

— Якщо людина взяла до рук зброю і застосувала її проти Збройних сил України, значить, на її руках є кров. Порошенко вводить в оману українців, кажучи, що звільнення від кримінальної, адміністративної відповідальності не торкнеться злочинців. Особи, які розстрілювали наших хлопців, зокрема мирних громадян, катували їх, отримають прощення, гарантії недоторканості...

Негатив для України “особливого статусу” Донбасу ще й у тому, що наша держава бере на себе фінансові зобов’язання відновити зруйновану інфраструктуру цих територій. При цьому жодного контролю за державними грошовими потоками, безпосереднього їх розподілу на місцях не матиме.

— У законі йдеться про гарантії вільного використання російської мови на Донбасі...

— До чого це призведе, можна не сумніватися. У нас уже є міста, зокрема Ровеньки, у яких заборонено викладання державної української мови, всю освіту переведено на російську систему. Про жодну українську ідентичність, про збереження Донбасу в єдиному політичному, економічному, культурному просторі України не йдеться. Бачимо нахабне витіснення українського елементу зі сходу. Проросійськи налаштовані переселенці безперешкодно повертаються. Проукраїнський прошарок змушений буде виїхати звідси. Немає жодних гарантій, що над ними не вчинять фізичну розправу, що не заберуть їхнє майно. “Українську” владу представлятимуть ті, що будуть обрані місцевим олігархатом за підтримки російського капіталу. Вони не зможуть гарантувати особисту безпеку патріотично налаштованих громадян.

— Влада каже, що мирна угода дозволить зберегти територіальну цілісність України...

— Ілюзія! Навіть прописані в законах умови не задовольняють сепаратистів. Уже зараз видно, що йдеться не про міфічні “ДНР”, “ЛНР”, а про квазіутворення “Новоросія”. Швидше за все, її територія не обмежиться адміністративно-територіальними кордонами Донецької і Луганської областей. Автори гео­політичного проекту “Новоросія” претендують на Харківську, Херсонську, Запорізьку, Миколаївську, Одеську області.

Спроби деяких політиків провести аналогії між Україною і Хорватією, яка свого часу зуміла за три роки вирішити питання “Сербської країни”, є недоречними. На відміну від хорватів, в України була можливість за 23 роки незалежності вирішити питання Донбасу, а саме — погасити там сепаратизм. Цього не зробили. У нас немає тієї політичної еліти, яка візьме на себе відповідальність за відновлення ситуації на сході. Луценко, Гелетей — не ті люди, які за три роки “особливого статусу” Донбасу здійснили б політичний, військово-економічний прорив, який дозволив би повернути Донбас у лоно України...

— Чи готові сепаратисти після прийняття “законів Порошенка” зробити крок у відповідь — скласти зброю, звільнити захоплені приміщення, припинити грабунки?

— У жодному разі! Після цих законів побачимо переформатування незаконних збройних загонів бойовиків у “народну міліцію”, яку змушені будуть утримувати українські платники податків. Жодного контролю з української сторони за діями перефарбованих сепаратистів не буде, саме вони впливатимуть на ситуацію на цих теренах.

— У грудні на Донбасі обіцяють провести місцеві вибори. Хто стане депутатами?

— Якщо українська влада не контролює ситуацію на Донбасі і якщо проукраїнські громадяни змушені виїхати звідти або піти у підпілля, депутатами стануть ті, що сповідують проросійську ідеологію. Матимемо те, що зараз відбувається у Криму. Я отримав інформацію про те, що на початок 2019 року на наших теренах планується проведення виборів у Державну Думу Росії. Вже розгортаються виборчі штаби. Про жодне дотримання мирних угод не йдеться. Цей час вороги України використають для перегрупування сил, нарощування військової присутності, зокрема російської. А також — для відчленування територій і утворення “Новоросії”, яка матиме права суб’єкта Російської Федерації.

— Який настрій у ваших земляків після того, як українські сили відійшли з визволених від сепаратистів територій?

— Люди кажуть, що їх кинули напризволяще. Ці громадяни підтримували українську армію, вітали її прихід державними прапорами. Тепер, коли нашого війська там немає, розуміють, що їх залишили наодинці зі збройними загонами бойовиків. Ці загони нині полюють за українськими патріотами. Вони відчувають себе зрадженими. Але в жодному разі не переможеними. Я особисто не вважаю себе переможеним, хоча і відчув певну поразку. Це надихає на боротьбу.

Думки з приводу

Юрій ЛУЦЕНКО, радник президента України

Правильна назва закону — “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”. Ані в назві, ані в змісті закону нема фрази про “особливий статус” цих районів, а тим більше Донбасу взагалі. Закон стосується не всього Донбасу, а лише тих районів, які на даний момент контролюються бойовиками.

Цей закон не передбачає утримання тих територій за рахунок держбюджету. Нарешті ми побачимо, чи здатні Донецьк і Луганськ прогодувати себе.

Закон про амністію не поширюється на вбивць, терористів, ґвалтівників і викрадачів людей. Амністія торкнеться лише тих, хто випустить усіх заручників, здасть зброю та військову техніку, звільнить приміщення органів державної влади та місцевого самоврядування, державних та приватних підприємств та установ.

Який був план Путіна? Захопити Донецьк чи Луганськ? Звісно, ні!

План Путіна передбачав інспіроване його диверсантами повстання всієї Південно-Східної України, тріумфальний похід “повстанців” на Київ, повернення Януковича в президентське крісло, а України — в азійське ярмо.

Але генерали і політтехнологи Кремля виявилися кінченими ідіотами. Повстання провалилося, навпаки — російськомовні українці Одеси чи Дніпропетровська виявилися не меншими патріотами, ніж мешканці Галичини і Волині.

В Україні відродилася Армія. Озброєні сепаратисти разом з російськими найманцями були розбиті і оточені. Ні Янукович, ні його партія, ні його колоніальна політика не має жодної перспективи в Україні.

План Путіна зазнав повної поразки. Щоб приховати це, він мусив піти на введення регулярних військ на Донбас. Тисячі вбитих російських військовослужбовців остаточно довели необхідність зупинити агресію. Звісно, Кремлю не потрібен цей клапоть депресивного регіону. Він просто ганяє понти, щоб прикрити глобальну поразку імперського плану.

Вихід з авантюри Путін оформив мінським протоколом, який підписав посол Росії. Він оформив виведення російських військ в обмін на тимчасовий (до 3 років) особливий порядок самоврядування захоплених терористами територій. При цьому Україна відновлює контроль над кордоном і не має жодних зобов’язань у зовнішній політиці. Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою.

Чи є цьому альтернатива? Є — відновлення війни з російською армією, вуличні бої в мегаполісах і десятки тисяч убитих. Причому абсолютно очевидно, що робити це доведеться без будь-якої підтримки з боку Заходу.

Всім, хто кличе до такого сценарію, я б рекомендував розвантажити кілька “КамАЗів” розірваних тіл наших солдатів.

Я виступаю за мир. За мир з позиції сили. За мир, який дасть нам час модернізувати Армію і реформувати економіку. За мир, який у перспективі приведе нас у ЄС і поверне нам Крим.

Сергій ТАРУТА, голова Донецької обласної держадміністрації

Не уявляю, як реалізувати цей закон і що мені як губернатору треба робити після його прийняття. Де опис чітких кордонів “особливої зони”? Невідомо, які населені пункти входитимуть у її територію, тому зараз “ЛДНР” веде бойові дії і намагається захопити нові території. Незрозуміло, як повинен бути облаштований кордон цих територій з іншою частиною України, хто контролюватиме російсько-український кордон. У мене щонайменше 50 запитань до прийнятого закону. Для чого гинули наші хлопці? Чому ще у травні не провели мирні переговори?

Не розроблено положення про те, як проводити вибори у місцеві ради.

Мені сказали, що нібито цей закон погоджено з Росією. Але де підписи тих, хто може впливати на бойовиків? Ми повинні вимагати від Росії чітких гарантій контролю за кордоном. Ці закони повинні обговорювати як на місцевому, так і на міжнародному рівнях. У їх підписанні повинні брати участь президенти РФ, Америки і країн Європи.

Після прийняття у парламенті “мирних законів” люди, які захищали Донбас, відчувають себе зґвалтованими. При цьому загроза нового вторгнення нікуди не зникла...

Денис ОЛЕЙНИКОВ, експерт з економіки

Утримаюся від політичних, військових, соціальних оцінок щойно прийнятих “законів про Донбас”. Оцінки нижче — це моя думка як інвестиційного консультанта:

1. Відтепер не тільки коротка-середня, а й довгострокова інвестиційна привабливість України не те що дорівнює нулю. Вона негативна. І так буде доти, поки фінансування Донбасу здійснюватиметься за рахунок держбюджету України.

2. Гривня продовжить девальвацію. Піврічний орієнтир: 20-22 грн. за долар до середини весни наступного року.

3. Новооголошена влада Донбасу успішно каналізує фінансові потоки, спрямовані з центру. Польовим командирам знадобляться палаци, яхти, багато зброї, техніки і т.д. Коли грошей не вистачатиме, польові командири будуть влаштовувати провокації на кордоні. Щоб їх втихомирити, державі потрібно буде збирати більше податків. Хотіли лібералізацію? Забуваємо...

4. Дефолту, швидше за все, вдасться уникнути. А ось драконівські обмеження, особливо в сфері валютного обігу та дострокового вилучення депозитів, у тому числі гривневих, ми побачимо вже цієї зими.

5. Рано чи пізно Донбас буде допущено (і де-юре за законом, і де-факто — забезпеченням функціонування виборчкомів і ділянок) до виборів Верховної Ради. Більшість його представники не отримають, але сформувати фракцію з 60-80 депутатів зможуть запросто. Цього достатньо для того, щоб повністю блокувати економічні реформи, люстрацію, практичний (а не декларативний) рух в ЄС і НАТО.

6. Таким чином, Петро Порошенко і його команда свідомо або через дурість реалізували в Україні “боснійський сценарій”. І хоча, з політичної точки зору, він надає певні вигоди, з економічної — це смутні часи...