Чи поставлять на комуністах хрест?

Комуністична партія України незабаром може повторити долю заборонених у нашій державі політичних сил “Русский блок”, “Русское единство” — і зникнути “як роса на сонці”. Така невесела для неї перспектива відкрилася після того, як Міністерство юстиції подало до Окружного суду Києва позов про заборону діяльності КПУ із 129 аркушами доказової бази і сотнями відеокасет фактажу. Розгляд справи розпочнеться 24 липня. Крім того, кілька проектів постанов аналогічного змісту зареєстровано у Верховній Раді. За словами голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка, — відомства, яке найбільше долучилося до збору “компромату” на комуністів, — всі підстави для того, щоб їхню політичну організацію зняти з реєстрації і за рішенням суду заборонити в Україні. Передчуваючи крах своєї політсили, чимало комуністів уже втікають з парламентської фракції, намагаються дистанціюватися від свого лідера Петра Симоненка і “вмонтуватися” в інші політичні проекти...

Українські комуністи вже не раз висіли на волосинці. 26 серпня 1991 року, через кілька днів після “гекачепістського” путчу у Москві, Верховна Рада через підозру у співпраці із кремлівськими заколотниками призупиняла її діяльність. А через чотири дні таки заборонила КПУ. Одна частина комуністів перебігла до новоствореної Соцпартії Олександра Мороза, інша пішла у підпілля (секретар нинішньої КПУ Адам Мартинюк навіть працював сторожем). Однак через два роки компартія “воскресла”, зареєструвалася наново і завоювала місце у парламенті як самостійна фракція. Не в останню чергу реанімації КПУ допомогли західні правозахисники, які докоряли тодішньому президенту Леоніду Кравчуку, що переслідувати за ідеологічні переконання — недемократично...

Тема про заборону КПУ стала актуальною з початком російської агресії проти України. Підстав для такого вердикту, кажуть позивачі, більш ніж достатньо. Комуністи разом з “регіоналами” зрадливо мовчали, коли “зелені чоловічки” Путіна віроломно захоплювали Крим, збиткувалися над українськими військовими і мирним населенням. Почуття інтернаціоналізму не прокинулося у вірних ленінців, коли окупанти принижували українців півострова і його корінне населення — кримських татар. Фракція Петра Симоненка відмовилася голосувати за скасування сепаратистського референдуму, розпуск зрадливої ВР Криму, яка зазіхнула на територіальну цілісність України. Не підтримала жодної заяви українського парламенту з осудом агресії Кремля. Навпаки, всіляко сприяла їй, була і залишається підсобником російських найманців, організатором антидержавних акцій, співучасником військових дій “колорадів”. І водночас тих, хто обстоює незалежність України, називає “фашистами”, “карателями”.

На одному із сепаратистських мітингів у Дніпропетровську місцеві комуністи разом з іншими антиукраїнськими силами звернулися до російського президента Путіна з проханням “допомогти звільнити країну і регіон від чинної влади”. Схожі заклики до введення “миротворчих сил Росії” і приєднання Донбасу до РФ звучали з уст комуністичних вожаків у Донецьку, Харкові, Луганську, Горлівці, Єнакієвому, Дружківці, Слов’янську, Рубіжному, Волновасі, інших містах. Комуністи надавали бойовикам свої офіси, “зливали” їм секретну інформацію про українські війська, блокували військові частини і ешелони з бойовою технікою, займалися брехливою контрпропагандою, збирали фінансову і матеріальну допомогу для терористів, допомагали їм будувати блокпости, вбивали учасників АТО. Вершиною комуністичного цинізму стала поведінка нардепа Оксани Калетник. Під час Парламентської Асамблеї ОБСЄ вона відмовилася голосувати за резолюцію, в якій Росію було визнано агресором.

Утім, Симоненко і К° не думають здаватися. Називають висунуті звинувачення “маячнею”, “свавіллям”. Народний депутат Олександр Голуб стверджує, що жодних антидержавних закликів у документах його партії немає, що нічого протиправного комуністи не чинили. А те, що хтось з його однопартійців вчинив якісь “особисті дії” — це, мовляв, є проявом його... громадянської позиції, на яку кожен має право.

У КПУ сформували групу “професійних, дуже грамотних” адвокатів, які захищатимуть їх у суді. Серед оборонців комуністів будуть і зарубіжні юристи — з якої саме країни, можна здогадатися. Якщо не вдасться обстояти їх в українських судах, обіцяють апелювати до Європейського, з прав людини... Якщо ж і там комуністам не допоможуть і КПУ таки заборонять, готові перейти на роботу у підпіллі. Уже виробили план.

Деякі скептики кажуть, що судові позови нинішньої влади проти комуністів — груба помилка. Мовляв, такими діями Порошенко з Яценюком заживуть неслави переслідувачів інакомислячих, ще більше настроять проти себе жителів південних і східних областей, які є основним електоратом КПУ. До того ж, прогнозують окремі аналітики, після своєї ймовірної ліквідації комуністи легко трансформуються в інші ліві рухи. Побутує думка: якщо і усувати антидержавників з політичної арени, то не силою, а переконанням. Зробити це мали б самі виборці — своїм вироком-непідтримкою КПУ на виборах.

У Конституції України чорним по білому написано: “...діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються”. КПУ своїми антиукраїн­ськими діями під таку заборону підпадає.

Коментарі для «ВЗ»

Тарас ВОЗНЯК, політолог, редактор культурологічного журналу “Ї”

Певні побоювання щодо того, що позов проти КПУ може виявитися лише стрясанням повітря, у мене є. Але сподіваюся на те, що з огляду на потребу розігнати це гніздо антиукраїнських сил, справу доведуть до логічного кінця. Документи їхньої протиправної діяльності є, організатори відомі. Все буде і законно, і політично виправдано.

Сумніваюся, що комуністи “підуть у підпілля” — жирні кабани у підпіллі не бувають. Це олігархи, які 23 роки грабували Україну. Які з них підпільники? Їхні товсті зади не залізуть у нори...

Микола БОЙКО, колишній вчитель, вступав у Компартію у 1966 році

Комуністична партія Симоненка скомпрометувала себе по-чорному. Це ніяка не політична організація — натуральна банда! Не кажу вже по їхню ідеологію, практичні справи, скажу про побут. Колись, у наші часи, комуністи були скромними. Без погодження з бюро райкому не мали права отримати помешкання більше від норми, не могли будувати собі будинки — щоб рядові трудівники не казали про їхню нескромність. А зараз комуністичні вожді споруджують палаци... Раніше з дружиною посварився — могли забрати партійний квиток. А нині перший секретар КПУ узяв собі молодуху, яка, кажуть, приватизувала партію. Живе у розкішних апартаментах за мільйон доларів, носить дорогі костюми з “буржуазної” Європи. А ще пролетарями себе називають...

Винна не партія, а безсоромні люди, які керують нею. Завтра вони організуються у нове кубло на кшталт партії “За світлу ідею” і робитимуть те ж саме паскудство, що робили досі.

Чи треба забороняти КПУ? Вважаю це зайвим. Це все одно, що воювати з пам’ятниками. Прийде час — і від цієї партії люди самі відмовляться. От колись взялися боротися з СДПУ (об’єднаною) Медведчука. А вона сама пропала, ніхто про неї і не згадує...

А тим часом...

Народний депутат Олександр Голуб заявив, що однією з головних причин його виходу з фракції комуністів стала інформація про багатомільйонні суми Петра Симоненка в іноземних банках. Слова Голуба цитує видання “Публічні люди”. Голуб каже, що йому стало відомо про різницю між обсягами інвестицій у партію і сумами, які доходили до низових структур КПУ. Ця різниця осідала у кишенях Симоненка, що дозволяло не тільки відкладати “на чорний день”, а й мати власну віллу в Іспанії, будинок на Волині і маєток під Києвом. Обурило Голуба і те, що у керівника КПУ на кожного члена партії є папка з компроматом.