Дніпровський «Бандерштадт»

“Як живе Львів, який втратив статус бандерівської столиці” — фоторепортаж з такою назвою почав гуляти просторами Інтернету. На думку автора, справжнім “Бандерштадтом” тепер є Дніпропетровськ, який поламав путінський план вторгнення в Україну. Як живе “бандерівський” Дніпропетровськ, кореспондент “ВЗ” мала змогу побачити на власні очі.

Тепер між Львовом і Дніпром є прямий авіарейс — півтори години, і ти на місці. Літає “Дніпроавіа”, яку пов’язують з Ігорем Коломойським. Зрештою, з Коломойським у Дніпропетровську нині пов’язано майже все.

Відтоді, як губернатор-олігарх оголосив про винагороду за кожного спійманого сепаратиста та запропонував звести стіну на кордоні з Росією, він став майже національним героєм. Місто олігархів “Коли головою ОДА призначили Коломойського, усі це сприйняли насторожено. Але своїми діями він довів — його призначення було правильним. Коломойський втримав Дніпропетровщину, тоді як Ахметов, як на мене, здав Донбас”, — каже керівник Штабу національного захисту Юрій Береза.

Батальйон “Дніпро”, який фінансує Коломойський, забезпечений найкраще, тому більшість добровольців намагаються потрапити саме в цей батальйон.

“У нас конкурс — по кілька чоловік на місце. Відбираємо лише після ретельної перевірки. Для нас головними є два фактори: здоров’я і патріотизм”, — каже Береза. З Дніпропетровська до зони АТО — близько 250 кілометрів. Саме сюди привозять найбільше поранених. Медикаменти, проживання рідних, які приїжджають до поранених, також забезпечує керівництво області. Коломойський тут такий собі Робін Гуд.

Зрозуміло, зайнявши таку чітку проукраїнську позицію, олігарх охороняє насамперед власні бізнесові інтереси. А нещодавно він узагалі заявив, що влада має конфіскувати заводи та фабрики “всіх тих, хто фінансував і продовжує фінансувати терор у країні”...

Виникає лише питання, кому ж мають дістатися конфісковані підприємства? Зрештою, Коломойський — не єдиний місцевий багатій.

Саме тут починав свою діяльність екс-президент Леонід Кучма, його зять-мільярдер Віктор Пінчук (другий у рейтингу найбагатших людей України — після Ахметова), Геннадій Боголюбов (третій за статками). За минулий рік мільйонні статки задекларували понад 340 дніпропетровців! У місті крутяться величезні гроші — це відразу помітно. Дорогі готелі та ресторани, брендові магазини... Багато новобудов, але головне — це справді цікава архітектура. Туристу, який любить блукати вузькими вуличками старих європейських міст, тут навряд чи сподобається. А ось поціновувачам сучасної архітектури є на що подивитись. Але саме у Дніпрі, як ніде, помітна прірва між бідними та багатими.

Повертаєш в один провулок — скло, мармур, граніт. Мало не Емірати. Повертаєш в інший — облуплена повоєнна забудова, яку і знести шкода, і відновлювати нема за що. Дніпровськ чи Січеслав? За ці півроку Дніпропетровськ прожив життя, яке Львів проживав 23 роки. Площа Леніна стала площею Героїв Майдану. А від вождя залишився лише п’єдестал, закритий банером.

“Ми шість годин звалювали Леніна. Ніяк не хотів піддаватись”, — розповідає одна з місцевих активісток. Тендітна дівчина показує синці на руках — це так на полігоні вчилась стріляти з “Калаша”. У Дніпропетровську є дівоча сотня. У вихідні вони їздять тренуватись на полігон — вчаться стріляти з різної зброї, надавати медичну допомогу в польових умовах.

“Це у Львові можна розслаблятись — у нас ворог під боком. Маємо бути готові до всього. Я за освітою культуролог і управлінець. Ще півроку тому не думала, що збиратиму “калаш” за кілька секунд і розбиратимусь у типах бронежилетів. Це страшно”.

Утім, в самому Дніпропетровську спокійно. Вражає, як багато людей носять вишиванки. Зустріли ми і чимало дівчат у віночках-обручах. Тут це — модний тренд. Багато хто намагається в одязі поєднати синє і жовте. У кольори державного стяга розфарбовані паркани, брами... Дніпропетровськ намагається на кожному кроці підкреслити свою українськість.

“У нас — найбільший в Україні тризуб — на готелі “Парус”. А ще в нас є прапори на баштах (“Башти” — житловий комплекс з двох 30-поверхових будинків. — Авт.) — там висота понад 120 метрів. Так високо прапорів в Україні ніде нема”, — каже студент металургійного університету Михайло. І додає — вчиться на тій же спеціальності, що й Кучма. “Я вам поясню, чому у нас така показова “українськість”, — каже “русскоязычный жидобандера” (саме так назвався).

— Львів і Україна — це як стара подружня пара, яка вже не мусить нікому нічого доводити. А Дніпропетровськ і Україна — у стадії закоханості. У нас такий цукерково-квітковий період. Я теж тепер люблю вдягати вишиванку, особливо за кордоном. Отак іду собі у вишитій сорочці і з кіпою на голові — у росіян розрив шаблонів”. Дніпропетровці люблять наголошувати, що вони — нащадки козаків. До Хортиці звідси — менш як 100 кілометрів, а саме місто стоїть за кілька кілометрів від зруйнованої фортеці Кодак.

Те, що Катерина ІІ заснувала місто у “пустинному степу”, — неправда. Тут були козацькі поселення. Дніпропетровськ, тоді Катеринослав, заснували 1776 року, за рік після того, як Катерина знищила Запорізьку Січ. Аби підкреслити козацьке походження, навіть хочуть перейменувати Дніпропетровськ у Січеслав — саме так місто називалося за часів УНР. Утім, обговорюють й інші варіанти — наприклад Дніпро, Дніпровськ. Головне, аби забрати з назви “петровськ” — згадку про більшовика Григорія Петровського, який чи не найбільше доклав руку до організації Голодомору 1932-1933 років.

У місті є що перейменовувати — тут куди не глянь, як не проспект Леніна, то вулиця Карла Маркса, Дзержинського... Найбільша у Європі набережна — 23 кілометри — Набережна Леніна... “Усе це не просто назви — вони несуть в собі певну енергетику. Якщо хочемо попрощатись з

радянським минулим, треба змінити назви. Як кажуть, як яхту назвете, так вона і попливе”, — каже перший заступник міського голови Дніпропетровська Вадим Шебанов. Утім, радянські символи не лише негативною енергетикою отруюють місто — коли скинули бюст Леніна поблизу ОДА, виявилось, що він випромінює радіацію. Дніпропетровськ туристичний Перед поїздкою у Дніпро мене переконували — там нема на що дивитись. Насправді туристу є чим зайнятись у Дніпропетровську. По-перше, Дніпро тут розкішний і широченний — місцями до трьох кілометрів. Кажуть, саме у цьому місці хотів бути похований Шевченко — “щоб було чути, як реве ревучий”.

Дніпропетровці доводять, що Ревучий — назва порогу, який був на території нинішнього Дніпропетровська. Його ще називали Ненаситець. Кажуть, “ревів” так, що шум води було чути на багато кілометрів. На жаль, коли будували Дніпрогес, каскад дніпровських порогів зруйнували... Нині Ревучий — це штучний водоспад на одному з острівців. Однак він працює лише на третину потужності — усіх насосів не вмикають, бо електрика надто дорога.

Є тут і чи не єдина в Україні траса для водних лиж — поблизу центрального пляжу. Дивитись, як хлопці та дівчата гасають на водних лижах і дошках (щось на зразок сноубордів), можна годинами. Коштує таке задоволення 120 гривень за годину. Але не впевнена, чи ризикнула б, навіть якби платили мені...

Біля Дніпра особливий мікроклімат — тут не жарко навіть при 30 градусах. Єдиний недолік — на набережній практично немає літніх кав’ярень, тому попивати каву, милуючись Дніпром, нема як.

До 60-х років навіть будинки зводили так, щоб були відвернені від Дніпра. Ріка тоді виконувала роль транспортної артерії, а не туристичного об’єкта. Зрештою, радянські люди мали працювати, а не відпочивати... Нині дніпропетровці відпочивають на набережній, розстеляючи коцики на газонах. Попри те, що молодь відпочиває на газонах, — вони не витоптані. Та й загалом набережна чистенька.

“У нас живуть інтелігенті люди. Це вам не Донбас. Аби витягти вугілля з копанки, багато розуму не треба. У нас місто інженерів, які працювали на космічну промисловість та оборонку. На такі заводи кого-небудь не брали. Тому у нас зовсім інша ментальність”, — кажуть дніпропетровці. “Інша ментальність” жителів Дніпропетровська пояснюється ще й тим, що тут потужна єврейська громада. Основна частина бізнесменів — її члени. У Дніпропетровську найбільший у світі центр Єврейської культури “Менора” — такого нема навіть в Ізраїлі. Це величезний комплекс з семи веж, найвища з яких має 77 метрів (22 поверхи). Фінансували будівництво Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський. Саме центр “Менора” став центром українства у регіоні. Ще до Майдану тут читали лекції про УНР, УПА, Бандеру та Петлюру...