Чи загрожує Януковичу міжнародний трибунал?

Інна ПУКІШ-ЮНКО

Поки Янукович рятує свою липку від крові шкуру втечею, його портрет з’явився у теці розшуку СБУ і МВС. Як заявив Генпрокурор Олег Махніцький, Януковичу оголошено підозру за статтею «умисне вбивство». Є вже судова постанова про його затримання. Видав її той самий Печерський суд, який досі був «стаханівцем» на службі у режиму. Судити ж за криваву розправу з Майданом Януковича хочуть не іменем України, а голосом міжнародного трибуналу. Та навіть після людовбивчої трагедії, свідком якої був увесь світ, поставити Януковича і його кровожерливу хунту перед Гаазьким судом непросто.

324 голосами парламент розписався під заявою до міжнародного трибуналу. «Верховна Рада звертається до Міжнародного кримінального суду (МКС) про встановлення винних у скоєнні злочинів проти людяності, передбачених статтею 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, та притягнення до кримінальної відповідальності Януковича Віктора Федоровича та інших посадових осіб, які видавали та виконували явно злочинні накази, які можуть бути встановлені прокурором Міжнародного кримінального суду», — йдеться у зверненні, в якому прозвучали також прізвища екс-Генпрокурора Віктора Пшонки і колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.

Без скандалу не обійшлося. Обурення деяких депутатів викликало те, що до голосування у сесійній залі проект заяви дійшов з підкороченим списком тих, чиї прізвища були вписані поряд з прізвищем Януковича. З переліку зникли екс-прем’єр Азаров, відставний глава президентської Адміністрації Клюєв, в. о. прем’єра Арбузов, міністр оборони Лебедєв, губернатор Харківщини Добкін, харківський мер Кернес. Посипалися звинувачення, що цю гвардію викреслили зі списку свідомо: рука руку миє. У відповідь нардеп Сергій Сас, який представляв проект заяви до Гаазького суду, запевнив: ніякого підступу, мовляв, немає — з лавою підсудних мають визначитися у Міжнародному кримінальному суді (зі слів Генпрокурора, у кримінальній справі щодо масових вбивств наразі фігурує близько півсотні осіб).

Це підтвердили й у Гаазі. На письмовий запит там відповіли: «Тільки прокурор МКС на підставі зібраних доказів буде вирішувати, проти яких осіб будуть подані запити на повістки до суду чи ордери на арешт». Але це вже процедура, приступити до якої зможуть лише у разі, якщо МКС візьме до розгляду «україн­ську справу». Ось тут і виникає проблема, про яку Києву нагадали і в Гаазі. Річ у тім, що Україна досі не ратифікувала Римський статут — міжнародний договір, на основі якого і був заснований Міжнародний кримінальний суд. Чи означає це, що до ратифікації статуту «українська справа» не має шансів на розгляд у Гаазькому суді? А якщо так, тоді що означає ухвалена Верховною Радою заява до МКС? Шукаючи відповіді на ці запитання, «ВЗ» звернувся до експерта, екс-заступника міністра юстиції Дмитра Котляра.

— Чи можна розцінювати ухвалене Верховною Радою звернення як юридичний крок, а не просто декларацію?

— Можна визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, навіть не будучи його стороною, тобто до ратифікації Римського статуту. Правові підстави є. Але це ще не означає, що суд обов’язково візьме справу до розгляду. Прокурор МКС має вивчити матеріа­ли й ухвалити рішення, чи достатньо підстав, аби порушити справу. Міжнародний кримінальний суд задіюється у випадку, якщо національні органи не спроможні з якихось причин самостійно вивчити і розслідувати певні діяння. Тобто МКС повинен буде переконатися, що Украї­на сама не здатна притягнути до відповідальності за вказані злочини. Міжнародний суд переважно має справу з ситуаціями, які стосуються африканських країн, де внаслідок громадянської війни чи масштабних заворушень державні органи не функціонують. Тоді МКС виступає органом правосуддя. Українська ситуація дещо інша. У нас є правоохоронні органи, суди. Які б вони не були, за бажання мають усі можливості провести розслідування і притягнути винних до відповідальності. Тому не факт, що МКС погодиться взятися за цю справу.

— Чому досі Україна не ратифікувала Римський статут?

— Перешкодою було і залишається рішення Конституційного Суду про те, що Римський статут суперечить Конституції України (в Основному Законі вказано, що правосуддя в Україні здійснюється українськими судами. — «ВЗ») і може бути ратифікований лише після внесення змін до Конституції. Є різні думки щодо цього рішення. Але воно існує і обійти його не можна. Хоча вже давно можна було б внести відповідні зміни до Конституції (йдеться ж лише про одну статтю). Тим більше, що згадане рішення Конституційного Суду було ще 2001 року. Ратифікація Римського статуту передбачалася і зобов’язаннями перед Європейським Союзом. Але не було політичної волі. Чому, важко сказати. Хоча події в Україні засвідчили, чого могли боятися можновладці, політики. Навіть якщо МКС прийме ухвалену Верховною Радою заяву і погодиться розслідувати справу, вимога щодо ратифікації Римського статуту залишається актуальною.

— Якщо суд візьме справу до розгляду, яка далі процедура і скільки часу вона може тривати?

— Процес може бути дуже дов­гим, оскільки у суду обмежені ресурси. Досі МКС прийняв до розгляду тільки близько десяти справ (за 12 років існування. — «ВЗ»). Беруть лише найбільш очевидні, де є достатньо доказів щодо масових порушень. Якщо після отримання подання від України прокурор переконається, що є факти, достатньо інформації, яка свідчить про можливі злочини, і що Україна не здатна розслідувати це сама, МКС може розпочати своє розслідування. З приїздом в Україну прокурорів, інших фахівців, зі збиранням доказів, опитуванням свідків. Це не буде просто аналіз публікацій у пресі, матеріалів у соцмережах чи ще десь.

— На адресу нового керівництва правоохоронних органів звучать закиди, що через зволікання з розшуком Януковича, Пшонки, Захарченка і решти втікачів, вони збільшили шанси цих осіб втекти за кордон й уникнути покарання.

— Якщо йдеться про кримінальний процес, слід бути дуже обережними. Оскільки потім, які б злочини не вчинялися цими людьми, вони зможуть відновити свої порушені права, у тому числі і через Європейський суд. А головне, що внаслідок цього можуть навіть покарання уникнути, якщо їх притягнуть до відповідальності з порушенням основоположних прав.

Якщо ж хтось свідомо дає можливість цим підозрюваним виїхати за межі України, варто пам’ятати про те, що є відповідальність за перевищення пов­новажень.

— Якщо Януковичу, Пшонці, Захарченку таки вдасться (якщо вже не вдалося) втекти за кордон, притягнути їх до відповідальності в Україні буде неможливо?

— Це буде важче. Але існують юридичні процедури, щоб знайти і видати цих осіб. Якщо вони будуть у міжнародному розшуку, то держави, які є учасниками міжнародного співробітництва, у тому числі і Росія, зобов’язані будуть видати їх, якщо все буде оформлено належним чином. Хоча, звичайно, є нюанси, які можна використати, і відмовитися виконувати відповідні процедури.

— Один з таких нюансів — подвійне громадянство? Припустимо, в Януковича, Пшонки, Захарченка є російські паспорти, тоді що?

— За російським законодавством заборонено видавати своїх громадян. Тоді стоятиме питання виключно політичної волі Росії — видавати чи ні.