Дивна пожежа у родинному домі Ганни Герман

с. Колодруби, Миколаївський район, Львівська область

На вихідних увесь інформпростір України підірвала новина про пожежу в будинку, в якому народилася і довгий час жила народний депутат від Партії регіонів, радник президента Ганна Герман. «У хату кинули «коктейль Молотова»! — навперебій повідомляли видання. — Частково пошкоджено житлову кімнату і коридор». Своєю чергою, в обласному управлінні МВС сповістили, що відкрито кримінальне провадження за фактом «навмисного знищення або пошкодження майна». Кажуть, винуватцеві (винуватцям), якого (яких) шукають, загрожує позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Тим часом в інтернет-форумах спалахнула своя, дискусійна пожежа. Одні натякають на погану електропроводку. Інші кажуть про імітацію підпалу. А дехто підозрює, що вогонь цей — справа рук «майданівців». І обурюється: мовляв, такими методами з ідеологічними опонентами воювати не можна...

Політично-екстремістське підґрунтя у цій «НП» бачать і близькі родичі Ганни Герман. У розмові з кореспондентом «Високого Замку» один з них не стримував емоцій:

— Один з опозиційних телеканалів навчив людей виготовляти «коктейлі Молотова». І тепер, щоб зробити болючіше нам усім, підпалили хату нашої мамочки… Ми знайшли ті пляшки. Стояли на самому видному місці. Замотані ганчірками. Все як має бути. Як це звикли робити на Майдані. Що згоріло? Я знаю, як журналісти можуть перекрутити. Згоріло все…

Наш співрозмовник каже, що не розуміє, за що їхній родині зробили таку кривду:

— Ми — далекі від політики. Працюємо, даємо людям робочі місця, даємо їм зарплату. Знаєте, у радянські часи нашу цьоцю забрали у Сибір — але хату їй не спалили. Нашу хату спалили не німці-фашисти, не «москалі», а галичани. Це дико! Запитуєте, чи не була це часом навмисна провокація з наміром очорнити противників влади? Ні! Таку провокацію могли зробити тільки фашисти!

НАСТУПНОГО ранку після «події подій» їдемо у Колодруби. Знаємо це село дуже добре, не раз писали матеріали звідси. Зокрема про покійну нині Катерину Григорівну Стеців, матір народного депутата Ганни Герман. Пані Катерина користувалася повагою у селі. Понад півстоліття пропрацювала у тутешньому клубі. У радянські часи була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. У 2006-му, на своє 70-річчя, отримала від Кабміну Почесну грамоту. Односельці і гості з району згадують її виняткову хлібосольність — не випустила зі своєї хати, щоб не пригостити. Запрошувала «на чай» і нас, коли бачилися з нею у Колодрубах під час недавніх виборів (була тоді членом місцевої виборчої комісії від Партії регіонів)…

Катерини Григорівни немає вже восьмий місяць. Померла у червні минулого року. З того часу її скромна хата (обгороджена двометровим металевим парканом) порожня. Хіба що на свята приїжджають доньки із сім’ями. Останній раз були на Різдво, на Йордан.

Одна з доньок терміново прибула у Колодруби у кінці минулого тижня — через звістку про біду (була така знервована, що вигнала з подвір’я журналістів телеканалу «24», підозрюючи їх у необ’єктивності). У зв’язку з пожежею у родинному помешканні народного депутата на місце прибули слідчі з обласної і районної міліції, працівники прокуратури, СБУ, експерти-криміналісти зі своєю пересувною лабораторією. Біля будинку бачили кінолога зі службовою вів­чаркою — шукали сліди. До глибокої ночі проводили обстеження, опит свідків. Зокрема взяли на дослідження циліндри вхідного, нібито «розкуроченого» замка. Десяток міліціонерів навідались у село і наступного дня: розпитували у дворах, хто що бачив-чув. І отримували у відповідь: нічого не чули, нічого не бачили, нічого не знаємо. Хоча дехто потім іронічно казав авторові цих рядків: як виникла проблема у Герман, «менти» моментально розслідують, а як би щось таке, тьху-тьху, трапилося у простого смертного — навіть не поворухнулися б…

Заходимо до родички Стецівих-Герман, колишньої голови сільради. Вона наглядає за хатою, перед приїздом доньок Катерини Григорівни напалює у материній хаті. Кажуть, це вона першою побачила, що брама підозріло привідчинена, на пластиковому вікні немає фіранки, а саме воно закіптюжене. Пані Оля, хоча знаємо її не перший рік, зустрічає нас «у штики», навіть на поріг не пускає, говорити про пожежу відмовляється навідріз. Не дозволено, мовляв. Тож доводиться використовувати альтернативні способи збору інформації. Цікавимося, що думають про пожежу інші жителі Колодрубів.

— Сумніваюся, що це — підпал, — каже один з них. — У нас таких людей, які могли б зробити подібне, немає. А чужий прийде у село — зразу видно. Врахуйте ще таке: будинок у всіх на виду, відразу біля дороги. Люди весь час біля нього до магазину ходять. Сталося це серед білого дня. Якби справді хтось кинув «коктейль Молотова» — не встигли б загасити. Хата Катерини Григорівни із середини обшита дерев’яною «вагонкою», зовні — пластиковою, підлога дерев’яна. Якби був підпал — за кілька хвилин усе з димом пішло б. Може, там хто якусь свічку залишив — бо у той день зранку до обіду не було світла...

І ще таке: якби справді хтось із нерозважливих «майданівців» хотів нашкодити, то їхав би під Київ, де живе «регіоналка» Герман. А чим хата Катерини Григорівна завинила? Вона нормально з людьми жила…

— Зайшов у ту хату, а вона вся чорна від диму, — каже на умовах анонімності ще один житель Колодрубів. — Стеля з гіпсокартону полущилася, вікно трохи поплавлене, лічильник у коридорі «пом’ятий». Може, то не один день тліло. Якби були ті «коктейлі», про які кажуть, все за мить спалахнуло б — лиш би попіл залишився. А тут, чую, цілісінька пляшка з якоюсь рідиною неушкодженою зосталася. Дивна якась пожежа. Але що не кажіть — біда. Якби, не дай Боже, хата справді загорілася, потерпіло б усе село — там же близько людські обороги із сіном…

Дивується з пожежі інший колодрубівець:

— Кажуть, вікна і двері залишилися цілими. Пожежна машина приїхала — і не було що гасити. Ні диму, ні вогню — лише чад… Та й ніхто з наших людей пожежі не помітив. Я, може б, досі не знав, але донька зі Львова подзвонила, каже, по телевізору про такі страхи у нашому селі розповідають…

Опитали ми десь півтора десятка місцевих людей. Всі розводять руками. Ось ще кілька з цих міркувань:

— Не вірю, що хтось з нашого села таке «учудив». Хіба із заїжджих. Може, хтось із рибалок, які тут вештаються. Ондечки поїхали дві машини — хто його знає, що за такі…

— У Стецівих ретельно дивилися за хатою: рубильник від світла завжди вимикали, у печах-стояках рідко коли палили.

— Не треба відкидати і версію з хатніми злодюжками. От був у нас недавно трафунок: через пластикове вікно хтось проник у центральну крамницю при дорозі. Зробив своє чорне діло, і у такий же спосіб вибрався надвір, вікно за собою зачинив. А щодо Стецівих… Може, дізналися, що хата пустує, от і занадилися. Щоб приховати сліди — підпалили…

У ще одного нашого співрозмовника була «не побутова» версія:

— Може, то хтось із спецслужб таке навмисно учинив, щоб потім на Сході казали, що у Галичині живуть такі войовничі, такі аморальні, такі «нездалі» люди?

А тим часом…

Як стало відомо кореспонденту «Високого Замку» із джерел, які мають відношення до розслідування подій у Колодрубах, у батьківській хаті Ганни Герман виявили не так звані «коктейлі Молотова» (скляні місткості із бензином, мастилом та іншими горючими сумішами, які при розбитті спалахують миттєво), а пластикові пляшки із соляркою. Швидше за все, зловмисники проникли у кімнату, монтировкою відчинивши пластикове вікно. У кімнаті запалили солярку і покинули приміщення через те саме вікно, з допомогою монтировки зачинивши його. Фахівці кажуть: на відміну від бензину, солярка горить повільно, при цьому виділяє багато чаду. Як тільки кисню у кімнаті не стало, вогонь сам погас…

За нашими даними, пластикових пляшок із соляркою у хаті Стецівих-Герман було дві. Одна — розплавлена, інша — ціла. Можливо, палії сподівалися, що вогонь з однієї посудини перекинеться на іншу…

У слідчих органах припускають, що хтось хотів напаскудити у цій хаті, а не спалити її. До речі, до пожежників ніхто з потерпілих так і не дзвонив. Це зробили працівники міліції, коли отримали повідомлення про пожежу від 29-річного родича Герман.