«Федерасти» знову у ПіСУАР просяться

Чим більше сходить сніг, тим помітнішим стає сепаратистське «лайно», яке порозкидали на півдні і сході України штатні глашатаї «русского мира». То кримський парламент «SOSки» від кремлівської мамки зажадав (захистіть, мовляв, «русскую автономию» від «бандерівського екстремізму»). То «Український вибір» путінського кума Медведчука ахінею несе про федералізацію як панацею від вже буцімто назрілого розколу України. А у столиці Донбасу вже почали роздавати паспорти Донецької республіки.

У Службі безпеки, яка першою мала б реагувати на сепаратистсько-«федерастичні» випади, з реакцією не поспішають. Наразі лише заяви кримського парламенту до кримінального провадження пришпилили. Та й то — з подачі не СБУ, а опозиційного нардепа Івана Стойка. Справу порушили за статтею «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України». Причому з приміткою: не посягання, а підготовка до посягання. Передбачене покарання за цією статтею — обмеження волі на строк до трьох років або ув’язнення на такий же термін. Але сумнівно, що написане на папері виллється для кримських «українодерів» у реальний строк. Хранителям державної безпеки, як, зрештою, і суддям, не до того зараз — вони «майданівськими терористами» заклопотані. Першим ділом — президентська безпека, а державна зачекає.

Хоча навіть поодинокі «показово-виховні» судові процеси над «федерастами» Януковичу не зашкодили б. Тільки не подумайте, що в інтересах країни. Ні. Тут знову ж таки особистий зиск Януковича на перших ролях. Діяльність проповідників «ділимої України» лише підтверджує факт: президент не контролює ситуацію навіть у регіонах, які під Партією регіонів ходять. А це для Януковича — дуже невигідна картинка.

«Нереспект» і «неуважуха» для царя-батюшки, коли вірнопіддані не на свого, а на сусіднього вседержителя уповають. Услід за кримськими депутатами вже й у Харкові на «путінську рать» заглядаю­ться. Скандальний керманич харківського «ОПЛОТу» (бійцівський клуб — «тітушкороб») Євген Жилін помчав до Санкт-Петербурга просити підмоги для захисту «землі малоросійської» «Боїмося, що буде якесь іноземне втручання, — страхав Жилін пітерських слухачів про «фронт із Заходу», який прийде на підмогу «западенцям». — І цей страх, хочеш чи ні, приводить нас до братнього народу. Хлопці, починайте допомагати!».

Пацан сказав — хлопці зробили. Отамани донського козачого війська пообіцяли «шабленосцям» з сусідньої України підмогу у 10 тисяч «штиків». А російський «десант» з байкерського клубу друзів Путіна вже висадився у Криму. «Стоїмо, — кажуть, — на севастопольській землі, щоб відстояти її від ворога, який намагається ступити на цю землю. Буде сила — і ми зуби покажемо».

Поки російські «захисники» в Україні окопуються (під мовчанку СБУ й міліцейського міністерства, яке у незаконне формування лише створену на Майдані Національну гвардію, впритул не помічаючи так званих «тітушко»-козачих патрулів на вулицях міст південних і східних регіонів), у Донецьку оголосили мобілізацію бійців Радянської армії (ще б про Червону згадали). Щоб було кому «беркутівцям» підсобити, яким Янукович, мовляв, просто зобов’язаний віддати наказ «вичистити майданівську нечисть». «Донбас, солдати радянської армії, шахтарі, жителі Донбасу! Якщо ворог не здається, його знищують. Так нас вчили, так ми вчимо своїх дітей, — волав на донецькому Антимайдані запеклий «українолюб», голова Комітету виборців Донбасу Олександр Хряков. — Якихось півгодини і ця площа очищена. Звертаюся до крикунів (це Хряков про донецький Євромайдан. — «ВЗ») — у вас залишилися останні хвилини, щоб утекти з землі донецької, з нашої землі російської до чортової матері. Вікторе Федоровичу, ми тебе вибирали, ми за тебе боролися на виборчих дільницях з цією нечистю з 2004 року, тримали наметове містечко «За Україну без Ющенка», ходили російськими маршами по Донецьку. То скільки можна не звертати увагу на наші бажання? Дай «Беркуту» наказ вичистити нечисть. Ми допоможемо, підсобимо — і козаки, і солдатики наші радянські. Воїни наші російські не забули номера своєї табельної зброї, написаного у військовому квитку».

Були б у нас безпекові органи нормальними, Хряков уже б давно не на донецькому Антимайдані хрякав, а під небом у клітинку. Лише його випадів проти державної української символіки на статтю вистачило б. Це ж той самий Хряков заявляв, що Україні треба повернути «історичну назву Малоросія», «ліквідувати прапор бандерівців, Петлюри й австрійських конюшен», а «вилку, типу герб, засунути у жо...у її любителям».

А тепер донецькі «хрякови» так само безкарно закликають з мітингових трибун відновити Донецько-Криворізьку республіку (ДКР) 1918 року народження. З пропискою у Російській Федерації. Вже навіть паспорти наштампували (тільки чомусь Донецької республіки, а не заявленої ДКР). І роздавали їх на недільному збіговиську у Донецьку усім охочим. У відповідь — знову тиша від СБУ.

Так і до Сіверськодонецька-2 із закликами відокремити схід і південь у ПіСУАР (Південо-Східну Українську Автономну республіку) недалеко. А тут ще й «антирозкольники України» олії у вогонь підливають: країну, мовляв, лише федералізація врятує.

Не варто «федерастичну» загрозу перебільшувати, зауважують експерти. І називають сепаратистські заяви словесними страшилками, які підігріваються зацікавленою сусідкою — Росією. «Це певна інформаційна «лякалка» для Майдану, для опозиції, — каже політолог Володимир Фесенко. — Мовляв, ви нас хочете примусити до парламентсько-президентської республіки, а ми будемо вимагати федералізації».

Не треба забувати і про те, що федералізація — річ дуже затратна, зауважує політтехнолог Тарас Березовець. Доведеться ж формувати законодавчі органи на місцях, створювати нову вертикаль збору податків, перекроювати структури. За найскромнішими підрахунками, на все це знадобиться близько 100 мільярдів доларів. Для українського бюджету сума непідйомна. Та й ззовні таких грошей на «незрозумілу геополітичну іграшку» ніхто не дасть, запевняє експерт.