«Беріть відпустку і їдьте на Майдан. Але влітку будете сидіти в офісі!»

«Ось що говорили учасники Антимайдану, з якими мені вдалося поспілкуватися, — пише на своїй сторінці у «Фейсбуку» журналістка Жанна Куява. — “Ми тут стоїмо за свою ідею, за свого президента. Наші шахтарі пропрацювали по 30-40 років, і яка у них пенсія? А у Західній Україні ніхто не працює, всі живуть за кордоном, а пенсію отримують тут, в Україні! З яких грошей Західна Україна отримує пенсію? Всі податки наші йдуть вам! Знаємо, що ви там, на Західній Україні, живете багатше, ніж ми, за наш рахунок! А ми у шахтах працюємо»…

Чого дивуватися простим людям, якщо навіть народний депутат від Партії регіонів Ганна Герман переконана, що більшість учасників Євромайдану — безробітні, а ті, що стоять у Маріїнському парку, — це частина суспільства, яка “і у житті, і у праці має успіх, має роботу або якийсь бізнес, або навчається”. І що ці люди не мають часу стояти на вулицях тижнями і місяцями.

4 274 гривні — така середня зарплата пересічного учасника Євромайдану. Це засвідчують дослідницька компанія Research&Branding Group та Мережа підтримки реформ, які провели соціологічне опитування учасників протесту. Середня зарплата прихильників діючої влади, які виходять на Антимайдан, — 2 012 гривень. Понад п’ять тисяч гривень на місяць заробляє 21% євромайданівців та лише 4% антимайданівців. Тільки 9% учасників Євромайдану отримує менше двох тисяч гривень на місяць. Такою ж сумою задовольняються 44% учасників Антимайдану.

“Інвестгазета” провела дослідження і виявила, що Донбас не годує, а об’їдає Україну. Якщо порахувати, скільки коштів на душу населення торік перерахували до бюджету, а скільки звідти отримали, виходить, що саме Донецька область проїдає основну частину грошей. Так, за результатами дослідження, якби всі гроші залишались на місцях, то прогодувати себе могли би лише шість областей. Це — Полтавська (саме вона є найбільшим донором бюджету), Харківська, Дніпропетровська, Сумська, Черкаська та Львівська...

Майдан стоїть понад два місяці. Як вдається мітингувальникам поєднувати роботу з участю в акціях протесту? Киянам — легше, вони можуть заявляти про свою громадянську позицію у неробочий час. А що робити жителям інших областей? Є чотири варіанти — звільнитися, відпроситися (тобто полюбовно домовитися з працедавцем — “я числюся на роботі, а нараховану зарплату повертаю”), взяти щорічну оплачувану календарну відпустку або взяти відпустку за свій рахунок. Останній варіант — найпопулярніший.

Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін згідно зі статтею 26 Закону “Про відпустки” надається за сімейними обставинами та з інших причин тривалістю не більше 15 календарних днів на рік. Формулювання статті передбачає згоду сторін, тобто одного бажання працівника не достатньо. Рішення надавати чи не надавати відпустку належить до компетенції роботодавця: не захоче — не відпустить.

Працівник пише заяву, у якій вказує причини, чому він хоче взяти відпустку. Роботодавець приймає рішення і видає наказ (розпорядження) надати працівнику відпустку без збереження заробітної плати. Через 15 календарних днів працівник має повернутися на роботу. Надати йому довшу відпустку за свій рахунок керівник не може, інакше його притягнуть до адміністративної відповідальності. Відпустку без збереження заробітної плати можна приєднати до щорічної оплачуваної відпустки. Знову ж таки — якщо роботодавець піде на поступки.

“Шеф не забороняє їхати на Майдан. Каже: “Беріть відпустку і їдьте. Але майте на увазі: влітку будете сидіти в офісі”. Брати відпустку за свій рахунок ніхто не наважується, бо треба вказати причину. Можна написати “за сімейними обставинами”, але начальник буде косо дивитися. Які можуть бути сімейні обставини у неодруженого 22-річного хлопця? Зрозуміло, що “воювати” їдеш”, — каже Олег Сиротюк, працівник підприємства харчової промисловості.

Генеральний директор “Майкрософт-Україна” Дмитро Шимків взяв відпустку, щоб працювати на Майдані: “Вечір або вихідний — це мій власний час, і я можу використовувати його як завгодно. Протягом тривалого часу приходив на Майдан після роботи, бо це моя громадянська позиція. Однак після ночі з 10 на 11 грудня прийшов на роботу, зібрав команду й написав заяву про відпустку. Бо не можна перебувати одночасно і на робочому місці, і на Майдані”.

“Є кілька рівнів, на яких працедавець може підтримати Майдан. Перший — не заважати своїм підлеглим брати участь у мирних акціях протесту. Другий — усіляко сприяти та допомагати їм. Третій — перебувати разом з ними на Майдані. Постраждають інтереси компанії, але інтереси держави — вищі! Якщо роботодавець не поспішає їхати до Києва та відправляти туди вас, не кричіть йому “Ганьба”. Можливо, він таємно надає фінансову підтримку Майдану (зараз так багато роботодавців роблять)”, — каже громадський діяч, підприємець Олег Мацех.