Снайпери стріляють по людях, «Беркут» кидає «коктейлі Молотова»…

Київ

«Це війна. Справжня війна. Ніколи не думав, що ТАКЕ може бути в Україні», — хреститься чоловік, який із пагорба на Європейській площі спостерігає за подіями на Грушевського. Ситуація тут досягла апогею. Від куль загинули люди. Після нетривалого затишшя — знову буря. Силовики знову намагалися пробратися до Хрещатика. Люди стійко тримали оборону, і втримали. По обіді все палає вогнем — горять шини, стоїть чорна завіса диму. Людей стає дедалі більше. Час від часу з боку силовиків у натовп летять гранати, лунають постріли, кидають каміння. Безстрашні активісти впритул підійшли до кордону — їх розділяє максимум 100 метрів…

Колишній кадровий офіцер Олег охороняє біля урядового кварталу медиків Майдану. Вранці він на власні очі бачив загиблих. «Першого хлопця винесли з натовпу під час штурму рано-вранці, — розповідає. — У нього було кілька дірок в грудях — помер відразу». На місці почала працювати слідчо-оперативна група. Силовики під натиском активістів відступили і зайняли позиції біля стадіону «Динамо». В цей момент із натовпу винесли другого хлопця. Олег на телефоні показує фото загиблого — чоловікові до 30 років. «Він помер у мене на руках, у нього ще була агонія. Коли ми розірвали футболку, на грудях було кілька невеликих отворів від куль». Пізніше на Грушевського чоловік натрапив на бойовий патрон. «Куля — 9 мм, найімовірніше, з пістолета «Форт». Мабуть, була осічка», — розповів він.

Чергова сутичка — опівдні. «Беркут» почав розбирати барикади на Грушевського. Активістів били палицями, стріляли у них гумовими кулями, кидали гранати і пускали газ. Люди відступили до Європейської площі. На Майдані оголосили тривогу, мовляв, зараз почнеться зачистка. З усіх боків до Європейської площі кинулися активісти: в касках, протигазах, зі щитами, на озброєнні — дерев’яні палиці, арматура, кийки.

Редактор газети “Ратуша” Микола Савельєв — в епіцентрі подій на вулиці Грушевського. Він розповів журналісту “ВЗ”, як разом із іншими колегами тікав від “Беркута”, який почав ганяти всіх журналістів. “Усі побігли, і я побіг, але то молоді хлопці, а я вже немолодий, — розповідає Микола. Чую ззаду дихання “беркутівців” і думаю: якщо доженуть, то затопчуть, так, що мене і не впізнають. Але вдалося втекти. Бачив, як з нами біг молодий пацанчик, втікав від “беркутят”, за ним гналося чоловік з п’ятсот. Хлопець спіткнувся і впав, але, на щастя, стояла якась старша жінка, і вона закричала: “Це мій син!” і впала на хлопця. Таким чином вона його врятувала від смерті, його не зачепили. Та потім тій жінці гранатою руку обпалило... Кидали гранати і в журналістів — коли ми стояли біля стадіону “Динамо” у жилетках із написом “Преса”, на які ніхто не зважав...”.

Микола Савельєв показує гумову кулю, яка влучила йому у рюкзак. «Беркутівці» спеціально цілилися у журналістів, — розповідає. — Нас стояла група — 12 чоловік. Раптом у наш бік полетіла газова граната. Ми в шоку, повертаюся в бік кордону — стоїть «беркутівець», усміхається і махає мені рукою. Потім мені гумовими кулями прострелили каримат, в рюкзаку знайшов гумову кулю».

У медпункті в Будинку профспілок медики не мають часу угору глянути. Чи не щохвилини сюди, підводять поранених. Волонтер Ірина сказала, що найбільше поранень від гумових куль, рвані рани м’яких тканин, забої голови. У режимі нон-стоп сюди підносять ліки. У коридорі — склад оцту, молока, лимонів.

73-річний киянин Ігор Доб­ровольський з перев’язаною головою хустинкою витирає свіжу кров на шапці. Руки у чоловіка теж побиті. Каже, під час сутички перепало палицями добряче. «Били по всьому, не розбираючи. Мене так влупили по голові, що каска розлетілася вдрузки».

Поки силовики зайняли свої позиції біля стадіону, активісти поспіхом укріплюють барикади з боку Європейської — накидали гору мішків. З Майдану до Грушевського несуть автомобільні шини для розпалу. Фотограф столичного видання демонструє знімок, який зробив біля Грушевського — отвір в залізному стовпі від бойового патрона. «Снайпери стріляють з дахів по людях, — каже. — Раніше був один, а тепер їх кілька».

Попри небезпеку, людей на Майдані стає все більше. Найбільші відчайдухи — понад дві тисячі — утримують силовиків, щоб не прорвалися на Майдан. Час від часу на Хрещатику затримують провокаторів. Їх ведуть до Будинку профспілок. Двох із них привів у Будинок профспілок його комендант, нардеп Степан Кубів. Люди змусили провокаторів привселюдно дати свідчення. Молодики підозрілої зовнішності розповіли, що вони з Одеси, приїхали у Київ вранці в середу, їм пообіцяли по 200 грн. за те, щоб на Майдані кричали, робили провокації. Також сказали, що на Майдані є 200 їхніх “колег”. Зі сцени народні депутати закликають людей не боятися і кличуть всіх на Майдан...

Ближче до вечора до Європейської площі почали під’їжд­жати учасники Автомайдану. Одна з учасниць пані Оксана власним авто поїхала за шинами, щоб підкидати їх на вул. Грушевського на кордон між “беркутівцями” і барикадами. Інші “автомайданівці” поїхали в рейд навколо Євромайдану, щоб проконтролювати ситуацію, чи, бува, немає “тітушок”. Учасники Автомайдану з прапорцями, знаками, налаштовані рішуче, не бояться. Активісти на Грушевського б’ють “звірів у погонах” феєрверками — адже каміння не долітає, дуже далеко. Це виглядає як салют, дуже ефектно — іде чорна хмара від підпалених шин і салюти.