Кийками Майдан не виб’єш, бензопилами не розпиляєш...

Розумом не лише Росію не зрозуміти, а й президента Януковича і його опричників. Здавалося б, лише «бацька» Лукашенко міг би влаштувати «варфоломіївську ніч» мітингарям на головному білоруському Майдані, коли у Мінську перебували б високопоставлені «миротворці» з Заходу. Та виявилося, на таке не лише Лукашенко здатен. Після красивої телекартинки з так званого круглого столу, який для Януковича влаштували під візит до Києва Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики Кетрін Ештон та заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд, світ облетіли нічні кадри того, що влаштували у столиці владні «чистильники» Євромайдану. Хмари «Беркута», снайпери, озброєні бензопилами «ліквідатори» барикад, знесені намети, розтрощені голови, поламані ребра і ноги. Після «мирного» вівторка ніч на середу стала черговим льодяним душем для тих, хто ще сподівався на хоч якусь адекватність влади у вирішенні конфлікту.

Але владі, схоже, вже давно не до психолога, а до психіатра треба. Її дії скидаються на повну «клініку» з діагнозом «політична шизофренія». Влаштувавши у центрі Києва чергову показово-каральну акцію, назвали її заходами для облаштуванням території і захисту громадського порядку. «Впорядкували» так, що світ жахнувся. Провідні закордонні телеканали переривали показ своїх програм, аби показати, що діється у Києві. Високопосадовці з Заходу «постили» найгарячіші новини з української столиці через соціальні мережі і висловлювали своє обурення дикунськими діями української влади. А прем’єр Азаров і «поліцайський» міністр Захарченко тим часом розповідали на ранковому засіданні Кабміну, що «ніякого застосування сили проти мирних мітингувальників ніколи не буде».

І «чмирили» Майдан за те, що через нього ледь не всі біди в Україні: від корків на дорогах до затримки з погашенням заборгованостей із зарплат і соціальних виплат. «Головні транспортні артерії міста перекриті барикадами, необхідність і доцільність зведення яких викликають величезні сумніви, — рапортував Захарченко. — Крім того, для їх зведення безжально знищуються дерева і комунальне майно, що належить територіальній громаді Києва. До органів внутрішніх справ надходять численні скарги, в переважній більшості — від мешканців центральної частини столиці, з приводу неможливості проїзду до власного будинку і відсутності нормального відпочинку вночі». А прем’єр Азаров договорився до того, що треба, бачите, розібратися, хто ж це підставив владу подіями на Майдані у ніч на 30 листопада (перший розгін Майдану).

Апогеєм владного «маразму» стала заява з Банкової про те, що до переговорного процесу між владою й опозицією можна запросити не лише європейських посередників, а й Росію. Таку пропозицію озвучила керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації президента Марина Ставнійчук. Ні кроку — без Кремля. З такою позицією далеко влада Україну заведе. Але точно не в Європу.

Володимир БОНДАРЕНКО, народний депутат («Батьківщина»)

— Події у Києві — це реалізація сценарію путінської команди і її представників в Україні, які присутні у владі і не тільки. Для Путіна дуже важливо, щоб у присутності представників Заходу, зокрема Кетрін Ештон і Вікторії Нуланд, українська влада продемонструвала, що шляхів до мирного розв’язання ситуації немає, — є лише груба сила. Це робиться для того, аби назавжди відрізати Україні шлях до європейської спільноти, відштовхнути Україну від Європи. Якщо проаналізувати події з цієї точки зору, то для української влади не було жодної логіки демонструвати таку позицію у присутності Ештон і Ноланд. Але це робиться. Значить, йде команда. Дехто говорить (і не безпідставно), що путінський сценарій трансформується через Медведчука і секретаря Ради нацбезпеки й оборони Клюєва. Хтось каже, що в Януковича зовсім неадекватний стан. А неадекватність проявляється у тому, що він як президент досі не розібрався у ситуації. На так званому круглому столі Янукович говорив з нотками сумніву, хто на кого перший напав на Майдані — студенти на міліцію чи навпаки. Потім Янукович заявляє, що притягнуті до відповідальності ті, хто давав команду на побиття. Брехня: ніхто не притягнутий. Чергова спроба зачистки Майдану у присутності високих іноземних гостей була нелогічною і безглуздою, бо закінчилася нічим (Майдан відновлюється). Події ще більше сколихнули людей. Російські політтехнологи знову не розрахували з реакцією. Можливо, у Росії протестувальники і розбіглися б. А в Україні такі дії влади лише мобілізують людей. Чекаємо нових нападів, готуємося, відновлюємо барикади.

— Наскільки останні події у Києві можуть пришвидшити ухвалення Заходом рішень про застосування санкцій щодо Януковича і його режиму?

— І Європа, і США говорять, що вони — на межі. Канада повідомила, що вже розглядає питання щодо санкцій. У середу прем’єр Азаров на засіданні уряду сказав, що не знає, хто підставив владу. Ці люди не керують державою з точки зору керівників, які б піклувалися про національну безпеку. Своєю бездіяльністю, безглуздими командами або незнанням і невжиттям заходів вони прискорюють процес можливого застосування санкцій. Але санкції — це буде останній крок, після якого вже ніякої євроінтеграції для України не буде.

—У майданівських хроніках з’являється інформація про те, що вже і «беркутівці» начебто відмовляються виконувати накази йти проти мирних протестувальників. Чи може це стати масовим явищем серед людей у погонах?

— Тут важливу роль міг би відіграти Комітет солдатських матерів. Він мав би виступити з різкою заявою і зверненням до синів, які служать у внутрішніх військах, у «Беркуті». Їхніх дітей кидають на інших дітей. Ллється кров українців, а не наших московських «доброзичливців», які сидять і руки потирають. Вплинути на настрої людей, які мають у руках зброю, може позиція їхніх батьків. Треба звернутися до цих людей і закликати не піднімати руку на своїх співвітчизників. Бо це — реалізація чужих, українофобських планів.

Володимир ФЕСЕНКО, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

— Одна з версій: те, що відбулося у Києві у ніч на середу і вранці, було наслідком запаморочення від успіхів, яке виникло після відносно спокійного (без надмірного застосування сили) і достатньо швидкого розблокування урядового кварталу у понеділок-вівторок. Це могло надихнути і президента, і силові структури на розблокування за такою ж тактикою Майдану. Бачили, що там мало людей, і думали, що зробити задумане вдасться без проблем. Як мінімум — звузити Майдан. Плюс, оскільки завершився термін ультиматуму щодо звільнення будівлі КМДА, хотіли продемонструвати, що влада виконує свої обіцянки («пацан сказал — пацан сделал»). Це також мало стати показовою акцією.

Але є й інша версія. Усе відбулося під час присутності у Києві Кетрін Ештон і Вікторії Нуланд, високоповажних представників Євросоюзу і США. Це наводить на думку, що така показова силова акція проти Майдану мала відрізати для Януковича останні шляхи для гри в євроінтеграцію і пошуку якихось компромісів із Заходом. Зрозуміло, чиїм інтересам це відповідає. За інформацією, яка з’являється у пресі, деякі керівники наших силових структур або люди, які віддають накази силовикам, діють в інтересах іншої держави. Тобто вони працюють не лише на Януковича, а й на Путіна. Події у Києві могли бути зрежисовані для того, аби зробити штучну кризу в і так складних стосунках із Заходом. Щоб поховати примарну надію на євроінтеграцію, щоб Янукович повністю став залежним від Путіна і перетворився у нового Лукашенка.

— Виходить, Янукович — лише пішак у чужій грі?

— Він намагався вести подвійну гру. Ми це бачили і перед Вільнюським самітом, і після. Думаю, були підозри, що ця подвійна гра може продовжуватися. І, щоб обмежити простір маневру для Януковича, намагаються впливати на нього. Думаю, силовики могли переконати Януковича (який не дуже компетентний у зовнішньополітичних питаннях і не дуже розуміється, якими можуть бути наслідки): бачите, мовляв, як у понеділок-вівторок добре попрацювали, звільнивши урядовий квартал, так само звільнимо Майдан і КМДА. Янукович, якого дратує цей Майдан, який хоче швидко завершити з усім цим, вийти переможцем з цієї кризи, міг погодитися на це без вагань, навіть не особливо оцінюючи для себе наслідки і реакцію Заходу. Президент, очевидно, думає, що, як і перед Вільнюським самітом, можна і далі говорити одне, а робити зовсім інше. Те, що події у Києві відбувалися зі санкцій Януковича, однозначно. Але це могла бути подвійна гра силовиків: для Януковича — наведення ладу, в інтересах Путіна — намагання обмежити простір для зовнішньополітичного маневрування Януковича на майбутнє. На превеликий жаль, не лише в останні дні, а вже довший час Янукович неадекватно оцінює і внутрішньополітичну ситуацію, і можливі міжнародні наслідки деяких своїх рішень.

— Якщо завтра «силовики» підкинуть Януковичу ідею підігнати танки і розстріляти Майдан. Неадекватний президент і на це піде?

—Той, хто погодиться стріляти по мирних людях, має розуміти, що буде. Треба розуміти також і те, що людина, яка віддасть наказ, — це потенційний кандидат під справу у Міжнародному кримінальному суді. Це вже навіть не суд у Страсбурзі. А Міжнародний кримінальний суд, який розслідує злочини проти людства. І тут вже інша ситуація. Тут не просто санкції, що тебе у Штати не пустять чи в Євросоюз. Аналізуючи події у Києві у ніч на середу, багато хто запитує: чому «Беркут» зупинився, не продовжив зачистку? Думаю, що було розуміння: подальший тиск може призвести до жертв. Навіть керівники «Беркута» не хочуть брати на себе відповідальності за потенційних жертв. Вони розуміють, що їх зроблять крайніми.

Те, що впливають на Януковича, намагаються маніпулювати ним, — це одне. Але не треба думати, що Янукович зовсім нічого не розуміє. Він не такий дурний. І до нього доходить інформація. Тільки зараз, думаю, проблема у тому, що інформація надходила в основному від силовиків. Те, що намагаються маніпулювати Януковичем, не означає, що він абсолютно маріонетка. Просто грають на його бажаннях, інстинктах, страхах перед Майданом, які збереглися ще з 2004 року. Хай не повністю адекватне, але певне розуміння ситуації в Януковича все ж таки існує.