Павло КАЧУР: «У кожного на посаді є вибір: служити людям чи прислужувати при столі…»
Про схожість та відмінності теперішніх подій з Помаранчевою революцією, про енергозалежність та підводні течії в політиці — у розмові з колишнім міністром «помаранчевого» уряду, губернатором, а тепер — господарником Павлом Качуром (на фото).
- Пане Павле, в Україні Єврореволюція. Як член колишньої «помаранчевої» команди, як оцінюєте другий Майдан, дії опозиції, влади?
— Такого запалу, такого завзяття, як тепер, під час революційних подій 2004 року не було. Нинішній Євромайдан сильніший за твердістю духу, за активністю молоді. Люди чітко знають, чого вони хочуть, — стоять не за того чи іншого лідера, а за свої права, за свою гідність. Найбільше обурило їх, що влада вдалася до силових методів. А також те, що так довго вона водила всіх за ніс (зокрема у питанні євроінтеграції)…
У діях опозиції відчувається відсутність єдиного центру. Під час Помаранчевої революції була єдина команда, чітко налаштована на одного лідера. Зараз опозиційний табір складається з трьох політичних сил. Оця трискладовість позначається на тактиці дій, виробленні документів. Перевага «помаранчевої» команди була у швидкості прийняття рішень і їх поміркованості. Коли ж маємо водночас трьох лідерів, то кожен намагається бути радикальнішим один за другого. Як наслідок, маємо рішення не такі, які приводять до перемоги.
Влада за останні 9 років також змінилася. Якщо у «помаранчеві» дні вона зважала на народ, то нині вчиняє з ним дуже цинічно. Для боротьби з масовими акціями вибрала провокації. Є багато фактів, що влада вдається до силових залякувань, щоб люди боялися вийти на вулицю…
- Ви тепер можете пояснити, з яких причин Віктор Ющенко у квітні 2008 року звільнив вас з посади голови Сумської облдержадміністрації — хоча відгуки про роботу «західняка-губернатора» надходили звідти вельми позитивні?
— На Євромайдані до мене підходило багато сумчан, казали, що пам’ятають мене і мою діяльність. А щодо моєї губернаторської відставки... Завжди в оточенні будь-якого керівника є багато людей, які хочуть скористатися близькістю до лідера. Деякі з них підходили і казали: знаєте, просив такий-то лідер, така-то лідерка, щоб ви допомогли мені вирішити такі-то питання. Я на це відповідав: шановні друзі, все, що захоче лідер мені сказати, він скаже напряму. Не будьте «передатчиками». Прохачі отримували відсіч. Очевидно, така моя непоступливість формувала їхнє невдоволення, вони нашіптували куди треба. Останньою краплею стала записана моя розмова із сумськими депутатами-бютівцями. З ними я вів переговори, бо вони складали значну частину в облраді, отож без них співпраці ОДА із цим представницьким органом не було б. Я чесно виконував свої обов’язки. А хтось дав знати у Київ, що я наводив мости з «ворогами»…
- Не шкодуєте, що відійшли від політики?..
— У кожної людини на посаді є вибір: служити людям чи прислужувати при столі. Цей вибір треба робити, він завжди є. Я його зробив.
- Ваша теперішня робота напряму пов’язана з енергонезалежністю України. Наскільки значним є ваш внесок у цю справу?
— Я займаюся альтернативною енергетикою. Працюю у консалтинговій компанії, яка сприяє фахівцям, що впроваджують вітрову, сонячну енергетику, займаються виробництвом тепла з відходів дерева і сільського господарства. За три роки Україна може зробити потужний стрибок у своїй енергонезалежності. І тоді питання газу не було би зашморгом під час наших переговорів з Росією.
Але цей стрибок був би можливий за однієї умови: якби питання енергоефективності було б для влади пріоритетом. На жаль, для неї пріоритетом є бізнес. Якщо стоїть питання заробити на газі, то енергонезалежність для неї відходить на задній план. Коли стоїть питання про підтримку програм енергоефективності, то найперше стоїть питання, хто отримає бюджетні кошти на їх підтримку, наскільки ці люди наближені до владних верхів. Про саму програму думають в останню чергу. Ми мали вісім серйозних партнерів, зокрема американські компанії, які готові були фінансувати мільйони в енергоефективні технології. Але у 2010 році, коли змінилася влада, всі ці партнери з жалем сказали: ми не маємо умов для роботи в Україні, працювати тут не можемо… Ця влада не притягує, а відлякує інвесторів від України.
- У переліку ваших нагород ми побачили звання почесного громадянина міста Мукачевого. За що удостоїлися такого визнання?
— Я є ще почесним громадянином двох міст на Сумщині. Це звання не дає жодних пільг, є, радше, моральною винагородою за певний внесок. У Мукачевому мені присвоїли звання почесного громадянина за те, що під час складних подій квітня 2004 року, коли там відбувалися вибори мера, був координатором дій депутатського корпусу Верховної Ради. Ця нагорода — за те, що зупиняв свавілля тодішньої влади проти підприємців, зупиняв побиття людей, терор проти активістів демократичного руху.
- Про зовсім особисте. 8 грудня у вас — ювілей. Кого хотіли би бачити за святковим столом?
— Святкування буде скромним, зберемося у революційному Києві. Хотів би найперше бачити поряд п’ятьох онуків, моїх дітей, дружину. Хотів би подякувати тим людям, які підставляли плече, з якими довелося пройти різні етапи життя — у дитинстві, коли став дорослим і робив свій світоглядний вибір.
