На Майдані коло Шевченка
«Населення» львівського осередку протесту коливається від п’яти до сорока тисяч
Щодня на львівському Євромайдані дуже людно — стабільно приходить мінімум 5-7 тисяч осіб. Найбільше мітингувальників зібралося минулої неділі — понад 40 тисяч. Навпроти Євромайдану, у “Віденській кав’ярні”, працює інформаційний центр. Кореспондент “ВЗ” дізнавалася, чим живе, львівський інформаційний штаб.
В інформаційному центрі тепло, затишно і злагоджено. За столом сидить дівчинка, поруч табличка “Довідка”. Каже, люди часто підходять, але найбільше питають, чим можуть допомогти. Сьогодні всіх скеровують роздавати листівки про Ходу миру до Дня Збройних сил. Людей закликають завтра подякувати усім справжнім захисникам, які відмовилися втручатися в мирні акції протесту, та висловити співчуття тим, хто стояв як гарматне м’ясо біля Адміністрації президента в неділю.
У правому кутку штабу розташувалися медики-волонтери, в яскравих зелених жилетах. Усі вони студенти останніх курсів медичного університету. “На початку нам медикаменти надала кафедра хірургії, а зараз багато приносять люди”, — розповідає студентка 4-го курсу Іванка. Справді, вишикувалася черга охочих пожертвувати гроші чи передати ліки для мітингувальників у Києві. “Найбільше потрібні зігріваючі мазі, протизапальні засоби, антибіотики, краплі для очей, вух, носа, гірчичники. Пакуємо ліки в коробки і відправляємо у Київ. За вчора назбирали п’ять таких коробок”, — поділилася Іванка. Найчастіше люди звертаються через захриплість, порізи пальців, підвищення тиску. “Вчора звернувся до нас хлопець з вивихом ноги, то ми її забинтували, але сказали звернутися в лікарню. Надаємо тільки першу допомогу”, — розповіла шестикурсниця Оля.
З рацією та бейджиком бігає по штабу хлопець на ім’я Віталик. Він разом з однодумцями-волонтерами охороняє львівський Євромайдан. “Нас разом приблизно 90 людей, працюємо позмінно. Стежимо, щоб не було провокаторів в натовпі, просимо покинути Майдан людей в нетверезому стані. Маємо одного постійного клієнта — кілька днів приходить і провокує людей. Деколи доводиться звертатися по допомогу до правоохоронців”, — розповів Віталик.
Для тих, кому “накипіло”, або хто відчуває емоційне перезбудження, в інформаційному центрі працює куточок психологічної підтримки. “Не всі можуть виступити на сцені Майдану, але всі хочуть висловитися. Ми готові вислухати кожного, — сміється психолог Зоряна Кошулинська. — Переконуємо людей йти додому і відпочити. Дехто настільки збуджений, що не хоче цього робити, але ж треба”. У четвер усім охочим вирішили дати можливість “звільнити свої емоції”. Біля штабу стояла скринька, куди всі кидали свої “побажання” владі. Потім їх урочисто запустили в небо.
Усім, хто хоче зігрітися, в штабі пропонують чай, каву та апетитні булочки. Пригощає “Віденська кав’ярня”. Стоять ящики з яблуками. Їх, кажуть, принесли небайдужі люди.
У лівому кутку за комп’ютерами працюють журналісти. Розповідають світові про події, які відбуваються у Львові, і надають інформаційну підтримку колегам-журналістам, які приїхали з інших міст та країн висвітлювати події. “Були журналісти з Франції, поляки, росіяни, вчора навіть підходили колеги з Японії. Зі Східної України нікого не бачив. Звідти далі, ніж з Японії”, — з іронією каже прес-секретар львівського Євромайдану Отар Довженко.
Вийшовши з центру, бачу біля входу чоловіка у теплій шубі, з прапором ЄС в одній руці та з валізою на колесах в іншій. Іван приїхав із Закарпаття, каже, вже був у Києві, тепер приїхав до Львова “повболівати”. “У нас в Мукачевому нема такого великого Майдану, то я приїхав подивитися, як у вас тут. Де буду ночувати, ще не знаю, але маю цілу сумку теплих речей — щось придумаю”, — не переживає про нічліг Іван.
А тим часом...
«Якби нас не побили, народ би не повстав»
Повертаючись в редакцію маршруткою, випадково розговорилася з чоловіком. Не знаю, як дізнався, але запитав, чи я не з Євромайдану повертаюся. Кажу, звідти, а він, як виявилося, був на Майдані у Києві у ніч з 29 на 30 листопада. “Я був у Києві цілий тиждень перед тим. Тоді вже майже всі розійшлися, нас було, може, 500 людей. Всіх товкли, я ще легко “обійшовся”, “дістав” трохи кийком по шиї, якраз їду в лікарню перевірятися. Мене врятувало, що був сам і ні про кого не думав, рятував себе. Хто був з друзями, особливо з дівчатами, хотіли захистити своїх, не могли їх кинути. Хотіли мене затримати, куртку порвали — рукав залишився в них. Знаєте, але я ні про що не шкодую. Якби нас не побили, народ би не повстав...”.
Чи на київському Майдані знали, що вночі будуть розганяти людей? “Ми нічого не знали”. А як щодо тверджень влади про те, що нібито люди самі почали кидати в «беркутівців» камінням? “Ніхто нічого не кидав, то хіба що ці їхні “тітушки” щось там кидали. Ми почали захищатися, кидати банками з-під їжі, яку принесли нам кияни, коли вони вже почали на нас наступати”.
