Янукович може зважитися як на відставку уряду, так і на силову «зачистку» Майдану

Руслан КОШУЛИНСЬКИЙ, віце-спікер Верхов­ної Ради Ук­раї­ни

— Кампанія влади з дискредитації опозиційних політичних діячів, відкриття кримінального провадження за фактом сутички між прихильниками євроінтеграції та правоохоронцями — це наслідок цілеспрямованої акції, яку застосовує Банкова, аби максимально розділити суспільство. Події у Києві на Майдані показали, що понад сто тисяч людей, які довіряють одне одному, відродили ту довіру, яка, на превеликий жаль, була втрачена після Помаранчевої революції. Люди, незалежно від того, у якій частині України вони мешкають, ким працюють, які політичні погляди сповідують, спільно виступили на захист європейського вибору України. Вони спільно можуть подолати режим Януковича. Режим, який сьогодні володіє репресивним апаратом, міліцією, прокуратурою, СБУ, судами, “тітушками”. У Києві вже пролилася кров — є поламані руки, пальці, розбиті голови, були постріли з автоматичної зброї. “Беркут” не розрізняє, чи перед ним студент, чи політик, чи громадський діяч, чи журналіст. Він б’є усіх однаково. Тому перемогти можемо тільки спільними зусиллями. Той, хто цього не розуміє, — або свідомий провокатор, який хоче розчленити суспільство, щоб легше було його подолати, або недосвідчена людина, яка просто помиляється. Закликаю усіх на Майдан!

Олесь ДОНІЙ, народний депутат, учасник студентської Революції на граніті

— Є потужний сплеск народної активності, що дуже тішить. Водночас помітно, що спільної організації немає. Аби подолати нинішній режим, така організація, структура для вироблення спільних рішень і дій вкрай потрібні. Інакше владі вдасться вбивати клин, розсварювати. Мусить бути якась структура, на зразок «Солідарності» у Польщі чи Народного Руху, як це було у нас, у 89-му. Я свідомо не розділяю опозиційні сили на партійні і позапартійні. Ми всі — в опозиції до нинішнього режиму, і всі хочемо євроінтеграції, демократії, свободи. Тому треба вчитися працювати разом.

Як показав досвід 2004 року, навіть за відсутності спільної структури перемога можлива. І я впевнений, що під тиском нинішніх акцій протесту шанс на підписання Угоди про асоціацію збільшується. Не знаю, буде це підписання у Вільнюсі чи станеться воно пізніше, наприклад, у лютому. Але шанси збільшуються. Проте треба пам’ятати про уроки, які мали б винести для себе після Помаранчевої революції. Народ вийшов на Майдан, домігся перемоги, а потім, не маючи засобів впливу, не маючи спільних структур, через які проходило б народне волевиявлення, почав швидко розчаровуватися. Сьогодні треба намагатися не повторити цієї помилки.

— Як діятиме влада, заскочена настільки масштабними протестами?

— Зважаючи на те, що при владі багато людей не лише антиукраїнських настроїв, а й з відверто садистськими замашками (особливо якщо брати правоохоронні органи), можна всього очікувати. У понеділок, наприклад, міліціонер вдарив мою помічницю лише за те, що вона намагалася пройти на робоче місце, у парламентський комітет, з європейським прапором. Це люди, які не розуміють суті демократії. Їм тільки дай з когось познущатися. Тому можливі будь-які сценарії, аж до силового. Але з політичних міркувань у Януковича є ще вибір. Оскільки для нього важливі дві речі — спроба ще раз обратися у 2015-му, і гроші (хто більше запропонує — Росія чи Євросоюз), очевидно, що він у своїй свідомості остаточно ще не поставив хрест на євроінтеграції.

Денис БОГУШ, політтехнолог

— Євромайдан — поза виборчою кампанією. І це перше, що відрізняє його від Майдану часів Помаранчевої революції. Тоді усе було заздалегідь продумано і підготовлено. Головною ж силою, яка закликала людей на Євромайдан, були не політики, а громадські діячі. Усе менш організовано, багато людей самі вийшли на майдани. Але така самоорганізація показова. Людям не байдуже, що відбувається, вони усвідомлюють, навіщо стоять, розуміють, що своєю активною позицією можуть змусити Януковича задуматися. Багато хто здивувався, побачивши настільки велелюдний Євромайдан. Виявилося, що люди дуже прагматичні. На заклик політиків стільки народу не вийшло б на вулиці. А тут, коли під загрозою опинився європейський шанс для України, громадяни сказали своє слово. Вони не просто вийшли, щоб висловити свою незгоду з рішенням уряду про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію. Вони готові стояти до останнього — поки не буде підписано цю Угоду.

— Яким може бути результат Євромайдану: програма-максимум і програма-мінімум?

— Програма-максимум: акція набуде такої організованості і масштабів, що влада змушена буде не лише підписати Угоду про асоціацію, а й зробити конкретні оргвисновки. Януковичу, наприклад, доведеться вийти і сказати: без мене наробили «дєлов», Азарова — у відставку, а я, бачите, такий хороший, народ послухав. Це можливо. Щодо закликів про імпічмент президентові і дострокові парламентські вибори, думаю, це нереально.

Програма-мінімум Євромайдану вже виконана. Його помітили, як в Україні, так і за кордоном. Європейські політики бачать, що народ України за євроінтеграцію, і все ще готові підписати Угоду. Євромайдан додав позитивного ставлення до України. І це може бути вигідним до певного часу. Але якраз часу залишається дуже мало. Якщо за ці кілька днів Янукович не прийме правильне рішення, потім буде набагато важче спілкуватися з Заходом.

— Чи допускаєте, що влада може вдатися до силового варіанта?

— Думаю, вона була заскочена вже самою чисельністю Євромайдану. Команда Януковича навіть не уявляла, що може бути така реакція. Тому, думаю, всі рішення ще попереду. Щодо силового варіанта, то його ймовірність — відсотків 70. Влада вичікує, аби кількість учасників акції зменшилася настільки, щоб можна було діяти — тіснити, розганяти, провести зачистку.

Вікторія СЮМАР, виконавчий директор Інституту масової інформації, учасниця Євромайдану у Києві

— Щодо атмосфери на Євромайдані, то відчуття ті самі, що й під час Помаранчевої революції. Народ довів, що спроможний самоорганізуватися на високому рівні. Люди вийшли не за партійні прапори чи гасла. Вони вірять в ідею і готові заради неї активно діяти. Усе це надихає. Дуже важливі перші дні Євромайдану, важливо, щоб хвиля не згасала. А для цього потрібно пред’явити людям конкретний план дій, який мав би привести до виконання головних умов.

— Як думаєте, що зараз відбувається в головах Януковича, Азарова?

— Мене теж дуже цікавить це питання. Після недільних подій я знайшла для себе пояснення, чого вже досяг Євромайдан. Ті 200 тисяч людей, які вийшли на вулиці Києва, живі майдани показали Януковичу, наскільки Україна хоче в Європу. Але, думаю, буде вп’ятеро більше людей, аби показати йому, наскільки Україна не хоче до Росії, до Митного союзу. Це був серйозний сигнал для Януковича.

Вікторія СИБІР, активістка одеського Євромайдану

— Євромайдан в Одесі ще з п’ятниці стояв. Ніякої партійної символіки, лише європейські прапори. Розбили наметове містечко, в якому і вночі чергували. Спершу було два намети, потім їх стало вісім. На мітинги збиралося 500-600 людей. У неділю ми оголосили, що стоятимемо до останнього — до підписання Угоди про асоціацію. Того ж дня одного з організаторів Майдану викликали до суду і судовим рішенням заборонили проведення акції. Начебто якась там організація пауерліфтерів звернулася з позовом, що вони проти євроінтеграції, а ми ледь не лякаємо їх своїми протестами. Чекати міліції довго не довелося. О п’ятій ранку, коли у наметовому містечку нас було 24, приїхали понад сто міліціонерів. З ними підтягнулися пацани у спортивних костюмах (їх близько 40 було). Міліція оточила Майдан, хлопці рознесли наметове містечко. Трьох наших забрали і зранку потягли до суду. Але нас це не зупинить. Домовилися, що у понеділок о шостій вечора знову зберемося на акцію. Хто — після роботи, хто — після навчання.

— До Києва їхати не плануєте?

— Збиралися. Але коли побачили, що така ситуація в Одесі, вирішили, що тут наша присутність більше потрібна. У Києві без нас впораються, а в Одесі, коли такий сильний пресинг, треба викручуватися й організовувати людей.

— Яка була реакція одеситів на ваше євромістечко?

— Були ідіоти, які підходили і казали, що ми стоїмо за гроші, «понаехали бандеровцы». Але здебільшого реакція була позитивна. Багато людей підходили, висловлювали свою підтримку, казали, що хочуть підписатися під вимогами до Януковича.