Опозиційність «Інтера» була елементом торгів перед продажем

Телеканал “Інтер” не переставав дивувати. Ні, на ньому не стало менше російської попси, надалі чи не щодня “крутили” Галкіна... Та випуски “Новин” на каналі дивували критикою уряду. Так було останні кілька місяців. Завершився цей “розгул демократії” приголомшливою звісткою: відбулася найбільша в історії українського медіаринку оборудка: компанія K.H. Media Limited Валерія Хорошковського продала 100 відсотків акцій компанії Inter Media Group Limited. Тобто канал “Інтер” з усіма «нутрощами» перейшов компанії CDF Media Limited, що належить олігархові Дмитру Фірташу, за рекордну суму ­ 2,5 мільярда доларів!

Кому належить телеканал “Інтер”, у передачах якого не приховували ідеологічної орієнтації на Кремль, було таємницею. Аналітики навіть вважали, що найпотужнішим рупором Кремля в Україні володіє саме Дмитро Фірташ. У грудні 2008 року посол США в Україні Вільям Тейлор у своєму звіті зазначив: “Дмитро Фірташ придбав 61% акцій української медіагрупи “Інтер”. Та це твердження спростував Валерій Хорошковський. В одному з прямих ефірів він признався, що саме йому належить контрольний пакет акцій каналу. І раптом “Інтер” отримав нового власника.

Продаж “Інтера” Хорошковський пов’язав зі своїми іграми в опозиційність. Нагадаємо, після парламентських виборів та “перезавантаження” уряду Хорошковський вдався до демаршу — розкритикував уряд Азарова і заявив, що не бажає працювати з “одіозним прем’єром.” Після виходу з уряду він заявив: “В умовах, що склалися, я не маю можливості забезпечувати розвиток групи, і саме ці обставини стали моєю головною мотивацією щодо продажу”.

Експертів телеринку здивував не лише факт продажу каналу, а й ціна, яку новий власник заплатив за “Інтер”. “Ціна однозначно дуже завищена, — вважає медіа­експерт Артем Біденко. — Експертно, з усіма бонусами, я б оцінив максимальну вартість групи “Інтер” у 800 млн. доларів”, ­ зазначив фахівець.

“Подальша монополізація телепростору владою, точніше, частиною влади, напередодні президентських виборів”, ­ так охарактеризував продаж “Інтера” народний депутат, екс­гендиректор каналу Тві Микола Княжицький. “На мою думку, — зауважив він, — ця оборудка задумувалася ще тоді, коли Валерій Хорошковський брав участь у поверненні 11 млрд. кубів газу. Мені здається, що за цей газ Хорошковському обіцяли заплатити певні кошти, але він повинен був віддати “Інтер” людям, більш наближеним до влади. Тому не виключаю, що власником “Інтера” виявиться не сам пан Фірташ, а в нього з’являться якісь партнери, які будуть близькими до “Сім’ї” президента”.

Зміну власника каналу, вважає шеф­редактор Інтернет­видання “Телекритика” Наталія Лигачова, найближчими днями відчують глядачі. “ “Інтер” знову перейде до сталого посереднього формату, який звикли бачити. Він буде лояльним до влади, сервільним до уряду, без балансованості, без плюралізму, без критики. Все повернеться “на круги своя”. Для медіа­простору це втрата”, — підсумувала Наталія Лигачова.

Отар Довженко, медіа­експерт

— Є різні версії щодо продажу “Інтера” — від фіктивного продажу задля захисту до домовленостей у високих кабінетах. Одне можна сказати точно: Хорошковський, купуючи “Інтер” 2006­го, не мав таких великих грошей, які за нього заплатив. І Фірташ не має такої суми, яка була озвучена. Або насправді платить хтось інший, або відбувається не те, про що було публічно оголошено.

Немає сумнівів у тому, що угода санкціонована Банковою. Припускаю, що демонстративна ”демократизація” каналу протягом останніх кількох місяців робилася задля психологічного тиску в процесі переговорів — таке собі брязкання зброєю. І це ще раз підтверджує, що медіа, свобода слова, журналісти — лише розмінна монета в кулуарних політично­бізнесових іграх. Ризикую припустити, що незабаром новинні ток­шоу “Інтера” знову ляжуть під владу. І ми переконаємося, що хоч би хто безпосередньо не володів цим каналом, реальний контроль належить Банковій і Кремлю.