Єдина опозиційна сила: реальність чи міф?

Наснажена скоординованими діями опозиції під час виборчої кампанії та її більш-менш злагодженою поведінкою у парламенті, Юлія Тимошенко з-за ґрат харківської лікарні-тюрми ініціювала ідею створення єдиної опозиційної партії. Очевидно — для перемоги демократів на наступних президентських виборах. «Каток Партії регіонів може зупинити лише потужна опозиційна сила, яка матиме беззаперечну підтримку суспільства, — написала екс-прем’єр у зверненні до соратників у День Соборності. — Об’єднавчі процеси опозиційних сил із суспільством пришвидшать загибель цього колоса на глиняних ногах, яким насправді є режим Януковича».

Та чи стане заклик ув’язненого лідера опозиції керівництвом до дії? Були випадки, коли ідеї Тимошенко її команда на волі пропускала повз вуха…

У партіях «УДАР» і «Свобода» ініціативу Тимошенко зустріли без особливого ентузіазму. Віталій Кличко заявив, що об’єднання його політичної сили із «Батьківщиною» чи «Свободою» нереальне, бо політичні сили різняться ідеологіями. Такої ж позиції дотримуються у Тягнибока. Народний депутат Юрій Сиротюк вважає, що «зведення до купи» лібералів, соціал-демократів і націоналістів є непродуктивним. А штучне об’єднання, мовляв, наперед приречене на провал.

Водночас директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов переконаний: для президентської перемоги у 2015 році об’єднання опозиції обов’язкове. Якщо опоненти Януковича діятимуть відособлено, вибори вони програють.

А які настрої у парламентській фракції «Батьківщина», котра зібрала під своє крило політиків з «Фронту Змін», Народного Руху, «Реформ і порядку», «Громадянської позиції», «За Україну!»? Чи готові представники цих політсил розчинитися в одній опозиційній мегапартії?

— У київській міській «Батьківщині», яку я очолюю, — каже народний депутат Юрій Одарченко, — відразу після звернення Тимошенко провели конференцію, де заявили про нагальну потребу об’єднання всіх опозиційних сил. Це гуртування можна було би розпочати з ініціювання і проведення всеукраїнського референдуму щодо звільнення політичних в’язнів. Другим на такому референдумі мало би стояти питання про імпічмент президента Януковича.

— Опозиція у нас різношерста. Зокрема фракція «Батьківщина» складається з кількох політичних сил. Чи готові ці сегменти стати конгломератом?

— Це процес не одного дня, він не простий. Активи з братніх партій змушені будуть увійти до лав якоїсь іншої сили, яку визначать пріоритетною. Комусь треба буде поступитися. «Батьківщина» такі кроки робила. Заради об’єднання опозиції наша київська організація на недавніх виборах висунула у мажоритарних округах столиці, крім Володимира Яворівського, кандидатів, які не є членами нашої партії. Ми надали підтримку колишньому представнику фракції «НУ-НС» Ксенії Ляпіній, Володимиру Бондаренку і Сергію Терьохіну із партії «Реформи і порядок», Віталію Яремі і Дмитру Андрієвському з «Фронту Змін», безпартійному Олександру Бригінцю. Ми надали округ і «рухівцю» Олександру Чорноволенку. Він вступив у «Батьківщину», але після виграшу виборів повернувся у НРУ… Фактично наш партійний актив пішов на самопожертву, вирішивши не висувати людей зі свого середовища. У цьому ми вбачали свою об’єднавчу місію. Кроки назустріч повинні зробити наші колеги.

— Очевидно, що «Батьківщина» з її історією і досвідом мала би бути центром об’єднавчого процесу. Однак доводилося чути думку, що представники інших партій витісняють її представників на другий план, намагаються самі диктувати умови. Чи не відбудеться у такий спосіб поглинання «Батьківщини»?

— Скажу за київську організацію. Ніхто нас «підминати» не може. Наші осередки створені на міцних ідеологічних засадах, вони загартовані у цій війні з режимом Януковича, тож їх існування не залежить від чиєїсь окремої волі…

— Ми маємо на увазі «Батьківщину» парламентську. З боку здається, що її представники дещо відсторонені від справ, а тон в усьому задають очільники колишнього «Фронту Змін»…

— Ніхто ні на кого натиснути у нас не може, ніхто нікому не закриває рота. Будь-яка ініціативна людина має можливість працювати на спільну справу і бути почутою.

— Йдеться про єдину партію, однак єдність дій у фракції «Батьківщина» спостерігається не завжди. Взяти хоча би голосування щодо декриміналізації «статті Тимошенко», на яке не з’явилися понад два десятки ваших депутатів. Чи не є це тривожним дзвіночком?

— За погану організацію цього голосування повинні відповісти уповноважені координувати цей процес люди. Маємо серйозне недопрацювання з їхнього боку. А загалом, як на мене, варто було б не ділитися на міжрегіональні групи у парламенті на кшталт «кияни — передусім», «галичани — передусім» (це справи місцевих рад), а створити ефективне міжфракційне об’єднання для звільнення Юлії Тимошенко. Можливість така була, бо, бачте, навіть вісім «регіоналів» проголосували за декриміналізацію цієї статті.

— Чи вірите ви, що єдина опозиційна сила в Україні з’явиться? Що вона піде одним фронтом на президентські вибори…

— Мені би цього дуже хотілося.