Передплата 2024 «Добра кухня»

Ірина ФАРІОН: «Чому над нами «звисилося» таке, як Янукович? Тому, що ми так змаліли»

Народний депутат від «Свободи» – про те, з чим її політична сила прийшла у Верховну Раду, чого від неї чекати надалі.

Гостем Центру політичного прогнозування газети «Високий Замок» була харизматична представниця партії «Свобода» Ірина Фаріон.

— Багато з тих, хто вперше потрапляє у стіни Верховної Ради, каже, що відчуває гнітючу атмосферу, негатив, що там тяжко дихається. Які відчуття у вас?

— Якщо комусь здається, що енергетика у Верховній Раді — погана, треба самому привнести туди іншу. Запропонувати щось інше — своїм способом мислення, світоглядом, думками.

Перші дні у Верховній Раді були бурхливі. Думаю, наступні теж будуть такими ж, бо в інший спосіб працювати там, напевно, не доведеться…

Наше завдання, особливо на порозі Різдва Христового, Нового року — вміти знаходити позитивні речі у всьому. Суцільний негативізм, який панує у нашому суспільстві і в середині більшості з нас, працює на негативну модель деградації. Нема вже куди деградувати! Треба знаходити інші точки опори, розбудовувати не просто надію у суспільстві, а пропонувати іншу дорогу — впевненості, віри, самодостатності.

— Експерти оцінили дебют «Свободи» як досить вдалий. Так виглядає, що ваша політична сила вже у перші дні роботи новообраного парламенту виправдала сподівання ваших виборців. Як діятимете далі? Так само радикально, шумно, звертаючи увагу на себе?

— Те, що ми робили у перші півтора дня, — не складання якогось іспиту перед нашими виборцями чи однодухами. Це така наша сутність, наша природа. Якщо середовище, в якому я є, накидує підлу модель поведінки, то я починаю протестувати. Якщо відповідно до регламенту треба голосувати персонально, а орда персонально не голосує, я повстаю проти цього. Якщо відповідно до Конституції українська мова — державна, якщо відповідно до рішення Конституційного Суду у всіх державних органах слід говорити державною мовою, а вони цього не роблять — то я протестую. Якщо біля Верховної Ради спорудили якийсь дивовижний паркан, і я не можу пройти, — я протестую. Це не політика, це — демонстрування людської, національної гідності.

— Чи розумієте ви, що радикалізм «Свободи» провокує радикалізм з іншого, проросійського боку? Провокує радикальну політику у всій державі, радикальну реакцію суспільства. Ваші (абсолютно справедливі) вимоги говорити українською вже спричинили заяву «регіоналки» Олени Бондаренко, яка сказала, що на зло «Свободі» будемо розмовляти тільки російською.

— Класно відповів Юрко Михальчишин у контексті цієї Лєночки Бондаренко. Мовляв, дитина зробила збитки, мама її покарала, а дитина сказала, що на зло відморозить собі вушка. Ну то нехай Лєна Бондаренко відморожує собі на зло вушка…

Якщо людина чи політична сила хочуть досягти мети, вони, в першу чергу, мають зважати на свої внутрішні імперативи. Зовнішні чинники мають бути вторинними. Якби Степан Бандера зважав на те, що вбивство міністра Перацького ускладнить відносини з Польщею і Україною, то ми не мали б цієї легенди, яка дає сьогодні нам неабияку силу. Якби Українська Повстанська Армія весь час думала би про те, що не зможе подолати такого ворога, як нацистська Німеччина і комуністична Московія, ми б не мали тих 300 тисяч повстанців, із сили яких сьогодні живимося. Всі ці хитрі ходи «кому це корисно», «кому це не корисно» для мене є смішними, примітивними. Ніякими! Неможливо спинити «Свободу» у поступі до мети, яку ми перед собою поставили! Наше завдання — не просто представницька гілка влади, а реальна влада в Украї-ні.

— Нікого не слухати, це теж, мабуть, неправильна позиція. Бо політика — мистецтво компромісу…

— Політика — це мистецтво побудови держави. Великий державотворець Макіавеллі казав: державний діяч потребує поради тільки тоді, коли сам про це просить. Якщо ми потребуватимемо поради, то будемо питати її не у політичних аналітиків, а у своїх виборців. Мій виборець — це моя ікона. До нього прийду і з ним буду спілкуватися.

— Прем’єр Азаров заявив, що готовий разом з вами «покращувати українськую мову». А ви готові йому допомогти?

— Я ж йому запропонувала… У мене є монографія «Мовна норма: знищення, пошук, віднова». У ній простежила мутацію української норми упродовж ста років. Якби Азаров узяв до рук цю книжку і прочитав це, можливо, якоюсь мірою допомогло б йому. У другій частині цієї книжки є банальні словнички — правильного наголошення, лексичних, граматичних норм, синтаксичних сполучень. Крім цього, у книжці є диск з роботами моїх студентів, де вони «малюють» мову. Якщо Азарову складно через слова пізнавати українську мову, то, можливо, через малюнки йому було б легше все це сприйняти… Ми надіш-лемо Азарову мою монографію.

— «Свободу» називають «спецназом опозиції», «санітарами парламенту». А чи може «Свобода» бути будівельниками, виконробами?

— Гарна метафора. Але чи можна збудувати гарний дім на поганому, розхитаному фундаменті? Щоб стати будівельниками, треба спочатку стати «спецназом», аби знищити руйнівні основи. Така участь випала на нашу долю. Основне наше завдання — законотворча діяльність. Але розуміємо й інше: чи зможемо ми за умов неголосування власними картками проголосувати власні законопроекти? Представники Партії регіонів зазвичай не ходять на засідання, замість них хтось голосує. Якщо потужно контролюватимемо цей процес, можливо, через їхню відсутність нам вдасться проголосувати важливі законопроекти. Це і буде наш будівельний чин у державі.

— В Інтернеті гуляють фото, на яких ваші колеги сміються з «регіоналами»… А ще прокоментуйте історію про те, що сайт «Свободи» розміщений за російською адресою.

— Щодо спільного з «регіоналами» фото. До Руслана Кошулинського і Андрія Мохника у парламенті підійшов Ельбрус Тедеєв з ґудзиком і каже: «Мы оторвали пуговицу у кого-то. Это ваша?». Мовляв, нехай собі пришиють. Наші хлопці почали реготати. Бо це був ґудзик з дорогого костюма Zilli. «Свободівці» сказали: наші депутати в таких дорогих костюмах не ходять. Це ви у своїх відірвали. Тому нехай вони собі і пришиють…

Щодо нашого сайту. Про його «російську» адресу нічого не знаю, це у наших веб-майстрів треба запитувати. Але знаю, що періодично наш сайт «лягає» — бо його блокують у різний спосіб. Зрозуміло, для чого — щоб «Свобода» не могла через елект-ронні ресурси доносити інформацію до своїх виборців.

— Кажуть, з вашим лідером Олегом Тягнибоком мала перемовини Ганна Герман…

— У Верховній Раді створюються так звані міжфракційні тематичні групи, які сприяють порозумінню з різними церквами. Герман підійшла до Тягнибока, сказала, що представляє групу, яка начебто захищає свободу совісті в контексті вибору греко-католиків (групу щодо захисту православних УПЦ КП представляє В’ячеслав Кириленко). Герман запропонувала Тягнибоку зробити вибір. Більшість наших депутатів записалася у групу В’ячеслава Кириленка. Є і такі, що підуть у групу, яка налагоджуватиме стосунки з УГКЦ. Хоча мені особисто працювати з особою на букву «Г» було би дуже некомфортно…

— «Свобода» не раз заявляла, що виступає за люстрацію. Чи готова «Свобода» до внутріпартійної люстрації, до санкцій проти своїх партійців, які скомпрометували себе (у пресі були такі повідомлення)?

— Звичайно, що готова. Будь-яка людина набирається негативу від світу, від того, що не працює над собою. Якщо партійний організм не працює над самоочищенням, він не має жодної перспективи. Кожен має звітувати перед собою — чи він є ритуальним членом партії, чи є активним членом партії. Так само це стосується депутатського корпусу. Якість політики — це якість людини. Як казав Шевченко, «маліють люди, висяться царі». Чому над нами «звисилося» таке, як Янукович? Тому, що ми так змаліли. Проблема в цілому українському організмі. Люстрації потребує більшість країни. «Люстрація» — це люстра, яка проливає світло на кожного з нас. Вміймо бути жорсткими до самих себе, у першу чергу. Ми ж зазвичай для себе буваємо адвокатами, а для когось — прокурорами. А треба бути і адвокатами, і прокурорами водночас.

— Виборці «Свободи» у переважній своїй більшості виступають за інтеграцію України з ЄС. Водночас ідео-логічними побратимами «Свободи» на Заході є партії, які однозначно проти Євросоюзу. Лідер «Національного фронту» Марін Ле Пен прямо каже: я хочу, щоб Франція вий-шла із Європейського Союзу. «Справжні фіни» теж проти ЄС…

— На щастя, Європа не остаточно ототожнена з Європейською Унією. ЄС — наддержавне утворення, яке є наслідком домовленостей кількох держав. Це вигідний для кількох країн бізнес-проект.

Ми говоримо про інтегрування до Європейської Унії так часто тільки тому, що з супротивного боку маємо Євроазійський простір. І що загрозливішим для нас є цей простір, то більше зорієнтовані на європейський вектор.

Ми — за Європу вільних націй, з якою маємо тісні взаємини. Зокрема з «Національним фронтом» Франції. Маємо тісні зв’язки зі «Справжніми фінами», з правою силою «Ранкова зоря», яка народилася у Греції, з аналогічними рухами Австрії, Угорщини. Наше прагнення інтегруватися в Європу не означає влитися у структури ЄС. Це означає сповідувати демократичні цінності, спові-дувати гідність людську і гідність націо-нальну. Ми не сприймаємо національного нівелювання. Не потребуємо другого СРСР з пануванням інтернаціональної ідео-логії. Європа прокидається у бажанні зберегти своє національне обличчя. Вона не має такої страшної проблеми, як, наприклад, захистити мову. Кожен турок, який приїздить до Німеччини, змушений знати німецьку. Кожен араб, який приїхав до Лондона, безапеляційно вивчає англійську. Можливо, через те, що європейці зовсім не обізнані з катастрофічним станом української мови в Україні, вони дозволяють собі голосувати за якісь дивні речі (йдеться про останню резолюцію Європарламенту із закликом до демократичних партій в Україні не співпрацювати зі «Свободою». — І. Ф.). Перш ніж європейцям голосувати за щось, треба було б їм вивчити ситуацію, програму нашої партії «Свобода». Робити завчасні висновки — щонайменше не професійно.

— Ви не любите говорити про пані на букву «Г», і все ж скажіть про її політичні виступи…

— Я вручила б їй гран-прі за пустомельство. Кажуть, слова мають вагу. Але коли слухаєш мовлення цієї людини, розумієш, наскільки мова може бути зужитою, пустою, наскільки мова може мати темний бік. З допомогою слова можна будувати світ. Але коли чуєш мову таких людей, розумієш, як можна все це знівелювати з допомогою слова, наскільки слово є руйнівною категорією. Невипадково є таке прислів’я, що чарівними словами гадюк замовляють, а тепле слово цілу зиму гріє. Огидно, коли люди вживають слова-налички, слова, з яких зовсім вимиті смисли.

— Мабуть, багато людей мріють побачити на якомусь ток-шоу вас і пані «Г». Ви будете «чарівними словами» замовляти?..

— Нічого не змінилося від древньоримських часів — люди хочуть хліба і видовищ! Я намагатимуся уникати цього. Бо якщо виходжу на ринг з ними, то, вибачте, опускаюся до цього рівня. Я хочу мати перед собою цікавого суперника. Хотіла б вийти на ринг з… представником Об’єднаної опозиції чи

«УДАРу». Наприклад, поспілкуватися з В’ячеславом Кириленком. Це та постать, за якою спостерігаю. Не знаю, чи в нас би вийшла дискусія — може, у нас вийшло б заглиблення у те, що ми говоримо.

P.S. Відео з прес-конференції Ірини Фаріон у редакції «ВЗ» дивіться на нашому сайті wz.lviv.ua.

Схожі новини