Микола КНЯЖИЦЬКИЙ: «Через цифрове телебачення в Україні хочуть ввести цензуру…»
На вітчизняному ТБ по кілька разів на день з’являється реклама прогресивного ноу¬хау – тюнерів цифрового телебачення.
Від представників влади можна почути самовихваляння, що вони роблять важливу державну справу, зокрема соціально спрямовану, бо безоплатно постачають це коштовне обладнання малозабезпеченим верствам населення. Однак наші телечиновники не до кінця щирі. За показною телеблагодійністю ховається і далекоглядний політичний розрахунок. Про це та інше — у розмові кореспондента «Високого Замку» із гендиректором телеканалу ТВі Миколою Княжицьким.
—Загалом цифрове телебачення вводять зараз всюди у Європі, зокрема у сусідній Польщі, -каже пан Микола. -Його мета — надати громадянам послуги кращої якості, бо цифровий сигнал кращий від аналогового. «Цифра» дає змогу безкоштовно дивитися більше каналів, а ще звільняє частину спектра зв’язку для інших послуг зв’язків тому ж населенню.
В Україні ж цифрове телебачення створено заради іншого -монополізації телерадіопростору. Ми досі не знаємо, хто є власником компанії¬монополіста -ТзОВ «Зеонбуд», провайдера, який надаватиме технічні послуги з поширення телесигналу та пакетуватиме телеканали.
Кажу «монополізації», бо ми бачимо, що ті компанії, яким надали «цифрові ліцензії», не подають якісний телепродукт. Там є канали, які існували раніше і відомі для українців. Але є багато нових каналів, яких до запуску цифрового телебачення навіть не існувало, їхня якість дуже погана або вони взагалі не вийшли в ефір. Ми бачимо, що багато місцевих каналів взагалі не отримали цифрових частот, а це є фактичним знищенням місцевого телерадіомовлення…
Крім того, за досить темними схемами виділяються кошти з держбюджету на закупівлю тюнерів для цифрового телебачення. Є всі підстави говорити, що хтось на цьому збагачується. Оборудки з цими тюнерами дуже часто, особливо на сході України, використовували під час виборчої кампанії. Провладні кандидати, роздаючи ці пристрої, у такий спосіб купували голоси виборців.
—Кажуть, натхненники ідеї цифрового ТБ змусять людей дивитися тільки те, що їх змусять…
—Це вже відбувається! Національна рада з питань телебачення і радіомовлення постановила, що усі цифрові канали обов’язково повинні бути в універсальній програмній послузі. Є багато кабельних мереж, які не в стані вмістити у програмну послугу ще якісь інші канали, бо технічні можливості тих мереж є обмеженими. Тому вони будуть викидати звідти інші канали — або українські, такі, як, скажімо, опозиційний ТВі, або міжнародні -такі, як «Діскавері», які люблять дивитися люди -щоб повністю монополізувати цей простір у кабельному ТБ. Крім того, існують проекти закону, де сказано, що супутникові канали повинні кодуватися. Є багато намірів зробити так, щоб завдяки цифровому телебаченню ввести в Украї¬ні цензуру і обмежити права глядачів.
—Який вихід з цієї ситуації?
—Не слід придумувати велосипед. Треба подивитися на європейський досвід введення цифрового телебачення. Наш медіаринок повинен бути прозорим, всі повинні знати, хто є власником того чи іншого ЗМІ, а тим більше — електронного. Не повинно бути монополії, не може бути в одного власника, як сказано у законі, більше 33% медіаринку, а у двох власників разом — більше 50% медіаринку. Наш закон і зараз є непоганим для того, щоб уникнути концентрації ЗМІ в одних руках. Але має бути переглянута державна програма із впровадження цифрового телебачення. «Цифру» треба впроваджувати так, щоб люди від цього виграли, а не програли. Щоб була не цензура, а збільшення свободи слова.
—Кажуть, що з часом «тарілки» супутникового телебачення, які висять чи не на кожній хаті і люди дивляться на них, що вважають за потрібне, через ці цифрові новації стануть металобрухтом…
—Очевидно, це не так. У цифровому телебаченні можна дивитися 28 чи 32 канали, а через «тарілку» -тисячі каналів! Всюди у світі існує як ефірне цифрове ТБ (бо аналогове відходить), так і супутникове. У цьому полягає диверсифікація для глядачів. У європейських країнах вона закріплена законодавчо, і кожен громадянин робить так, як йому зручніше. Я радив би «тарілки» купувати і ставити, бо обмежити свободу слова на супутнику набагато складніше, а то й неможливо.
—Ви згадували про кодування вітчизняних каналів, щоб їх не можне було дивитися через супутник…
—Є такі спроби. Якщо вони будуть здійснені, нам ніхто не заборонить вести мовлення з¬за кордону. Але очевидно, що така спроба є антиукраїнською. Бо якщо це буде зроблено, то більшість українців, які мають супутникові антени, розвернуть їх на російські супутники, які не кодуються, і дивитимуться російські програми. Думаю, ніхто в цьому не зацікавлений. Якби існувало кодування у світі, то ми не бачили би Бі¬бі¬сі, Сі¬ен¬ен. Було би закодовано і РТР. Цього немає. Натомість нам пропонують кодувати саме українські канали. Інакше як антиукраїнською ініціативою я це назвати не можу.
—Ви говорили про прихованих власників. Очевидно, йдеться про те, що хтось ще й відхопив великий куш державних коштів. Тяжко встановити, хто за цим стоїть?
—На жаль, офіційну інформацію приховують. Але у пресі пишуть, що власниками «Зеонбуду» є перший віце¬прем’єр Валерій Хорошковський, Ринат Ахметов і сім’я президента.
