«Якщо махаємо рукою на наших дітей сьогодні, то махаємо на Україну завтра»

«Ми подали у форматі „казка у казці“ наші неймовірні українські казки, — розповів у своєму відео Олександр Музика, — поєднуючи їх з історіями про українські регіони, про сьогодення та минуле наших українських міст. Разом із Манюнчиком та Манюнею ви поринете у світ казок та отримаєте багато інформації про наші українські міста та регіони».

Окрім книжок, які оживають за допомогою смартфона, Олександр виготовляє розвивальні ігри для дітей. Наприклад, як треба вчити табличку множення та розвивати у дітей пам’ять… Перевірити знання дитини з різних тем батьки зможуть за допомогою магічних квізів. Якщо відповідь правильна, під запитанням з’явиться смайлик з усмішкою, якщо неправильна — сумний смайлик…

Я зателефонувала до Олександра Музики, аби розпитати його про інтелектуальні ігри. Чоловік, до речі, раніше працював у банку.

— У Вінниці у ліцеї я викладаю математику, а в університеті на першому курсі - запуск успішних стартапів, — каже викладач і підприємець Олександр Музика. — Перша моя освіта — педагогічна. Був переможцем Всеукраїнської олімпіади з педагогіки. Дізнався про різні ігрові методики і почав застосовувати цей досвід у своєму житті.

2012 року у мене народився старший син, у 2015 році - молодший. Дружина теж закінчила педагогічний університет. Ми почали шукати в Інтернеті ідеї, як вдома розвивати дітей. Найбільше нейронних зв’язків у дитини формується саме у дошкільному віці (від 2−6 років). Це золотий період, коли дитина має максимально, як губка, втягувати у себе корисну інформацію. Батьків, які цього не розуміють, одразу видно, бо в їхніх дітей у руках смартфон. У цих батьків у руках теж смартфон, і вони не хочуть, щоб дитина їх від нього відволікала.

Маємо думати про виховання дітей за допомогою домашніх методик. Ми з дружиною побачили, що готових методик немає. Іграшки з-за кордону можуть не підходити під наш менталітет, а саме завдяки грі можна формувати у дитини необхідні навички.

Нашим дітям космічно пощастило у зв’язку із розвитком IT-технологій. Точка доступу до світових знань у них у руці! Будь-яку інформацію можна отримати за декілька кліків. Але у нашій державі немає методики, як дитині подати ґаджет, щоб вона не сприймала його як «коробочку» для гри. Дитина повинна розуміти, що це точка комунікації зі світом! Одна з функцій — це гра. Діти найчастіше тицяють на яскраві червоні кнопочки. Найбільша червона кнопка — це YouTube. Діти поглинають розумний контент мовчки, а мовчазне сприйняття інформації атрофує емпатію та емоційний інтелект — вміння спілкуватися та формулювати думку. Дитина може рости розумною, але не може пояснити те, що знає.

Що ми зробили, створюючи книжку, яка оживає? Книжка — це класичний спосіб виховання, а смартфон або планшет — можливість поєднати сучасну технологію з класичним способом виховання. У нас книжка оживає не просто як мультик, дитина може натискати на різні об'єкти. Вони видають звуки.

Книжки озвучені десятьма мовами. Можна паралельно вивчати якусь мову. Цей «вау», який дитина бачить, дозволяє батькам спілкуватися з дитиною під час усього процесу. Наприклад, мама питає у дитини: «Що це біля пташечки?». — «Яєчко». — «А давай порахуємо яєчка…». Мені потрібно було підготувати методику, як користуватися цією книжкою.

Я цей проєкт почав створювати не з метою педагогічної інтеграції, я хотів, щоб мої діти побачили казки, на яких ми росли: «Колобок», «Троє поросят», «Дюймовочка», «Вовк і семеро козенят», «Ріпка», але у сучасному форматі. Також на це дивився як на можливість заробити, тобто як на бізнес-проєкт. Коли почав їздити по виставках, побачив, що люди цікавляться такими книжками. Нам вдається поєднувати навчальні методики та гру.

Одним з перших виробів, який почали робити, був набір Піфагора (для вивчення таблички множення). Є вчителі, які підтримують зубріння, наприклад, дитина має на завтра вивчити табличку множення на 5. А є вчителі, які дитину готують до вивчення таблиці множення. Коли дитина розуміє тему «число», «склад числа», «додавання через десяток», тоді вчителька демонструє дитині принцип множення. І лише потім приходить запам’ятовування. Але дитина в основі розуміє, як це працює. Є велика кількість класів, які користуються нашими напрацюваннями.

— Розкажіть про ваші найпопулярніші розвивальні ігри…

— Часто замовляють інтерактивні книги (для дітей віком 2−4 роки). Популярною є гра МЕМОграй — для тренування пам’яті. Також у нас є розумні блокнотики «Магічні квізи», у них є запитання та чотири варіанти відповіді (якщо дитина відповідає правильно, з’являється радісний смайлик. — Авт.). Коли з’являється смайлик, ми дитину хвалимо: «Молодець!». А якщо дитина не знає відповіді, можемо розібрати з нею це запитання. І коли через тиждень-два повернемося до цього запитання, дитина напевно знатиме правильну відповідь. Тобто правильна відповідь дитини — це ще й мотивація — навчатися далі. Якщо дитина неправильно відповідає - можливість для батьків збільшити кількість знань дитини.

— Є батьки, які багато займаються з дітьми у дошкільному віці. Дитина вміє читати, писати, рахувати. Ходить на різноманітні гуртки. І йде до школи підготовленою. Чи має бути все-таки золота середина у її вихованні у дошкільному віці?

— Є два підходи до виховання дитини. Перший: «метод скульптура». Коли батьки виховують дитину, наче «витесують» скульптуру… Другий метод — «садовода». Уявіть собі підготовлену землю, яку ми зволожили, додали добрива. Садимо зернину, і далі рослинка росте самостійно. Ми лише спостерігаємо за нею. Бачимо, вона у бік росте, крону трішечки підрізали… Часто батьки переходять «на метод скульптора» — хочуть дати все найкраще дитині. Я за поєднання цих двох підходів.

— Які відгуки отримуєте у соцмережах?

— Почали писати, що «Колобок» — «это русская народная сказка». Це казка, яка була зібрана в українському фолькльорі. За допомогою фахівців проведено дослідження — це українська казка. Я кайфую і дякую за те, що є люди, які розуміють сенс того, що ми з дружиною і командою робимо. Наша місія — пробудити і заразити батьків ідеєю домашньої методики. Домашніх методик у роботі з дітьми недооцінюють.

Займатися з дітьми вдома треба не з примусу, а через гру. Щоби дитина не відчувала у батьках викладачів. У мене не завжди це виходить, бо я діючий викладач.

— Прочитала, що високе IQ новонароджена дитина отримує або від батьків, або від інших родичів. Цікава ваша думка про це…

— З точки зору педагогіки на людину впливає три фактори. Перший — генетика. Другий — оточення, третій — виховання. І оточення, і виховання впливають на рівень інтелекту, який можна «прокачувати» протягом життя. Коли дитину з ранніх літ віддаєте на один гурток, на інший, дитина вчиться комунікації. Коли ми займалися з дітьми-переселенцями, ми їх ділили на певні групи, наприклад, в одній групі були діти віком 5 років. Ось що ми побачили. 5-річна дитина, яка ходила на різні гуртки, активна, швидко запам’ятовує фішки… А інша 5-річна дитина, яка в силу обставин не мала можливості відвідувати гуртки, емоційно замкнута. Якщо б рівень IQ залежав тільки від генетики, діти одного віку мали би видавати подібні результати, але це не так. Не можемо просто народжувати дітей і сподіватися на генетику. Закликаю батьків займатися з дітьми, бо наші діти будуть завтра формувати нашу державу. І саме від них залежатиме вектор її розвитку. Якщо махаємо рукою на наших дітей сьогодні, то махаємо на Україну завтра.