Коли союзники попереджали про вторгнення, Зеленський казав: «Нам з Києва видно краще…»

Опозиція била в набат

Згадаймо, як все розпочиналося.

Вздовж північних кордонів України путін з лукашенком проводили масштабні військові маневри. До Києва раз за разом прилітали західні лідери і, показуючи перехоплені дані своїх розвідок, попереджали українського президента: напад росії неминучий. Володимир Зеленський відповідав зверхньо і зухвало: «Нам з Києва видно краще…»

Пакували речі і виїжджали з української столиці дипломати. З Києва через білорусь у росію втікала дружина кума путіна — телеведуча Оксана Марченко-медведчук. Свої сім'ї вивезли деякі можновладці…

Про насування біди волала парламентська опозиція, вимагаючи від влади екстрених контрзаходів, у тому числі - бюджетних асигнувань для ЗСУ. В одному з телеефірів колишній нардеп, за професією — медик Валерій Івасюк, зриваючись на крик, намагався достукатися до тих, хто ухвалює головні рішення: майже по всьому периметру кордонів України росія масово розгорнула польові госпіталі, у величезних об'ємах завезла донорську кров. Це пряма ознака початку масштабних бойових дій…

Тим часом влада називала розмови про велику війну, що насувалася, провокацією та нагнітанням паніки, яка призводить до гігантських фінансових втрат, відлякує інвесторів. Попередження про напад путіна розцінювали як… шкідництво. Для заспокоєння народу Банкова змушувала брехати навіть військову верхівку, яка, опустивши очі, казала у телекамери: шановні українці, живіть і працюйте спокійно, загроз немає, все під контролем…

Те, що нас чекає велике кровопролиття, особисто я зрозумів ще 13 лютого 2022 року. Того дня моя знайома розповіла, що родичка з-під Липецька телефоном шокувала її запитанням: «Чому ви, українці, хочете напасти на росію?» Було зрозуміло, що дезорієнтоване кремлівською пропагандою російське суспільство вже вибрало для себе ворога і морально готове нас вбивати.

Про чотири роки великої війни говоримо з Володимиром Омеляном, у 2016−2019 роках — міністром інфраструктури України. Його оцінки часом дуже жорсткі. Але він на них має право, бо 24 лютого 2022 року добровольцем пішов на фронт. Майор ЗСУ Володимир Омелян (на фото) воював на підступах до Києва, у Миколаївській, Херсонській областях, на Запорізькому, Харківському напрямках. Внаслідок удару російських авіабомб по наших позиціях був важко поранений, шість місяців провів у госпіталях і за станом здоров’я демобілізований.
росія діяла за своєю класичною схемою

 — Чи можна було Україні уникнути того, що сталося 24 лютого 2022 року?

— Велика війна була невідворотною. Вона цілком відповідала логіці політики кремля. кремль готувався до вторгнення за традиційною російською філософією: спершу країну, на яку хоче напасти, децентралізують зсередини. Починається хаос — за рахунок інфільтрації кремлівських агентів, вкидання великого обсягу дезінформації, грошей, інших речей, які дестабілізують країну загалом. Коли підґрунтя сформовано, відбувається військове вторгнення. росіяни, очевидно, готували його під час перебування при владі януковича. У москві бачили, що Україна остаточно відходить від росії, що вона нас втрачає. Вважали, що проросійський уряд на чолі української держави сформує фундамент для інтервенції - щоб населення мирно приймало завойовників або ж не так рішуче обстоювало свою Незалежність.

Проте цей задум провалився. До керма України прийшла справді українська влада, яка змогла навіть за важкої економічної ситуації закласти підвалини сильної Української держави, створила сильну армію…

У 2019 році росіяни провернули спецоперацію — через маніпуляції громадською думкою їм вдалося призначити Зеленського, в оточенні якого було багато явних російських агентів, які продовжували ту саму лінію, що і за часів януковича. Йшлося про дезінтеграцію, розкол усередині країни, переважання промосковських підходів — і подальше вторгнення. Чи міг Зеленський, якби був воістину українським президентом, запобігти цьому вторгненню? Тільки у випадку важкої роботи, мобілізації всіх ресурсів країни! Тільки якби на лютий 2022 року ми, як і просили про це західні союзники, були обкопані шанцями. Якби було заміновано все наше прикордоння, яке межує з росією і білоруссю. Якби ми мали достатню кількість зброї власного виробництва, насамперед ракет.

Залишався єдиний шанс, щоб відтягнути вторгнення: провести великомасштабні військові навчання із союзниками на південному, східному, північному напрямках. Ці навчання мали б отверезливий вплив на росію, якби участь у них брали батальйони зі США, Німеччини, інших країн-членів НАТО…

Все це було проігноровано.

Багато обіцянок — мало діла…

 — Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на російсько-українському фронті? У москві кажуть, що «дотискають» українців, у Києві запевняють, що виснажують ворога активною обороною і рано чи пізно це відіб'є у нього охоту воювати…

 — Найкращою оцінкою є реальна ситуація на полі бою: ми стабільно відступаємо. Після блискучих наступів 2022—2023 років мали лише одну наступальну операцію — на Курщині. Проте вона завершилася пшиком. Причому, доволі кривавим. Втратили там багато боєздатних частин, техніки, ресурсів забезпечення.

Попри запевнення про мільйони дронів, про те, що ми «розбудовуємо», «збільшуємо», «посилюємо», забезпечення бригад на лінії зіткнення залишається незадовільним. Давно треба було перейти у формат «війни дронів», а не «війни людей». Але бачимо саботаж з боку кремлівських агентів, яких досі багато у владі.

Економічна ситуація в росії погіршується. Але цю ситуацію міряємо західним підходом. Бо для будь-якої нормальної держави нинішня економічна ситуація в росії призвела б до згортання бойових дій і була б приводом віддавати під суд політичну еліту. Але кремль готовий витрачати на війну все, і робить це у стилі срср, імперської росії. Гадаю, щонайменше ще рік росія спроможна буде проводити військові дії. У наступному може зійтися низка чинників, які вгроблять економіку росії, — там може статися внутрішній колапс.

Тим часом ми так і не спромоглися розпочати серійне виробництво ракет. Не спромоглися об'єднати наших виробників дронів під дахом однієї або двох великих корпорацій державно-приватної форми, щоб масово запроваджувати у виробництво. У нас працюють безліч розрізнених компаній, залежимо від імпортних комплектуючих, насамперед з Китаю…

Маючи солідну підтримку союзників (вперше в українській історії Захід стоїть з нами і допомагає нам величезними інвестиціями в нашу оборону і економіку), ми не спромоглися належним чином організувати роботу всередині країни. Насамперед — на політичному рівні, на рівні управління своїми ресурсами. Це не випадковість. Це дії саботажу для того, щоб Україна не могла виграти війну.
Захід допомагає нам, попри «міндічгейти»

 — Чи достатніми є зусилля Заходу із приборкання путіна? Чи правильно шукати шляхи примирення з ним, як намагається робити це Макрон? Чи не розцінюють у кремлі ці спроби як слабкість?

 — Якби не було підтримки Заходу, на що сподівався путін, війна закінчилася б нашою поразкою ще у 2022-му році. Попри героїзм українського народу, доблесть ЗСУ, без фінансової підтримки Заходу ми не могли б протистояти ворогу.
Тому я мало би рефлексував на всякі політичні заяви Макрона, Трампа та інших. Наші союзники планомірно задушують росію. Допомагають нам, попри історії з міндічами. Ці речі могли би бути підставою сказати нам: ви грабуєте власну державу, мародерите, то чому маємо вам допомагати? Але Захід цього не зробив, а залишається з нами.

Нам хотілося б, щоб танкери з російською нафтою затримували у всіх морях і океанах — і росія була у повній ізоляції. Але ми самі так не робимо! російська нафта досі іде територією України. російські компанії досі представлені на території України, причому — в енергетичному секторі. Єрмаки досі без підозр і не у СІЗО!

Треба чесно подивитися у дзеркало і запитати самих себе: чи ми достатньо зробили для того, щоб держава функціонувала належним чином і не була в руках популістів, корупціонерів і зрадників?

Коли нагору вийде вся правда…

— Думки українців щодо ролі Верховного Головнокомандувача у нинішніх подіях розділилися. Одні кажуть, що Зеленський — великий патріот, який денно і нощно працює на захист України. Інші вважають його популістом, ставлять у вину неналежну підготовку до війни, провал мобілізації, наші невдачі на полі бою…

 — Якби був патріотичний президент, він заздалегідь готував би країну до великої війни з ворогом. Якби перед її початком у нас було мобілізовано в армію мільйон людей, як пропонувалося, чи пів мільйона, і вони були б озброєні, а кордони — заміновано, то росіяни не ризикнули б нападати із 200-тисячною армією.

Негативно оцінюю слова Зеленського на Мюнхенській конференції зі звинуваченнями у бік наших союзників (що робить не вперше). Це була не спроба отримати більшу підтримку, а провокація з метою розсварити наших союзників, черговий раз оголосити нас невдячними. Президент говорить багато і красиво, але ракет, які обіцяв, досі немає. Ресурсів не мобілізовано…

Немає жодного розділення думок українців! Є велика частина населення, яка нажахана війною, яка участі у бойових діях не бере — у кращому випадку, допомагає Збройним силам. Для них Зеленський — інститут президентства, навколо якого має об'єднатися країна, щоб вижити. От і вся оцінка Зеленського на цьому історичному етапі. Як тільки завершаться активні бойові дії і ми підемо у фазу перемир’я чи війни меншої інтенсивності, коли вийде нагору вся правда про те, чим займався Зеленський, його єрмаки, шефіри, арахамії, чернишови, галущенки, він не матиме жодного шансу переобратися. Бо якщо очищення країни після такої жахливої війни не відбудеться, то у неї немає майбутнього.