Танці у стилі «нас не зламає війна»

Вимушена переселенка із окупованої частини Запорізької області Тетяна Бачурська кілька років проводить у Львові танцювальну рухову терапію для тих, кого морально зламала війна.
На її майданчику — і вимушені переселенці, які знайшли другий дім у столиці Галичини, і дружини захисників, і пересічні цивільні леді, яким потрібен танець, аби відпустити біль минулого, нещасливе кохання чи серйозні проблеми у сімʼї.

Життя розділилося на до і після

До великої війни хореографиня, психологиня Тетяна Бачурська мешкала у шахтарському містечку Дніпрорудному Запорізької області (станом на січень 2022 року в містечку мешкало понад 17 тисяч людей), що за тридцять кілометрів від Енергодару. Це єдине місто гірників у Запорізькій області. Дніпрорудне славиться родовищами з унікальною для Європи рудою: кількість заліза — 68% (аналоги — тільки в Аргентині та Бразилії). З березня 2022 року Дніпрорудне перебуває під тимчасовою російською окупацією. Українські символи були на місці, але наприкінці квітня 2022 року російські окупанти зняли з вежі над будівлею Дніпрорудненської міської ради герб та повісили там окупантський триколор… Окупанти переховували мера Дніпрорудного Євгенія Матвєєва, намагалися схилити у свій бік. Торік Євгеній Матвєєв помер після 2 років і 8 місяців полону, його закатували у російських вʼязницях. Мер цього шахтарського містечка помер у СІЗО № 3 російського міста кізел (у цьому СІЗО утримували і закатовану у полоні українську журналістку Вікторію Рощину).

За фахом Тетяна Бачурська — вчителька, проводить для школярів уроки онлайн. У Львові у Тетяни активне соціальне життя. Відвідує тренінги у платформі трансформації Graham Bell, брала участь у фестивалі культурних меншин «Етнічний віночок» (у Тетяни — болгарське коріння). Жінка написала книгу про своє нове життя у Львові та нелегкий шлях евакуації з окупованої частини Запорізької області. Щоб виїхати з окупованого Дніпрорудного, їй довелося подолати сімнадцять блокпостів (на деяких блокпостах російські окупанти забирали в людей під час перевірки речі, які їм сподобалися — від компʼютерної техніки до одягу).

«Львів мене зустрів тепло, хоча в той день прилетіла ракета, — розповідає Тетяна Бачурська для „ВЗ“. — Це місто мені завжди подобалося. До великої війни я привозила сюди дітей на екскурсії. Зараз дуже вдячна львівським власникам будинку за орендоване житло. Вони нам допомагали з усім-усім, що б ми не попросили. До моєї старенької мами вони ставляться, як до своєї рідної матері. Сподобалося, що у Львові гарно святкують Різдво — з колядками, вертепами, галицькими традиціями. Бо у нашому містечку більше уваги приділяли святкуванню не Різдва, а нового року. До мурашок приємно те, що львівʼяни одягають вишиванки не тільки на великі свята. Це так гріє душу. Мені теж так хотілося одягнути національний стрій, але не мала вишиванки».

Цікавлюся в Тетяни, чи, справді, танець може вилікувати психологічні рани війни. Відповіла, що це хороший спосіб знайти сили рухатися далі, коли життя дало тріщину. Так було і з нею. Коли в жовтні 2022 року приїхала до Львова (з серпня евакуювалася до Запоріжжя, але звідти довелося тікати через посилені ракетні удари. — Авт.), то майже рік не могла знайти в собі сили, щоб почати соціальне життя в новому місті. Була зовсім не в ресурсі. Лише через рік почала активне знайомство зі Львовом, традиціями галичан, культурним життям…

Навіщо у танцювальній терапії метафоричні карти?

Для кращого ефекту від терапевтичних танців, Тетяна розробила метафоричні карти (цей інструмент використовують психологи під час терапії, аби знайти корінь психологічної проблеми та ключ до її вирішення. — Авт). Це тридцять карт, які вона намалювала «за відчуттями та покликом серця», аби люди, які приходять на танці змогли витягнути свою карту, яка продіагностує стан душі, психологічні блоки, страхи…

«Танцювальною руховою терапією активно почала займатися вже у Львові, коли отримала фах психолога та щоб себе тут чимось корисним зайняти, — продовжує розмову Тетяна Бачурська. — А тепер це стиль життя. Працюю у „Гончаренко центрі“. Одного разу до мене прийшла жінка, яка навіть не хотіла рухатися. Коли попросила її підняти руки, то вона підняла лише долоні… Стан жінки був пригнічений. Але за кілька сеансів вона повернулася до життя, рухалася красиво».

«Танці - це робота з тілом, коли ми вчимося чути свої «затиски»

Тетяна Бачурська пояснює, що часто за манерою танцювати та піднімати вгору руки можна сказати, де у людини психологічні блоки та травми. Якщо під час терапевтичної хореографії рухати бедрами — у жінки є міцний страх проявити свою сексуальність. Якщо жінка повністю піднімає обидві руки догори, ніби тягнеться до неба — вона відкрита до світу, готова до нових експериментів та нічого не боїться. Якщо піднімає руки наполовину — треба шукати причину психологічних блоків.

«Чому зацікавилася саме напрямком танцювальної терапії? — каже моя співрозмовниця. — Ще раніше, коли працювала у Дніпрорудному зауважила, як рух і танці діють на дітей. Вони розвивалися завдяки танцям: не лише фізично, а й морально. Розвивався їхній емоційний інтелект, змінювався психологічний стан. Бачила з яким настроєм вони приходили на заняття, і з якими емоціями виходили після занять. Це було круто. Згодом запропонувала танці дорослим, бо мала клас. Кажу їм, давайте двічі на тиждень збиратися, щоб потанцювати. На третій тиждень дорослі почали ділитися своїми позитивними змінами».

Тетяна каже, що серед відвідувачів її танцювальної рухової терапії є жінка, якій 74 роки, а також студентки психологічного напрямку та один чоловік. «Танці - це глибока робота з тілом, коли ми вчимося чути свої „затиски“. Бо тіло ніколи не збреше. Часто зустрічаю людей, які вміють стратегічно мислити, аналізувати. Та коли дивлюся, як вони рухаються під час танцю — бачу багато психологічних проблем з якими треба працювати. Французький танцівник Рудольф фон Лабан у давнину досліджував процеси руху людини — як впливають. Танцювальна рухова терапія — допоміжний варіант до психологічних методів».