Вільгельм Зон просив не приносити на його похорон квітів, а віддати гроші за них на підтримку України

Я завжди пишалася своїм однокласником Юрієм Розстальним, який, як і його батько — відомий заньківчанин, а потім франківець Віталій Розстальний, став актором. Бачила його і на різних театральних сценах, а потім — на великому екрані. Одним зі знакових фільмів є картина «Гніздо горлиці», у якій Юрій зіграв роль ректора університету. Доля розпорядилася так, що життєва дорога Юрія Розстального ще 30 років тому привела його у Німеччину, де він не лише вивчив мову, а й став частиною великої німецької театральної та кінематографічної родини.

Попри те, що Юрій багато років живе у Німеччині, де народилися і двоє його дітей, він завжди пам’ятає - хто він, де його коріння. З початком великої війни Юрко та його діти — Ніна і Юліан стали волонтерами і активно допомагають українським захисникам. Родина Розстального збирає кошти між друзями, знайомими і незнайомими людьми, які вболівають за Україну, купують машини «швидкої» допомоги і приганяють хлопцям якомога ближче до лінії фронту.

А кілька днів тому Юрій зателефонував мені і розповів про доброго знайомого Вільгельма Зона, який опікувався могилами кількох старшин УНР і вояків УПА на кладовищі колишнього будинку для людей похилого віку у німецькому містечку Дорнштадт. Але, на жаль, у віці 90 років Вільгельм Зон відійшов у засвіти. «Ми з Олександром Сухорончаком, який народився у Польщі, але вже живе багато літ у Мюнхені, допомагали цьому поважному панові», — сказав Юрко.

Хто такий Вільгельм Карль Зон і чому опікувався могилами українських вояків?

Ще 2018-го Олександр Сухорончак з Мюнхена отримав інформацію від Павла Подобєда з Києва (Фонд «Героїка») про поховання старшин УНР і вояків УПА на кладовищі колишнього будинку для людей похилого віку у німецькому містечку Дорнштадт з проханням перевірити, чи вони ще існують. Річ у тім, що у Німеччині неоплачені поховання ліквідовують. Олександр Сухорончак дав запит про це в адміністрацію району. А там порадили звернутися до колишнього керівника будинку для людей похилого віку Вільгельма Карля Зона. Так почалося знайомство з надзвичайною людиною.

Вільгельм Зон зрадів, що хтось цікавиться похованнями. При першій зустрічі розповів про знайомство з колишніми мешканцями будинку пристарілих, серед яких було багато українців.

Дім пристарілих у Дорнштадті створили американці для втікачів зі Східної Європи ще у час Другої світової війни. З 1951 по 1991 роки550 Heimatlose («людина без батьківщини») зі Східної Європи жили в Дорнштадті. Ці так звані «переміщені особи» після закінчення Другої світової війни не могли або не хотіли повернутися до держав Східної Європи.

Серед відомих українців у цьому домі жила і професорка Наталія Полонська-Василенко — українська науковиця, історик, авторка 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України, доктор історичних наук від 1940 року.

Олександр Сухорончак з Юрієм Розстальним та іншими друзями відвідували цвинтар, впорядковували могили. Завжди поруч був Вільгельм Зон. Він домігся дуже важливого для цвинтаря вписання до німецького реєстру пам’яток спадщини. Це врятувало цвинтар і поховання, які там були.

Після лютого 2022 року головною темою розмов з Вільгельмом Зоном була війна в Україні. Німецький друг часто повторював, що західні уряди замало допомагають Україні, що злочини росії мають бути засуджені. За словами були дії. Пенсіонери Вільгельм та його дружина Гельґа тричі жертвували гроші на допомогу Україні. Вільгельм повторював: «Нам добре, ми все маємо, а там таке горе».

Подружжя довіряло Юрію та Юліану Розстальним і офірували кошти для допомоги Україні. З однієї із поїздок з гуманітарною допомогою в Україну Юрій привіз вишивану сорочку, яку вони з Олександром Сухорончаком подарували Вільгельму. Німецький друг подякував і сказав: «Не тому допомагаю, щоб отримувати подарунки. Більше мені нічого не даруйте».

Допомога Україні від подружжя Зон не припинялася. За словами Юрія Розстального, 300 і 500 євро вони зібрали у дні своїх народжень. Просили гостей не дарувати нічого, окрім грошей, які вони віддадуть на допомогу Україні.

Вільгельму виповнилося 90 років. Попри хвороби, складні операції, він дуже хотів завершити написання історії району, в якому був дім для людей похилого віку. Всевишній був милосердним до пана Вільгельма, і він встиг дописати цю книгу. Перші примірники було видано навесні 2025 року.

У серпні 2025-го великий приятель України Вільгельм Карль Зон покинув цей світ. На його бажання на похороні родина попросила не дарувати квітів, а зібрати гроші на допомогу Україні. Було зібрано 2005 євро.