Від кокошника до Євробачення
Чи змінить правила Суспільне (НСТУ) заради участі Олі Полякової у Національному відборі на Євробачення-2026? Ще кілька років тому Оля Полякова асоціювалася з яскравими шоу, гламуром і знаменитим кокошником — образом, який сама співачка назвала «іронічним символом епохи». Тоді її пісні звучали переважно російською, а на телешоу Полякова не раз зізнавалася, що українською мовою їй важко вести програми
Та часи змінилися. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну співачка не лише відмовилася від свого російськомовного репертуару, а й публічно зняла кокошник, оголосивши, що «закриває цей етап». Тепер же Полякова заявила про бажання представляти Україну на Євробаченні-2026.
Артистка звернулася до Суспільного (НСТУ) з листом, у якому просить змінити окремі правила конкурсу. А саме ті, що забороняють участь виконавців, які після 2014 року виступали на території росії чи в анексованому Криму.
Суспільне відповіло, що правила відбору є затвердженими, не будуть змінюватися після старту конкурсу (3 вересня), і що одне з ключових положень — заборона представлення України артистами, які мали концертну діяльність в росії, Криму чи білорусі після зазначених дат — залишається в силі.
Правила Нацвідбору встановлені не «для Полякової» — вони мають на меті форму захисту іміджу представника України на міжнародному конкурсі, з огляду на війну з росією та питання культурної безпеки. Суспільне аргументує: участь у конкурсі — це не лише шоу, а символ нашої держави.
А Полякова стверджує, що правила вже «застаріли», обмежують громадянські права, і артист, який живе і працює в Україні, має право на участь.
Правила згадують 15 березня 2014 року як момент заборони виступів у Криму/росії, і 24 лютого 2022-го - як заборона виступів у білорусі.
Полякова переконує, що минуло понад десять років, культура й суспільство змінилися, тому і правила мають бути переглянуті.
Однак, Суспільне чітко вказує: дата початку війни — фактичний маркер, і перенести чи скасувати його неможливо для забезпечення довіри до процесу.
Один з ключових моментів: чи може і чи має державаорганізатор «послаблювати» санкційнічи символічні правила, встановлені у воєнний час, лише на підставі «зміни культури»?Полякова заявляє: «я громадянка і платник податків України… І правила, які можуть обмежувати громадянські права українських артистів… потребують перегляду».
Проте конкурсний процес передбачає рівні умови для всіх — а саме: правила встановлені до початку відбору, і не змінюються.
Конкурс на кшталт Євробачення має також символічне значення — представник України передає культурну позицію, «обличчя» країни. Тому критерій «не виступав в росії після 2014 року» сприймається не просто як формальність, а як етичний маркер. Суспільне вказує, що вважає неприпустимим представлення України артистами з діяльністю на території державиагресора. Якщо правила будуть змінені — виникає ризик сприйняття, що цей маркер «розмивається».
Новина про подання заявки на Нацвідбір викликала хвилю обговорень. Частина шанувальників підтримала артистку, вбачаючи в її вчинку еволюцію особистості: мовляв, люди мають право змінюватися. Інші ж нагадують, що ще донедавна Полякова виступала в росії і не завжди послідовно висловлювалася про мовнепитання.
«Те, що вона зняла кокошник, ще не означає, що стерлася історія її виступів у рф», — коментують користувачі соцмереж.
У випадку з Поляковою — це не просто історія про одну артистку, це історія про баланс між правами індивіда та інтересами держави, особливо в умовах війни. Культура під час війни має більше, ніж естетичне значення — вона стає частиною інформаційної боротьби. Тож коли мова йде про «представляти країну», то тут не лише талант має значення, а й символічна відповідність. На цьому тлі напрошуються питання: чи готові ми як країна до перегляду таких критеріїв саме зараз? І чи не стане це прецедентом, який розмиє чіткість правил, встановлених в особливих умовах?
Полякова прагне довести, що здатна представити Україну гідно, і що її патріотична позиція тепер — не образ, а переконання. Проте для багатьох глядачів вона залишається символом старої естради, де розваги переважали над змістом.
Питання стоїть ширше, ніж просто участь у відборі: чи готове суспільство пробачати артистам минуле, якщо вони відкрито визнають свої помилки? І чи може шоу-бізнес справді очиститися, не замітаючи історію під килим?
Оля Полякова сьогодні — без кокошника, з новою мовною позицією і бажанням представляти Україну в Європі. Але рішення про її участь залежить не лише від журі чи глядачів, а й від чітких правил, які встановила держава.
А поки суспільство дискутує, сама Полякова каже: «Я більше не хочу бути символом минулого. Хочу співати для майбутнього».
Коментар для «ВЗ»
Євген Рибчинський, поет, композитор, продюсер, громадський діяч
— Якщо не зважати на нюанси, повʼязані з умовами відбору, то кандидатура Ольги Полякової ледь не найкраща в країні. Це і багатий сценічний досвід, і вокальні дані, і яскрава зовнішність, і фінансові можливості, необхідні для організації відповідного до рівня Євробачення шоу. Полякова готова до такого рівня викликів. Проблема лежить суто у моральній стороні питання, про яку я особисто не беруся міркувати. В країні, де змінювали закони під призначення конкретних невідповідних кандидатур, говорити про суворість правил відбору на Євробачення просто смішно. Тим більше, що Полякова не тікала з країни у самі важкі для державності моменти, допомагала і допомагає ЗСУ, свідомо перейшла на українську і суттєво змінила репертуар. У нас, Рибчинських, немає жодного особисто інтересу, Ольга не співає наших з батьком пісень, але ми переконані, що саме Поляковій на Євробаченні вдалося б створити яскравий і неповторний образ української жінки, патріотки і співачки.