BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Від кокошника до Євробачення

Чи змінить правила Суспільне (НСТУ) заради участі Олі Полякової у Національному відборі на Євробачення-2026? Ще кілька років тому Оля Полякова асоціювалася з яскравими шоу, гламуром і знаменитим кокошником — образом, який сама співачка назвала «іронічним символом епохи». Тоді її пісні звучали переважно російською, а на телешоу Полякова не раз зізнавалася, що українською мовою їй важко вести програми

Оля Полякова. Фото із її соцмереж
Оля Полякова. Фото із її соцмереж

Та часи змінилися. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну співачка не лише відмовилася від свого російськомовного репертуару, а й публічно зняла кокошник, оголосивши, що «закриває цей етап». Тепер же Полякова заявила про бажання представляти Україну на Євробаченні-2026.

Артистка звернулася до Суспільного (НСТУ) з листом, у якому просить змінити окремі правила конкурсу. А саме ті, що забороняють участь виконавців, які після 2014 року виступали на території росії чи в анексованому Криму.

Суспільне відповіло, що правила відбору є затвердженими, не будуть змінюватися після старту конкурсу (3 вересня), і що одне з ключових положень — заборона представлення України артистами, які мали концертну діяльність в росії, Криму чи білорусі після зазначених дат — залишається в силі.

Правила Нацвідбору встановлені не «для Полякової» — вони мають на меті форму захисту іміджу представника України на міжнародному конкурсі, з огляду на війну з росією та питання культурної безпеки. Суспільне аргументує: участь у конкурсі — це не лише шоу, а символ нашої держави.

А Полякова стверджує, що правила вже «застаріли», обмежують громадянські права, і артист, який живе і працює в Україні, має право на участь.

Правила згадують 15 березня 2014 року як момент заборони виступів у Криму/росії, і 24 лютого 2022-го - як заборона виступів у білорусі.

Полякова переконує, що минуло понад десять років, культура й суспільство змінилися, тому і правила мають бути переглянуті.

Однак, Суспільне чітко вказує: дата початку війни — фактичний маркер, і перенести чи скасувати його неможливо для забезпечення довіри до процесу.

Один з ключових моментів: чи може і чи має державаорганізатор «послаблювати» санкційнічи символічні правила, встановлені у воєнний час, лише на підставі «зміни культури»?Полякова заявляє: «я громадянка і платник податків України… І правила, які можуть обмежувати громадянські права українських артистів… потребують перегляду».

Проте конкурсний процес передбачає рівні умови для всіх — а саме: правила встановлені до початку відбору, і не змінюються.

Конкурс на кшталт Євробачення має також символічне значення — представник України передає культурну позицію, «обличчя» країни. Тому критерій «не виступав в росії після 2014 року» сприймається не просто як формальність, а як етичний маркер. Суспільне вказує, що вважає неприпустимим представлення України артистами з діяльністю на території державиагресора. Якщо правила будуть змінені — виникає ризик сприйняття, що цей маркер «розмивається».

Новина про подання заявки на Нацвідбір викликала хвилю обговорень. Частина шанувальників підтримала артистку, вбачаючи в її вчинку еволюцію особистості: мовляв, люди мають право змінюватися. Інші ж нагадують, що ще донедавна Полякова виступала в росії і не завжди послідовно висловлювалася про мовнепитання.

«Те, що вона зняла кокошник, ще не означає, що стерлася історія її виступів у рф», — коментують користувачі соцмереж.

У випадку з Поляковою — це не просто історія про одну артистку, це історія про баланс між правами індивіда та інтересами держави, особливо в умовах війни. Культура під час війни має більше, ніж естетичне значення — вона стає частиною інформаційної боротьби. Тож коли мова йде про «представляти країну», то тут не лише талант має значення, а й символічна відповідність. На цьому тлі напрошуються питання: чи готові ми як країна до перегляду таких критеріїв саме зараз? І чи не стане це прецедентом, який розмиє чіткість правил, встановлених в особливих умовах?

Полякова прагне довести, що здатна представити Україну гідно, і що її патріотична позиція тепер — не образ, а переконання. Проте для багатьох глядачів вона залишається символом старої естради, де розваги переважали над змістом.

Питання стоїть ширше, ніж просто участь у відборі: чи готове суспільство пробачати артистам минуле, якщо вони відкрито визнають свої помилки? І чи може шоу-бізнес справді очиститися, не замітаючи історію під килим?

Оля Полякова сьогодні — без кокошника, з новою мовною позицією і бажанням представляти Україну в Європі. Але рішення про її участь залежить не лише від журі чи глядачів, а й від чітких правил, які встановила держава.

А поки суспільство дискутує, сама Полякова каже: «Я більше не хочу бути символом минулого. Хочу співати для майбутнього».

Коментар для «ВЗ»

Євген Рибчинський, поет, композитор, продюсер, громадський діяч

— Якщо не зважати на нюанси, повʼязані з умовами відбору, то кандидатура Ольги Полякової ледь не найкраща в країні. Це і багатий сценічний досвід, і вокальні дані, і яскрава зовнішність, і фінансові можливості, необхідні для організації відповідного до рівня Євробачення шоу. Полякова готова до такого рівня викликів. Проблема лежить суто у моральній стороні питання, про яку я особисто не беруся міркувати. В країні, де змінювали закони під призначення конкретних невідповідних кандидатур, говорити про суворість правил відбору на Євробачення просто смішно. Тим більше, що Полякова не тікала з країни у самі важкі для державності моменти, допомагала і допомагає ЗСУ, свідомо перейшла на українську і суттєво змінила репертуар. У нас, Рибчинських, немає жодного особисто інтересу, Ольга не співає наших з батьком пісень, але ми переконані, що саме Поляковій на Євробаченні вдалося б створити яскравий і неповторний образ української жінки, патріотки і співачки.