«Гарантії безпеки» США для України — це «Будапештський меморандум-2»

Багато чули другорядного: що Трамп цього разу хвалив Зеленського за його костюм, дізналися, що у своєму виступі президент України 16 разів дякував Америці за допомогу, подарував Трампу ключку для гри у гольф, а натомість отримав ключ. Були новини про нічний дзвінок путінові, про згоду того на тристоронню зустріч, про якісь гарантії безпеки на кшталт НАТОвських, які начебто має бути дано Україні. І про те, що все вирішиться протягом тижня — десяти днів…

Більше про ще одну «історичну» зустріч спробуємо дізнатися від провідного експерта з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара.

Трамп говорить про війну як про бійку малюків у пісочниці

— Наскільки після переговорів Трампа із Зеленським Україна наблизилася миру?

— Хотілося б вірити, що це так. Але якщо брати до уваги хаотичність, непрогнозованість поведінки Трампа, його заточеність на забаганки путіна, а також цілковиту відсутність будь-яких мотивів у кремля завершувати війну, все виглядає доволі примарно. Зараз ми маємо порцію оптимізму — Європа, так би мовити, не здригнулася, проявила солідарність з Україною (гуртом і батька легше бити — тобто Трампа), цей раунд витримала…

Але що буде далі? Бачимо ці викрутаси Трампа, путіна, тому говорити про сильне наближення миру не доводиться. Тим більше, в уяві Трампа війна — якийсь «конфлікт» на зразок двох малюків, які б’ються у пісочниці. Але ж ми знаємо, хто — агресор, а хто — його жертва!

Знаємо реальні причини війни. Не ми її починали, тому завершувати це кровопролиття мав би той, хто його розпочав. Або добровільно — чого не було і не буде, або під примусом.

Цього, на жаль, поки що не спостерігається у наших західних партнерів. Насамперед, через позицію того ж Трампа, який діє щодо кремля тільки «заохочувальними» методами, а не вдається до каральних санкцій, про які верзе вже пів року.

Запропонують «фінляндський» варіант?

— Конкретики із цих переговорів небагато. Чи відомо вам з власних джерел, про що саме домовилися президенти США і України?

— При всьому тому, що Європа солідарна з нами, мене дещо насторожує, що на зустрічі з Трампом були відсутні представники Центрально-Східної Європи — не було нікого ні з Польщі, ні з Чехії, ні з Румунії (я так зрозумів, що президент Фінляндії Стубб представляв всю «нордично-балтійську вісь»).

Можливо, це було зроблено для того, щоб не дратувати Трампа. З іншого боку, це може свідчити, що адміністрація Трампа грає картою розколу Європи, натякає європейцям, що вони мають знати межу, зупинитися у своїй «безоглядній» допомозі Україні. Бо, мовляв, якщо не зупиняться, тоді питання штатівської парасольки безпеки для них може бути переглянуто. І увагу буде переключено на індо-тихоокеанський регіон…

У Вашингтоні прослизнуло висловлювання президента Фінляндії про те, що його країна, воюючи у 40-х роках один на один із срср, має добрий досвід врегулювання складного питання «радянсько-фінських відносин». Мовляв, на відміну від України, його вдалося вирішити.

Але такі тези — річ небезпечна. Бо наші європейські партнери можуть пристати до «увімкнення» України у формат «фінляндизації» — аби лиш припинити цю війну. Американці - і поготів.

Тому, мовляв, не потрібна Україна у НАТО, дамо їй «гарантії безпеки» — черговий Будапештський меморандум. І за таких умов Україна при її територіальних і людських втратах, за прикладом Фінляндії, яка після війни, бачте, розвинулася, може співіснувати з росією…

Це свідчить про те, що нас можуть намагатися заколисати гарним «антуражем». Це не враховує того, чим керується росія. москва колись не ставила за мету ліквідувати фінську державність як таку, перетворити фінів у росіян.

З Україною ситуація зовсім інша. Вся кремлівська пропаганда (особливо активно — в останній рік) заявляє, що немає ніякої України і українців, що все українське має бути ліквідовано, що йдеться про єдиний з російським народ…

Ось цього якраз не всі розуміють в Європі. Нам треба бути обережними. Треба тиснути на Трампа всім гуртом, не дати йому можливості зробити чергові вихиляси на користь путіна. кремль теж у непростій ситуації. З одного боку, він розуміє, що треба якось задобрити Трампа, тому там прозвучало, що готові підписати угоду. А що буде далі? — йде перелік тих самих вимог росії, які залишаються незмінними. І щодо НАТО, і щодо Європи. путін підкреслив — ліквідувати «карєнниє прічіни крізіса». Тобто повернутися до 1997 року, коли країни Центральної Європи, Балтії не були членами Північноатлантичного альянсу…

— То про що ж домовився Трамп із Зеленським? Що це за «гарантії безпеки» для України?

— У кожного своє бачення. Трамп вважає: США продаватимуть Україні зброю за європейські гроші. Хоче Зеленський купити зброю за 100 мільярдів — продамо. Ось, мовляв, вам «гарантія безпеки»! А напряму допомагати вам зброєю і фінансами не будемо. Ще одна «гарантія» у тому, що путін готовий щось там підписати із запевненням, що не нападатиме на Україну і на країни Європи. Але ми знаємо ціну його слів…

«Гарантією безпеки» для нас могли би бути ядерна парасолька і військовий контингент США в Україні

— Кажуть щось про аналог 5 статті колективного договору НАТО…

— Тут і криється пастка! У нас багато хто не читав договору 1945 року. Його 5 статтю дехто сприймає так: якщо агресор нападає на якусь країну-члена НАТО, то наступного дня всі решта країни спрямовують свої збройні сили на відсіч нападнику. Гіпотетично такий варіант може бути.

Але насправді це нереально! Бо перед 5 статтею договору НАТО має бути задіяно статтю 4 — про консультації, як реагувати на акт агресії. Згадайте, коли у 2018 році турецький винищувач знищив російський бомбардувальник, який вторгся у повітряний простір Туреччини, Анкара звернулася до Альянсу з проханням провести консультації. Туреччині було відмовлено — бо вважали, що йдеться про окремий інцидент, який нібито не свідчить про якісь агресивні дії щодо країни-члена НАТО.

Тому, мовляв, це питання треба вирішувати у двосторонньому порядку з росією… Окрім того, 5 стаття не передбачає жорсткого зобов’язання посилати Збройні сили на допомогу країні, яка стала жертвою. Ця допомога може мати політико-дипломатичний характер… Цим підходом особливо стурбовані наші балтійські друзі - бо коли у НАТО «дійдуть консенсусу», то агресор вже може захопити їхні країни. Реальні гарантії безпеки для України це, перш за все, «ядерна парасолька» і американський військовий контингент на території нашої країни.

США такі гарантії безпеки надали Південній Кореї. Все решта — це «Будапештський меморандум-2». До цього Трамп хоче все звести…

— Як тепер розвиватиметься ситуація? Буде зустріч путіна із Зеленським? Вони підпишуть угоду про припинення війни? Можливо, Трамп до них приєднається?

— путін ігноруватиме зустріч, бо вважає Зеленського «нелегітимним». Але у команді російського правителя сказали, що подумають, як «підняти переговорний рівень». Замість свого представника мединського можуть прислати когось іншого — володіна, матвієнко («вальку-стакан»), шойгу чи ще когось. Але це відбудеться не так скоро, не у тому «турборежимі», який пропонує Трамп.