Не просто священник, а учасник священного дійства — розбудови і оборони держави… Про патріотичне місіонерство отця Михайла Нискогуза

Один із таких подвижників живе, служить Богові і людям у місті галицьких шахтарів — Шептицькому, а добра слава про нього ось уже котрий рік розходиться по всій Україні…

Благословляв на президентство Ющенка, на перемоги — обидва Майдани

Зі священником Михайлом Нискогузом я вперше зустрівся у червні 2004 року перед сходженням на Говерлу. То була знакова, історична акція. Хвиля народної любові і сподівань винесла на політичну арену Віктора Ющенка, зробила його національним лідером. До виборчої кампанії, до резонансного отруєння демократичного кандидата у президенти ще кілька місяців. А тут, у Карпатах, він уже анонсує похід «за чисту Україну», разом із тисячами людей піднімається на найвищу вершину України, і це «екологічне» сходження немовби символізує майбутній прихід В.Ю. на найвищу посаду у державі, його стремління очистити Україну від імперських пут…
Серед прихильників Ющенка бачимо отця Михайла. Стоїть на сцені поряд із соратниками політика — Петром Порошенком, Володимиром Стретовичем, Юрієм Костенком, Олексієм Івченком, легендарним співаком Дмитром Гнатюком. Молитва, запальні, напутні слова галицького священника для Ющенка звучать як благословення подорожникові перед довгою, складною і відповідальною дорогою…
Вірю, ті духовні настанови отця Михайла додали сил політику-державнику, виявилися пророчими. Як і згодом — під час Помаранчевої революції, де душпастир із тодішнього Червонограда підтримував багатотисячний Майдан.

Як і під час Революції Гідності, де теж звучало наснажливе слово отця для мітингувальників і де під «беркутівськими» кийками боронив європейське майбутнє України його відважний внук Михайло, нині учасник російсько-української війни, заступник командира батальйону в «Азові»…

Допомагав відроджувати УГКЦ

Від початку своєї священницької місії о. Нискогуз не обмежувався суто «професійними» обов‘язками, а брав на плечі громадську ношу, його вчинки були громадянськими. В атеїстичні часи, наражаючись на переслідування репресивних радянських органів, навертав людей до духовного. Разом із правозахисниками Іваном Гелем, Степаном Хмарою, Іриною Калинець та іншими знаковими особистостями боровся за відродження УГКЦ. Був учасником створення Української Гельсінської спілки, Установчого з‘їзду Народного Руху України, інших масштабних суспільно-політичних подій у різних куточках країни, як от вшанування героїв Крут. Михайло Нискогуз виступав за те, щоб православні і греко-католики були в одному строю боротьби за незалежну Україну, разом з представниками інших конфесій брав участь у спільних молитвах за державу.

Про ті екуменічні вчинки о. Михайла згадував В‘ячеслав Чорновіл…
Коли режим Януковича кинув за ґрати Юрія Луценка, о. Михайло підтримував опального політика у судовій залі, за словами «помаранчевого термінатора», та підтримка священника допомогла не зламатися у тюремних застінках.

Його патріотичні діяння належно оцінював лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, письменник Василь Шкляр, сотенний УПА Мирослав Симчич, син командарма УПА Юрій Шухевич. Гостра публіцистика отця Михайла на злобу дня часто з‘являється в українських і зарубіжних медіа. Одне з його інтерв‘ю у «Високому Замку» вийшло під заголовком «Прийде „новий Бандера“ і закінчиться банди ера!» Отець Нискогуз вірить, що до керма нашої держави обов‘язково прийде «український Вашингтон»…

Знаковий собор: на картині «Страшний суд» у пеклі горить путін

За ініціативи цього священника у Шептицькому збудовано один з найвищих, найгарніших храмів в Україні - собор Святого Йосафата, де працює Катехитична школа для 900 дітей і де співають три церковні хори. При соборі функціонує молодіжна організація «Сокіл», чимало вихованців якої захищають Україну, деякі полягли у боротьбі за неї. На стінах цієї святині є зображення наших видатних державних, релігійних діячів. Як і розлоге панно «Страшний суд», де зображено, як горить у пеклі найбільший злочинець сучасності - путін…
Вагома ділянка роботи о. Михайла — допомога Збройним силам України. Попри проблеми зі здоров‘ям, священник не проминає нагоди приїхати до воїнів із молитвою як капелан, і з матеріальною допомогою — як фронтовий волонтер.

Якось розповідав мені про один із найбільш пам‘ятних своїх трафунків під час перебування на охопленому війною сході:
— Поверталися ми із Пісків до Покровська. Їхали у легко броньованому автомобілі. Аж тут зліва-справа вибухають снаряди. Було страшно. Я подивився на усміхнених дівчат, які теж їхали з нами, щоб підтримати воїнів — і від серця відлягло: якщо вони не бояться, то чого боятися мені? І ще подумав: таку державу з такими людьми не підкорити!..

Священник продовжує:
— Недавно прочитав я, що Трамп не вірить у перемогу України. Думаю, американський президент сказав так, бо добре не знає українців…

Щоб загорілась любов до Бога і Батьківщини

Про великий подвижницький шлях священника Михайла Нискогуза можна більше дізнатися з його автобіографічної книги й, яку у неділю, 20 липня, презентують у підземній актовій залі собору Св. Йосафата у місті Шептицькому. Крім спогадів душпастиря, знайдете у цих мемуарах свідчення легендарних особистостей, унікальні світлини, архівні документи, які будуть цікавими сучасникам і прийдешнім поколінням. Все це — частинка історії нашої держави, до творення якої так ревно докладається отець Михайло. Він прагне, щоб його слово і надалі робило добру справу:
«Хотів би, щоб з цієї розповіді читач міг почерпнути краплинку впевненості в тому, що Бог керує всім, а ми — улюблені його діти. Не претендую, щоб книга стала
бестселером. Буду щасливий, як хто візьме її до рук — і в чиємусь серці загориться любов до Бога і до Батьківщини, комусь пригадаються дитячі роки, а хтось відчує, як солодко бути з Богом».